Роботу судді не можна оцінювати за нормами і відсотками. Частина 2

Англійський суддя, приступаючи до виконання своїх обов'язків на посаді, приносить присягу: «Я урочисто присягаюся ставитися до всіх з повагою, з додержанням закону, без страху, прихильності, упередженості чи ворожнечі».  Ці зобов'язання є важливими до виконання. Якщо народ будь-якої країни вірить у те, що вказані обов'язки будуть безумовно виконуватися суддями, в нього буде довіра до них і суддівського корпусу в цілому.

«Але ці зобов'язання можуть бути виконані лише за умови гарантій захищеності судді на його посаді, коли він/вона не може бути звільнений з посади (до настання строку обов'язкового виходу у відставку), крім випадків визнання судді нездатним до виконання суддівських обов'язків чи притягнення до дисциплінарної відповідальності за скоєння серйозного службового злочину у відповідності до процедури, що є прозорою, справедливою та вільною від політичного тиску», — впевнений сер Генрі Брук, президент Фундації європейського законодавства імені лорда Слінна Хадлі, колишній віце-президент Цивільної палати Апеляційного суду Англії та Уельсу.

Щодо стимуляції етичної поведінки серед суддів. За словами американського федерального судді Вільяма Даффі, вона починається з добору суддів: «Оскільки посади є дуже поважними, до призначень суддів спостерігається значний інтерес». Позаяк є «широке коло зацікавлених в отриманні цієї посади осіб, відповідальні за процес призначення можуть обирати цілісних та визначних особистостей». Етична поведінка «найактивніше заохочується і стимулюється неформальним консультаційним процесом, який бере витоки з культури підзвітності». На відміну від частих неформальних консультацій, офіційні дисциплінарні процеси відбуваються зрідка. Ці консультаційні процеси мають два рівні. Перший — це персональні консультації між суддями в округах з метою визначення того, чи є постала перед суддею проблема питанням етики. Другий рівень — це можливість звернутися за порадою до невеликої групи суддів, які добре знаються на Кодексі поведінки, досліджують і аналізують питання етичної та особистої поведінки судді.

Зважаючи на українські реалії, поки що такі тези звучать фантастично, водночас підтверджуючи: немає нічого неможливого, якщо є бажання. Цікаво, що прогресивні ідеї, виявляється, не оминають і наших впливових в судовій системі людей. Наприклад, ще чотири роки тому того часу голова Вищої ради юстиції Володимир Колісниченко, як би парадоксально це не звучало саме з вуст відомого діяча попередньої політичної епохи, фактично озвучив ряд вимог нинішнього Майдану стосовно судової системи: «Слід зробити максимально відкритим для громадськості процес призначення суддів на посади. Публікувати детальну інформацію щодо кандидатів на посади суддів у засобах масової інформації, ввести обов'язкове їх обговорення серед громад, на території яких суддя планує працювати. Завдяки цьому на першому етапі фактично унеможливиться потрапляння до суддівського корпусу кандидатів, не гідних цієї високої посади. Запровадження громадського обговорення кандидата для обрання на посаду судді безстроково буде суттєвим стримуючим фактором для порушення закону суддею. Суддя, який знатиме, що через 5 років «піде до людей», тричі подумає, перед тим як проявити неповагу до учасників процесу або допустити неетичне поводження».

То може, і справді настав уже час спробувати реалізувати хоча б такі найпростіші запобіжники від зловживань? Певні можливості для цього є.

На сьогодні список осіб, які перебувають в резерві на заміщення вакантних посад судді, а також рейтинговий список кандидатів на посаду судді (відповідно до кількості балів, отриманих в результаті складання кваліфікаційного іспиту) опубліковано на сайті ВККСУ. Будь-яка особа може повідомити ВККСУ інформацію про кандидата, яка має перевірятись і враховуватись під час подальшого розгляду питання по кандидатурі (відповідно до ч. 3 ст. 68 закону про судоустрій і статус суддів, організації та громадяни мають право подавати до ВККСУ інформацію про кандидатів на посаду судді). Також громадськість має таку можливість під час розгляду питання по кандидатурі у ВРЮ — це стосовно призначення на посаду судді вперше.

Щодо призначення на посаду судді безстроково, то ВККСУ також повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму сайті та в офіційних ЗМІ. Відповідно до ч. 3 ст. 76 закону про судоустрій та статус суддів, ВККСУ розглядає звернення громадян, громадських організацій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо діяльності кандидата. Така ж можливість є у громадян під час розгляду питання про рекомендування призначення на посаду судді безстроково у профільному комітеті Верховної Ради аж до розгляду питання і прийняття рішення парламентом.

Питання: чи знає про такі вже існуючі на сьогодні можливості громадськість, як активно їх використовує? І питання — як реагують органи, задіяні в процедурі добору, на такі звернення?

Ще одним елементом підзвітності є інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Цей процес складається з двох компонентів. Перший — це правила, норми і стандарти, що регулюють поведінку суддів, процедуру проведення відповідних перевірок у дисциплінарних справах, процес слухання у дисциплінарних провадженнях та встановлення факту неналежної поведінки. Тобто це процедура.

Другий компонент — це саме подання, реєстрація, опрацьовування та відстеження скарг на поведінку суддів; фіксація та реєстрація інформації про окремі звернення й заявників; вимоги до змісту та опублікування рішень у дисциплінарних справах. Компонент є публічним, це, на думку Кертіса Де Клу, «фасад» дисциплінарної практики щодо суддів.

Свого часу саме цей експерт, досліджуючи українську судову систему, звернув увагу на недосконалість процесу притягнення суддів до відповідальності, на відсутність єдиного узагальненого підходу до дисциплінарних проступків та санкцій за них і доклав зусиль до вироблення стандартизованих, зрозумілих та відкритих форм для роботи із скаргами громадян.

Сьогодні на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можна знайти розділ «Електронна форма скарги/заяви щодо неправомірної поведінки судді», в якому коротко викладено правила оскарження неналежної поведінки суддів, роз'яснення щодо підстав притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Водночас є і застереження стосовно того, що «збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом». На сайті є зразок скарги (але не завантажується) щодо неправомірної поведінки судді місцевого або апеляційного суду, яка подається до ВККСУ. Зразка скарги, яка подається до ВРЮ, немає, є лише перелік вимог до оформлення. Скарга завантажується з сайту ВККСУ.

Саме наочна, зрима підзвітність може забезпечити суддям та судовій системі те «відновлення довіри», про яке останнім часом не втомлюється говорити активна частина громадськості, і у якому, зрештою, зацікавлені самі судді. Настав час добряче випрати суддівські мантії та постати перед суспільством у зовсім новій якості. Суддя в Україні має стати уособленням законності і справедливості, що є одними з найбільших цінностей для людини.

(Про рекомендації Венеційської комісії і практику притягнення українських суддів до відповідальності далі буде).

Ця публікація була здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Проекту «Справедливе правосуддя». Погляди авторів та окремі думки, висловлені в матеріалі, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.