Луганщина: біль і надія

У березні-квітні Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Ukrainian Sociology Service, а також за участі громадських активістів і волонтерів провів опитування населення двох міст Луганської області — Сєверодонецька та Старобільська — щодо їхніх потреб, побоювань, оцінки політичної ситуації та надій. Результати цього соціологічного дослідження нещодавно було представлено широкому загалу. Це вже друге подібне дослідження Фонду, яке показало, що кожне місто живе власним життям і має власні страхи, потреби та політичні вподобання. Першим стало опитування жителів двох міст Донецької області — Слов’янська і Краматорська. Між ними лише 15 км, але відмінність була очевидною. Так само різняться між собою Сєверодонецьк, що постраждав від окупації ЛНР та активних бойових дій, і Старобільськ, який ця навала обійшла стороною.

Ірина Бекешкіна, директор Фонду, сказала, що опитування вони проводили задля того, щоб зрозуміти ситуацію на Луганщині зсередини, почути про громадські настрої з вуст місцевих жителів і пошукати разом вихід із ситуації, що склалася.

Представляючи результати, пані Бекешкіна перш за все наголосила: вони підтверджують те, що насправді єдиного Донбасу немає. Єдиний Донбас — це міф. Більше того, населення частини Луганської області дуже не любить, коли Луганщину називають Донбасом, адже половина області — це Слобожанщина, аграрний край, який не має жодного стосунку до індустріального Донбасу.

Опитування складалося з двох блоків: перший стосувався повсякденного життя населення, другий — суспільно-політичних орієнтацій і сприйняття реалій, в яких живуть люди у цих містах.

Потреби і проблеми

Чого потребують люди у цих містах? У Сєверодонецьку жителі передусім відчувають потребу в медикаментах (17% опитаних) і медичному обслуговуванні (15%), а також прагнуть нормалізації роботи всіх державних служб (14%). Пріоритетність найважливіших потреб у Старобільську дещо інша. Так, жителі міста найбільше потребують роботи, стабільного транспортного сполучення, а також медичного обслуговування.

Серед проблем, які повинні вирішуватися перш за все, жителі Сєверодонецька виокремлюють відновлення зруйнованої інфраструктури (34%), поновлення роботи підприємств і створення нових робочих місць (34%), а також вирішення питань тимчасово переміщених осіб (20%). При цьому 28% населення міста вважає, що для розв’язання цих проблем щось робиться, проте недостатньо, але більша частина жителів (56%) усе-таки не може конкретно оцінити ситуацію з вирішенням актуальних для міста проблем. Утім, питання відновлення зруйнованої інфраструктури, на думку 51% населення, все ж таки більш-менш успішно вирішується в Сєверодонецьку.

54% жителів Старобільська вважають першочерговим завданням відновлення роботи підприємств і створення нових робочих місць. Також городяни відзначали необхідність вирішення проблем внутрішніх переселенців (31%) і налагодження повноцінної роботи всіх державних служб (20%). При цьому населення практично рівноцінно розділилося на тих, хто вважає, що практично нічого не робиться для розв’язання пріоритетних проблем (42%), і на тих, хто вважає, що щось робиться, однак цього недостатньо (43%).

Відповідальність за вирішення проблем

Ці основні потреби населення можна задовольнити, налагодивши життя у містах. Однак узяти посильну участь у відновленні життя у своєму місті готові лише 8% жителів Сєверодонецька (3,5% — безоплатно), а 35% опитаних у принципі не хочуть брати у цьому участі.

У Старобільську готові власноруч братися за відновлення життя в місті 15% населення, а тих, хто принципово не бажає цим займатися, — 20,5%.

Щодо конкретної волонтерської діяльності, то 12% жителів Старобільська готові допомагати переселенцям із регіонів, контрольованих ДНР і ЛНР, 10% — допомагати приїжджим волонтерам поширювати гуманітарну допомогу. У Сєверодонецьку лише 7% громадян готові долучитися до волонтерства, але тільки у вигляді допомоги переселенцям з не контрольованих Україною районів.

Відповідальними за відновлення Донбасу жителі Старобільська вважають центральну владу — президента і уряд (70%). У Сєверодонецьку населення у своїй більшості (70%) не може дати чітку відповідь на це питання, а 19% покладають відповідальність за відновлення регіону на олігархів.

Страхи

Є очевидним те, чого люди бояться: населення обох міст — і Сєверодонецька, який пережив окупацію ЛНР, і Старобільська, що лишався осторонь, — боїться перспективи бойових дій на своїй території. Це є основним страхом жителів: у Сєверодонецьку такого розвитку подій бояться 79%, у Старобільську — 77%.

Населення Сєверодонецька, яке бачило усі жахи бандитської окупації, боїться повернення людей самопроголошеної республіки ЛНР (36%).

Окрім того, жителі цього міста бояться невиплати пенсій і зарплат (34%), зростання злочинності (24%), втрати роботи (23%), нападу Росії (22%), неможливості убезпечити своїх близьких (22%).

Старобільчани бояться невиплати зарплат і пенсій (58%), неможливості убезпечити близьких (15%) і хвороб (14%).

До речі, про основні «лякалки» російської пропаганди: приходу до міста «Правого сектора» та українських націоналістів боїться лише 1,6% населення Сєверодонецька. У Старобільську таких ще менше (0,7%). Вступу до НАТО жахаються 1% сєверодончан і 0,5% старобільчан. 1% жителів Сєверодонецька бояться утиску російської мови, а в Старобільську серед опитаних таких узагалі не знайшлося.

Кого звинувачують у ситуації?

Головними винуватцями трагічних подій на Донбасі у Старобільську вважають нинішнє керівництво України (58%), Віктора Януковича та його оточення (49%), а також Російську Федерацію (41%).

У Сєверодонецьку населення дотримується інших поглядів. Там звинувачують передусім Росію (39%) і попередню владу Віктора Януковича (38%). Крім того, до трійки винуватих, з точки зору сєверодончан, входять українські олігархи (26%), регіональна політична еліта Донбасу (24%) і Майдан (24%). Нинішнє керівництво України звинувачують у подіях на Донбасі 16% жителів міста.

З Україною чи ні?

Що стосується суспільно-політичної орієнтації, то переважна більшість населення обох громад бачать свої міста у складі України (у Сєверодонецьку — 64%, у Старобільську — 67%). Проте щодо питання формату перебування відповіді різняться. Більшість опитаних сєверодончан вважають, що регіон повинен отримати більшу незалежність від Києва та більший обсяг повноважень, а більшість старобільчан бажають зберегти у цьому питанні статус-кво.

Цікаво, що ідея незалежності самопроголошених республік ДНР і ЛНР (як варіант політичного майбутнього Донбасу) практично не знаходить підтримки: за неї виступають менш як 1% жителів обох міст. Приєднання Донбасу до Російської Федерації вибирають лише 2% населення Старобільська і 5% — Сєверодонецька.

Національна самоідентифікація превалює в обох містах. Так, у Сєверодонецьку відчувають себе в першу чергу громадянами України 54% жителів міста, в Старобільську — 57,5%. У Сєвєродонецьку на другому місці — регіональна ідентичність (18%), у Старобільську — локальна: 16% вважають себе насамперед жителями свого міста.

Ставлення до Росії

Більшість населення прифронтових Сєверодонецька (62%) і Старобільська (53%) вважає Російську Федерацію стороною конфлікту на Сході України. Практичну роль Росії в конфлікті на Сході України жителі обох міст теж сприймають ідентично. Так, більшість жителів як Старобільська (65%), так і Сєверодонецька (64%) вважають, що ця роль полягає насамперед у постачанні зброї до ДНР і ЛНР, а також в участі збройних сил самої Російської Федерації у бойових діях на боці самопроголошених республік (53% жителів Сєверодонецька та 62% — Старобільська). Всі відсоткові частки пораховано відносно тих, хто вважає РФ стороною конфлікту на Донбасі.

У тому, що між Україною і Російською Федерацією йде війна, переконані 52% населення Сєверодонецька, тоді як заперечують це лише 2%. Не можуть чітко сформулювати відповідь 46%. У Старобільську майже половина місцевих жителів (49%) також вважає те, що відбувається між двома країнами, війною. Втім, 19% городян війни між Україною і Росією не бачать, а 32% опитаних ще не визначилися зі своєю позицією.

Ставлення до українських військових

І в Сєверодонецьку, і в Старобільську 61% населення вважає, що українські військові повинні і далі перебувати в місті. Відмінність лише в тому, що серед сєверодончан (які, нагадаємо, бояться повернення ЛНР) превалює думка, що військові мають бути там постійно, а у Старобільську відносна більшість опитаних вважає, що перебувати в місті військовим потрібно якийсь час до стабілізації ситуації.

По-різному жителі оцінюють проблеми, пов’язані з перебуванням військових в їхніх містах. Так, якщо в Сєверодонецьку 70% городян відзначають, що взагалі ніяких проблем, пов’язаних із поведінкою військових, у місті не виникало, то в Старобільську так вважають 37% опитаних.

Незначні незручності від перебування військових відзначають 9% сєверодончан, а в Старобільську — 28%. Наявність серйозних проблем, що виникають через поведінку військових у Сєверодонецьку, зауважують лише 3% населення, а в Старобільську про це говорять 25% жителів міста.

Конкретизуючи проблеми, жителі Сєверодонецька називають випадки пияцтва (8%). У Старобільську перелік проблем, пов’язаних із поведінкою військових, дещо ширший. Так, 42% із числа невдоволених городян говорять про нетверезу поведінку військових, 36,5% — про стрілянину, 26% — про дорожньо-транспортні пригоди за участі військових, 16% — про бійки людей у військовій формі між собою.

Як досягти миру?

Більшість опитаних городян із Старобільська вважає, що українському уряду потрібно йти на компроміси заради того, щоб на Донбасі було встановлено мир. При цьому велика частина населення (53%) підтримує ідею будь-яких компромісів заради миру і ще 30% вважають, що до компромісів варто вдаватися, проте не всі з них можуть бути прийнятними.

У Сєверодонецьку заявлена готовність населення до компромісів нижча, ніж у Старобільську. Так, серед сєверодончан за всілякі компроміси виступають 23% і стільки ж вважають, що уряду України варто йти на компроміси, проте не на всі.

Серед тих конкретних заходів, яких слід вжити для досягнення миру на Донбасі, в Старобільську місцеві жителі виокремлюють припинення фінансування територій, підконтрольних ДНР і ЛНР (34%), надання Луганській і Донецькій областям особливого статусу в межах України (31%) і успішне відновлення нормального життя на територіях Донбасу, підконтрольних Україні (22%).

Водночас більшість населення Сєверодонецька (70%) у принципі не уявляє, що може сприяти встановленню миру на Донбасі. Серед конкретних заходів усе ж було названо можливість надання двом областям якогось особливого статусу в складі України (19%), надання російській мові статусу другої державної (14%) і відновлення життя на тій частині Донбасу, яка підконтрольна державі (13%).

Місцеві вибори

Більш як половина опитаних жителів Сєверодонецька не збираються брати участі у місцевих виборах, запланованих на осінь 2015 року. У Старобільську частки тих, хто планує брати участь у волевиявленні, і тих, хто збирається проігнорувати вибори, на сьогодні майже однакові — 31% і 33%. Ще 36% жителів міста не вирішили, чи будуть голосувати.

Серед тих, хто збирається брати участь у голосуванні, абсолютна більшість як у Сєверодонецьку (97%), так і в Старобільську (79%) поки не знають, яким має бути кандидат, якого варто підтримати. Втім, 19% старобільчан серед усіх можливих варіантів виокремили одну вимогу до кандидата — він має бути місцевим.

Щодо виборів мера міста, то 51,5% тих, хто готовий взяти участь у виборах в Сєверодонецьку, ще не визначилися, яким має бути майбутній мер. Решта зазначають, що для них важливі перш за все особисті якості кандидата. У Старобільську тих, хто взагалі не визначився з тим, якого кандидата хотів би бачити мером міста, — 83%.

Не визначилися виборці зі своїми вподобаннями і щодо політичних партій. Так, серед тих, хто збирається голосувати, 94% сєверодончан і 63% жителів Старобільська ще не вирішили, якій саме партії віддали б перевагу.

Велика частина опитаних жителів Сєверодонецька (59%) вважають, що місцеві вибори нічого не змінять на Донбасі. Тих, хто очікує незначних поліпшень у зв’язку з виборами, — 39%, а от тих, хто покладає на вибори надії на суттєві зміни в регіоні, — лише 1%.

У Старобільську половина населення (51%) вірить, що поліпшення можливі, однак з них тільки 4% вірять, що вони будуть серйозними. 44% жителів міста думають, що вибори нічого не змінять, а ще 6% вважають, що ситуація на Донбасі у світлі місцевих виборів тільки погіршиться.

Підготувала Інга ЛАВРИНЕНКО