Що заважає Україні повернути скарби «сім’ї»

Те, що Янукович та його «сім'я» залишили Україну в повному розумінні ні з чим, ні в кого не викликає сумнівів. Як і те, що ці вкрадені активи не розчинилися у повітрі. За підрахунками експертів, Янукович та його оточення вкрали у держави приблизно 60 млрд дол., у тому числі й шляхом незаконного отримання різних дозволів, ліцензій, преференцій для підконтрольних їм суб'єктів господарювання. Такі активи є можливість відстежити та бодай якось відновити правопорядок у цій царині, покарати винних, повернути втрачені державою кошти. Такі справи обмежуються українською юрисдикцією, отже тут усе залежить від бажання правоохоронних органів сумлінно виконувати покладені на них функції. Так, наприклад, півроку тому суд за позовом НАК «Надра України» анулював 19 спецдозволів на видобуток газу, що свого часу отримала компанія «Голден Деррік», підконтрольна екс-міністрам уряду Азарова — Едуарду Ставицькому та Миколі Присяжнюку, а також Юрію Іванющенку.

Втім, переважна частина активів залишила межі України разом із представниками колишньої влади. Це вже більш складна тема. Такі справи не можуть вирішуватися у межах української юрисдикції — наша держава, на жаль, втратила над ними будь-який контроль. Єдине, що може зробити держава в особі Служби державного фінансового моніторингу, — це виявити підозрілі фінансові операції та відстежити, куди саме пішли кошти. За оцінками цієї державної структури, колишніми керманичами України було вивезено за кордон понад 300 млрд грн. Ці гроші осіли у банках Швейцарії, Люксембургу, Великої Британії, Австрії. Є підозра, що частина коштів міститься у банках США, Канади та РФ. 

300 млрд грн — це значно менше, ніж говорять експерти, проте й це — величезна сума, практично 60% річного бюджету України. До речі, у дохідну частину цьогорічного бюджету заклали 150 млрд грн як кошти, що їх держава має намір повернути.

Поверненням коштів опікується, звісно, не Служба фінансового моніторингу, яка не має для цього ніяких інструментів, а Генеральна прокуратура. З тих вкрадених коштів повернули лише 5 тис. грн.

Звісно, що ГПУ не може діяти самостійно, вона повинна працювати спільно з правоохоронними органами тих країн, куди вивозилися гроші. Минулого року Генпрокуратура звернулася до іноземних правоохоронців з проханням накласти арешт на рахунки 19 осіб, що були причетні до незаконного вивезення грошей з країни. У Ліхтенштейні, Швейцарії, Австрії та Канаді було заблоковано вказані рахунки, США ухвалили спеціальний закон щодо вкрадених українських грошей. Проте якихось відчутних результатів це наразі не дало. Чому? У всьому цивілізованому світі існує презумпція невинуватості. Щоб забрати в людини гроші, перш за все потрібно довести, що вона їх вкрала, що вона є злочинцем. А з цим проблеми. Хоча чинний КПК України дозволяє заочне розслідування кримінальних справ (за що окрема подяка головному юристу Януковича Андрію Портнову, що цей КПК розробив).

На жаль, ці справи гальмуються. 

Показовим є випадок з коштами екс-міністра Злочевського, про який журналістам розповів Андрій Стельмащук, новий керуючий партнер ЮФ «Василь Кісіль і партнери». Правоохоронці Великої Британії наклали арешт на банківські рахунки колишнього очільника Міністерства екології. Там на той час було 23 млн дол. Британці, які були готові повернути ці гроші Україні, надіслали до нашої Генпрокуратури запит щодо колишнього чиновника. ГПУ їм відповіла, що ніяких підозр Злочевському не висували, отже він чистий перед законом. Злочевський одразу ж подав клопотання до британського суду, і рахунок розблокували. Буквально відразу ж було відкрито кримінальне провадження щодо діяльності Злочевського. Представники Генпрокуратури вже самі звернулися в правоохоронні органи Великої Британії. Проте виявилося, що за ці кілька днів Злочевський забрав зі свого рахунку всі гроші, а сам завбачливо зник з поля зору.

А. Стельмащук наголошує, що у високопосадовців-втікачів дуже гарні, професійні адвокати — і за кордоном, і тут. Тож марно сподіватися, що гроші у бюджет буде повернути просто, особливо враховуючи корупційну складову і недостатній професійний рівень слідчих.

«Декому з тих втікачів навіть не потрібна адвокатська допомога. Андрій Портнов вже давно самотужки тролить українську правоохоронну систему, відверто кепкує з неї. Він дуже розумний юрист. А наші правоохоронці намагаються висунути йому підозру, не проявляючи при цьому ознак інтелекту чи креативності. Йому інкримінували, привласнення 800 грн зі своєї ж зарплатні, отриманої за читання лекцій в університеті? Це ж абсурд! Якщо йому більше немає чого пред'явити, то він — невинна людина, зважаючи на презумпцію невинуватості», — вважає пан Стельмащук.

На думку Стельмащука, було б доцільно утворити якийсь єдиний державний орган, що працював би над цим завданням. Вже встановлено понад 100 компаній та більше 100 осіб, що мали стосунок до виведення вкрадених активів за кордон. По кожному такому об'єкту слід працювати. 

Втім, навіть цього буде замало, адже працювати у закордонних юрисдикціях наші правоохоронці навряд чи зможуть. Тож, можливо, слід залучати іноземні юридичні компанії. Це дорого, але воно того варте. Інакше ми взагалі нічого не повернемо, зважаючи, що час працює проти нас.

А. Стельмащук розповів, як можна залучати іноземні компанії: «Вони, звісно, не працюватимуть на ентузіазмі. Їхня кропітка робота потребує адекватної винагороди, більш того, витрачаються кошти і на оперативні потреби. Але з ними можна домовлятися, як саме розраховуватися і коли. Можна, наприклад, фінансувати їхню поточну діяльність, а гонорар заплатити з тих коштів, що вони нам повернуть. Або, як це іноді робиться, залучити до роботи третю сторону — так званого ф'ючерсного інвестора, який буде оплачувати роботу юристів, розраховуючи згодом отримати частину повернених активів. Так чи інакше, ми самі з цією роботою не впораємося, нам потрібна допомога іноземних фахівців, що знаються не лише на тонкощах місцевого законодавства, але й на таких справах».

Проте, за словами А. Стельмащука, на сьогодні спроби британських адвокатів, що доволі успішно вели подібні справи, хоча б зв'язатися з українським урядом виявляються марними.

Підготувала Інга ЛАВРИНЕНКО

За матеріалами заходу Пошук скарбів або правові методи повернення в Україну вкрадених активів», що організувала ЮФ «Василь Кісіль і партнери»