Реформування міліції — хибний шлях

Міністерство внутрішніх справ нещодавно підготувало пакет законопроектів щодо реформи української міліції, що має перетворитися на національну поліцію. Проте, змінивши назву правоохоронного органу, автори ідеї не зробили змін по суті, що полягали, зокрема, в демілітаризації та деполітизації його роботи. На цю обставину звертають увагу експерти-юристи правозахисних та громадських організацій «Євромайдан SOS», Центру громадських свобод, інформації з прав людини та політико-правових реформ, які вважають зазначені законопроекти недосконалими й пропонують їх терміново доопрацювати в режимі відкритої командної роботи.

Проблемний добір кадрів

Суттєві зауваження експерти висловили щодо прийнятого в першому читанні проекту закону №2282 «Про національну поліцію». Він покликаний урегулювати діяльність служб та підрозділів МВС, що виконують поліцейські функції, а також умови роботи поліцейських, їх взаємини з громадянами та керівництвом. Водночас ті норми, які він містить, суперечать принципу прозорості роботи поліції.

«Законопроект не передбачає обов’язковість відкритого конкурсу для призначення на посади, чим створює умови процвітання корупції в МВС. Адже робитиме це на власний розсуд керівник правоохоронних органів, що стимулює практику отримання посади через занесення кейсу з грошима до потрібного кабінету», — упевнена керівник правління Центру громадських свобод Олександра Матвійчук.

Із нею погоджується і експерт Центру політико-правових реформ з кримінальної юстиції Олександр Банчук. Він зазначає, що відсутність у законопроекті «Про національну поліцію» об’єктивної й прозорої системи визначення найбільш гідних кандидатів для служби в поліції є серйозним недоліком.

«Адже в ньому йдеться лише про конкурс на посади молодшого складу Національної поліції, який проводять поліцейські комісії, що складаються з представників МВС та громадськості, — пояснює він. — Для призначення на посади середнього та вищого складу проведення конкурсу є необов’язковим. Тут все — лише на розсуд керівництва поліції. Відтак складно гарантувати, що керувати новими чесними патрульними будуть гідні представники цієї професії».

Радянська спадщина

Експертів правозахисних та громадських організацій турбує й те, що поліцію, відповідно до зазначеного законопроекту, планують залишити воєнізованим органом. Про що свідчить успадкована радянська система звань та встановлення строків вислуги в цих званнях. Хоча усі підрозділи МВС є цивільними службами, персонал яких частково виконує службові обов’язки в уніформі, проте не має спеціальних звань, аналогічних військовим, та не використовує військову атрибутику чи символіку. Відтак, кар’єрне зростання персоналу поліції має залежати від освіти та років вислуги. Але законопроектом передбачено, що просування поліцейських по службі здійснюється виключно на розсуд їхніх керівників. А це створює великі корупційні ризики в органах МВС та передумови для їхньої політизації, бо жодних конкурсних процедур та контролю громадськості за переміщенням поліцейських по службі у документі не передбачається.

Такий підхід, за твердженням адвоката Павла Диканя, став підставою для тих страшних зловживань та порушень прав людини з боку міліції, які ми спостерігали протягом усіх подійМайдану. Тому давно настав час розпрощатися з ним, як і з нормами, які розгалужують систему професійного навчання поліцейських. «Адже в Україні діють академії МВС, прокуратури та СБУ, в яких навчають спеціалістів у цих областях права, а повинні навчати праву, що є загальним для усіх правоохоронців», — вважає адвокат.

Та й для підготовки поліцейських, на думку експертів, достатньо початкового рівня із залученням поліцейських комісій до прийому на навчання. Спеціалізований вишкіл кадрів має стосуватися лише керівного складу і профільних спеціалістів. Обов’язковість системи підвищення кваліфікації поліцейських повинна відігравати важливішу роль у цьому процесі.

Також слід звернути увагу й на встановлення фіксованого розміру заробітної плати поліцейських і надбавок до неї, що дасть їм змогу не залежати від маніпуляцій керівників, які зловживають правом на призначення премій.

Деталізації потребують зміст і умови застосування заходів примусу, надто якщо йдеться про можливість використання вогнепальної зброї без попередження і без наявності на те обґрунтованих підстав у зоні проведення антитерористичних операцій. Адже невідомо, як у такій ситуації, приміром, у Слов’янську, Маріуполі та Краматорську, які теж розташовані в зоні АТО, поведуть себе новоспечені поліцейські.

Але найважливішим недоліком законопроекту, на думку експертів, є брак чіткого механізму громадського контролю за процесом розгляду скарг на дії поліцейських. «Якщо це положення не буде доопрацьоване до другого читання, то думка громадськості у цій справі не матиме жодного значення. Відтак, без зовнішнього контролю порушники знову уникатимуть відповідальності», — впевнений О. Банчук.

Відсутність співпраці

Недосконалим, тобто таким, що містить простір для зловживань, експерти визнають і законопроект №2561 «Про органи внутрішніх справ». Адже переважна його частина присвячена функціонуванню, а не загальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. Із 23 статей законопроекту 16 містять бланкетні норми, тобто такі, що потребують у майбутньому додаткового вирішення та уточнення виконавчими органами влади. Тому можна сказати, що даний законопроект напівпорожній, і це є його серйозним недоліком.

Під час підготовки вказаних законопроектів правозахисні та громадські організації звертали увагу уряду на існуючі в них проблеми. Однак майже усі їхні зауваження були проігноровані владою.

Зокрема, на відсутність тісної співпраці з МВС у справі реформування міліції нарікає й експерт Віктор Тимощук.

«Уряд уже видав четвертий варіант законопроекту №2657 «Про сервісні послуги та сервісні центри МВС», не врахувавши наших пропозицій до нього. Хоча для того, аби зрозуміти їхню доцільність, варто просто звернути увагу на чинне законодавство України, де чітко сказано, що в нас надаються адміністративні, а не сервісні послуги, — пояснює він. — Однак реформатори в міліції замість створення інтегрованих єдиних офісів — Центрів надання адміністративних послуг — вперто пропонують побудувати та утримувати чергову мережу «відомчих офісів». До речі, у системі МВС це буде вже другий такий «сервісний центр», бо й у Державній міграційній службі роблять власні «паспортні сервіси». Як на мене, це марнотратство».

Щоб виправити ситуацію, експерти правозахисних та громадських організацій наполегливо рекомендують владі прислухатися до їхньої думки.

Підготувала Леся ШУТКО