Владислав Мороз: Лікарів може стати ще менше через розподіл випускників медвишів «по-новому»

Чому лікарі і надалі покидатимуть Україну і взагалі медицину? Тому що їх тут ніхто не чекає і створює нестерпні умови для працевлаштування і роботи. Чого тільки вартує «реформування» чиновниками непрозорого та корумпованого механізму розподілу випускників медичних вишів. Звучить гарно, та на ділі все видається зовсім інакше.

Як це було раніше

Впродовж років у студентів-медиків, що навчалися за кошти державного бюджету, діяла система обов’язкового розподілу для працевлаштування випускників медичних вишів. І якщо студенти, які вибрали інші галузі, мали можливість просто безоплатно вивчитися, то студенти медичних університетів розуміли: за витрачені на них державою кошти вони мають відпрацювати 3 роки за спеціальністю, яку їм визначить МОЗ під час розподілу. Більшість студентів не отримували омріяну лікарську спеціальність, бо їх направляли на затребувані державою спеціальності.

З одного боку, необхідно було забезпечити державні медичні заклади у першу чергу лікарями тих спеціальностей, яких не вистачало. З іншого — примусовий розподіл порушує свободи громадян у праві вибору місця і виду діяльності. Часто така повинність відпрацювання ставала причиною вибору при вступі контрактної форми навчання. Та навіть ті, хто навчався за державний кошт, знаходили варіанти і обходили розподіл. Цьому допомагали корумповані схеми попереднього замовлення на спеціаліста з певного медичного закладу, оформлення медичних довідок, що дозволяли вільний розподіл, кулуарні домовленості з керівництвом МОЗу та адміністрацією вишу про надання кращих місць «обраним» студентам. Часто це робили далеко не найкращі студенти, а ті, що мали таку можливість через наявність коштів та хороших зв’язків.

Як це відбувається зараз

Сьогодні все інакше, адже з 2017 року випускники закладів вищої освіти медичного спрямування вільні у виборі місця роботи відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України «Про вищу освіту», крім випадків, передбачених цим Законом. Тобто медичні виші не зобов'язані працевлаштовувати студента, а сам студент самостійно обирає перше місце роботи і проходження інтернатури (навчання для отримання спеціальності). Тепер студенти-медики, які навчаються за рахунок бюджету, можуть або скористатися розподілом, або знайти самостійно місце працевлаштування з проходженням інтернатури. Отже, ніби всі проблеми вирішено і всі мають бути задоволені. Так от як це виглядає насправді?

Розподіляють випускників не пізніше, ніж за 4 місяці до випуску. Студенти останнього курсу навчання йдуть до головних лікарів в пошуках місця роботи за тією спеціальністю, яку вони хочуть освоювати і за якою хочуть працювати. Головний лікар має дати їм лист, яким погоджується взяти їх на посаду лікаря-інтерна за певною спеціальністю, а після закінчення інтернатури — працевлаштувати мінімум на 3 роки.

Якщо студент має гарні зв’язки чи гроші, то головний лікар його візьме. Інший варіант — головному лікарю вкрай необхідний такий спеціаліст і на тій посаді ніхто не хоче працювати. Якщо випускник не знайшов такого місця, то він має задовольнитися пропозиціями МОЗу. Тільки от саму процедуру розподілу визначає адміністрація університету — куди направити студента. Тобто процедура розподілу наданих МОЗом місць працевлаштування неоднакова для різних медвишів. А це — додаткові умови для зловживання адміністрацією закладу. Тож внесені зміни питання не вирішили — тільки додали нових варіантів для створення корупційних схем в даному процесі.

Як МОЗ пропонує виправити ситуацію

МОЗ пропонує внести зміни до наказу МОЗ України №367 від 25.12.1997 та створити національний рейтинг випускників, який формуватиметься за результатами іспитів КРОК1 та КРОК 2 (тестові іспити оцінки рівня теоретичних знань студентів, що проводяться Центром тестування МОЗ України). Прогнозують, що рейтинг дасть можливість кращим випускникам самим обрати собі спеціальність та місце роботи.

Але вказані іспити — далеко не ідеальний метод оцінки реальних знань, вони не оцінюють рівень засвоєних студентами навичок, потребують удосконалення, в них часто некоректно сформовані завдання. Про це ми згадували у попередньому блозі. Тому виключно КРОКи не можуть бути визначальними у формуванні рейтингу. Окрім того, ці зміни не вирішать питання працевлаштування випускників на спеціальності, які вони хочуть обрати.

Як правильно владнати ситуацію

Така «реформа» від МОЗу ще раз показує: комплексного стратегічного підходу у реформуванні галузі охорони здоров’я немає. Відзначу, що проблема працевлаштування в Україні — це загальна занедбаність системи, яка не дає молодому спеціалісту жодних соціальних гарантій на майбутнє.

Вирішити проблему можна. Потрібно впровадити новий продуманий рейтинг випускників, який об’єктивно показуватиме знання молодого спеціаліста. Окрім того — створити відкриту базу вакансій у медичних закладах охорони здоров’я, яка буде постійно динамічно оновлюватись протягом року для моніторингу наявних вакантних посад та спеціальностей.

Щоб забезпечити оновлення кадрового потенціалу державних клінік, необхідно провести відповідні заходи. Вони мають включати в себе зміни у освіті, визначення потреб галузі у певних спеціальностях лікарів, що потребують першочергового поновлення кадрового потенціалу та створення соціальних гарантій і гідних умов праці для молодих спеціалістів.

Потрібно відійти від адміністративного до ринкового розподілу випускників. Створити систему, за якої зацікавленими у працевлаштуванні будуть не тільки молоді спеціалісти, а й заклади охорони здоров’я. Зробити так, щоб вони конкурували за спеціаліста. Для цього треба, щоб створений рейтинг випускників був відкритий для медичних закладів. Паралельно розробити критерії та рейтинг медичних закладів, щоб кращі випускники могли обрати найпривабливіші місця для працевлаштування.

Медичну допомогу населенню зараз будуть надавати приватні медичні заклади на рівні з державними. Тому варто розглянути й можливість працевлаштування випускників, що навчалися за кошти державного бюджету, у приватний медичний сектор на посади лікарів, що надають допомогу населенню за державні кошти. А ще — зобов’язати місцеву територіальну адміністрацію, до якої належать медичні заклади з кадровими проблемами, покращувати умови праці та соціального забезпечення (житло, автомобіль) молодих спеціалістів для залучення їх до роботи.

Якщо ситуацію вчасно не владнати

Непослідовні кроки непослідовної «реформи» від влади збільшать дефіцит медичних кадрів. У такій «реформі» медосвіти (та й «медреформи» в цілому) зацікавлені у першу чергу інші країни. Україна підвищує якість освіти, але не створює умов для роботи висококваліфікованих фахівців. І вони просто їдуть працювати до інших країн. Ми витрачаємо кошти на підготовку спеціалістів медичної галузі і ліквідовуємо кадрову кризу в медицині зовсім не України, а закордоння.

Порівняйте: середня заробітна плата медика в Україні в 2018 році становила близько 6 тисяч гривень. Здібний молодий фахівець працюватиме за такі гроші? Він краще поїде до Польщі, де зможе отримувати як мінімум 1200 євро.

Отже, єдиним виходом з ситуації, яка склалася в медичній галузі, є:

• визначення реформи галузі охорони здоров’я як стратегічного напрямку на рівні Національної безпеки держави;
• безпосередній контроль ходу реформування охорони здоров’я Президентом;
• термінова розробка стратегії реформування охорони здоров’я, із залученням провідних фахівців, та її громадським обговоренням.

Наша експертна група нині напрацьовує необхідні документи для того, щоб після оновлення влади ми могли запустити цей процес. Адже часу до безповоротних змін залишилось зовсім мало — ми маємо встигнути.

Владислав Мороз, к. мед. н., Голова Товариства молодих вчених і спеціалістів