Пристрасті навколо землі: справа завдовжки в 12 років

Навколо землі вирують пристрасті. Приклад – справа Л. У 2007 році вона одержала у спадщину 20 земельних ділянок. Подала в управління земельних ресурсів документи на виготовлення державних актів. Та все якось не складалося одержати акти на руки. Звернулася до адвоката. Той запитав, а  чи не продали ваші ділянки? Побігла до нотаріуса. Здогад адвоката підтвердився.

На підставі 20 фіктивних довіреностей, посвідчених відомим київським нотаріусом, продали всі 20 ділянок якійсь Ч.

Нотаріус, який оформляв договори купівлі-продажу, проявив чудеса оперативності. За якихось півтори години оформив всі 20 договорів. Кожні 3-5 хвилин заносився у реєстр новий договір. Вміють, коли хочуть.

Порушили кримінальну справу. Окремо подали цивільний позов до суду. Коли дізналися прізвище судді, який прийняв справу до свого провадження, їм сказали: «Ця суддя – «ужас». Непідкупна. До неї навіть підійти неможливо». Адвокат заспокоїв Л. – саме такий суддя нам і потрібен. «Ужас» виявився миловидною жінкою з доброю усмішкою.

Витребували оригінали документів, наклали арешт на земельні ділянки, призначили експертизу. Нотаріус, який так швидко оформляв купчі, намагався попросити трохи часу, поки збере та підготує документи. Але «ужас» так зиркнула на нього, що всі документи з'явилися на столі у судді через 20 хвилин. Експертиза підтвердила, що всі підписи від імені Л. зроблені іншими особами. Позов було задоволено.

Але українська Феміда довела, що вона має управу і на непідкупного суддю. Такою виявилася апеляція. Суд другої інстанції угледів, що була допущена якась неточність з відбором зразків. Рішення було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Спір було передано іншому судді і розпочалась традиційна судова тяганина, що тривала 6 років. Зрештою позов задовольнили. Але відповідач Ч. і управління земельних ресурсів не стали чекати прогнозованого рішення і завчасно перепродали земельні ділянки. Дехто посміхнеться. Як, мовляв, це можливо? Адже накладені два арешти  - судом і слідчим. Та кого в Україні зупиняла така дрібниця як накладений судом арешт.

 Земельні ділянки поділили і присвоїли їм нові кадастрові номери. Після цього продаж ділянок був справою техніки. Адвокату, з величезними труднощами (згадаймо, кадастри почали діяти тільки  з 2013 року) вдалося дізнатись про нових власників. Був заявлений позов до них. Якийсь анонім, який назвався полковником СБУ, позвонив адвокату і сказав: облиш цю справу. Інакше я використаю свої можливості впливу на суддів. Новий позов тягнувся три роки, але після дзвінка аноніма рішення було ухвалено. У позові відмовлено.

Незважаючи  на те, що Л. виграла суд про визнання договорів купівлі-продажу недійсними і що в неї на руках є оригінали державних актів на землю, її кадастрові номери і земельні ділянки розвіялись як дим. Держгеокадастр, покриваючи незаконні оборудки, заявив суду, що документи  про поділ ділянок не були здані в архів.

А що кримінальна справа?  Л. сказали, що її контролює міліцейський генерал Т. Людина авторитетна, відома, заступник міністра. Наївна Л. навіть не розуміла, що коли за справу береться міліцейський генерал, то розслідування не прискорюється, а навпаки, справу починають штучно перекидати з одного відділу міліції до іншого, а  розслідування  стоїть на мертвій точці.  

Тепер, на 12 році  розслідування справи, коли вже закінчились строки давності, слідчий  Оболонського району, куди справу  в черговий раз перекинули, бадьоро відповідає на скарги: «проводяться оперативні заходи та слідчі дії». Звичайно, скарги подавались і до Генпрокуратури, і до Міністерства  внутрішніх справ, але віз і нині там.

З 2007 року Л. чекає на свої земельні ділянки. За цей час як в калейдоскопі змінювались судді, генерали і Генеральні прокурори, проводились реформи прокуратури, міліції (поліції), суду. На черзі реформа адвокатури. А у справі Л. віз і нині там. А що адвокат? Він пише папери у різні інстанції. Часом втішає свою клієнтку, мовляв: ніколи в Україні чогось подібного не було, і ось знову…