Сили спецоперацій — універсальна зброя у гібридній війні

У рамках річного звіту про роботу уряду Степан Полторак повідомив, що очолюване ним Міністерство оборони має намір сформувати командування Сил спеціальних операцій (ССО) до кінця цього року, і зазначив, що бойові здібності підрозділу буде видно наступного року. Не хотілося би вживати умовного способу, якого, як відомо, не знає історія. Проте з великою часткою вірогідності можна стверджувати, що сценарій військових дій на сході нашої країни міг бути іншим, якби ССО були сформовані вчасно, без зволікань. Адже Сили спецоперацій — це потужний і часто вирішальний компонент опору ворожій агресії.

Від самого початку бойових дій військові експерти неодноразово наголошували, що нам слід змінити підходи до ведення війни на сході України. Гібридна війна вимагає асиметричних відповідей. Для перемоги просто необхідний армійський спецназ, який зміг би працювати в тилу ворога, необхідні аналітики, фахівці з розробки спецоперацій.

«У XXI столітті простежується тенденція стирання відмінностей між станом війни і миру. Зросла роль невійськових способів досягнення тактичних і стратегічних цілей, які в низці випадків значно перевершують силу зброї», — якось зазначив голова Генштабу ЗС Росії Валерій Герасимов. Росія планомірно дотримується цих правил: в листопаді цього року для підвищення ефективності інформаційної війни проти України Генштаб РФ створив Управління інформаційного протиборства, яке увійшло до складу Центру територіальних військ Південного військового округу — структури, що здійснює безпосереднє управління російськими окупаційними військами на Донбасі. «Російським Геббельсом», який очолив управління, став полковник Костянтин Карпов. До структури входять три відділи, назви яких багато про що говорять: інформаційної ізоляції району бойових дій, відділ дезінформації та контрпропаганди, відділ військово-цивільної взаємодії. У цих людей багато завдань: це дискредитація політичного керівництва України та командування ЗСУ, робота на окупованих територіях, у соцмережах, створення диверсійних груп... Проведена днями операція СБУ в Києві та Харкові, в результаті якої була затримана диверсійно-розвідувальна група із семи осіб, троє з яких є громадянами Росії, — ще один доказ того, що управління активно працює.

Як на такі виклики відповідає Україна? Ще навесні цього року «Ракурс» писав про те, що 20 квітня Центр оборонної реформи представив концепцію українських Сил спеціальних операцій, яка стала результатом спільної роботи українських та західних військових експертів.

«Залишається сподіватися, що парламент зрозуміє необхідність ухвалення закону про Сили спецоперацій, а інші силовики не будуть перешкоджати створенню такої вкрай необхідної наразі структури, вбачаючи в ССО конкурента, що відтягує на себе бюджетне фінансування. Тоді у нас буде шанс дати ворогу гідну відсіч, захищаючи свою землю», — пише на завершення автор. Проте створення ССО затягнулося. Спочатку українське військове керівництво чомусь вирішило «схрестити» армійський спецназ із десантниками, що й прописали в Річній національній програмі співробітництва з НАТО на 2015 рік. Західні партнери вчасно втрутилися і дали чітко зрозуміти, що таке об’єднання неприпустимо і вони не збираються його фінансувати.

Справді, це об’єднання необ’єднуваного. Завданням десантників є пряме ведення бою з противником. Це штурми висот, укріплених районів, позицій противника, масштабні рейдові дії в тилу супротивника за допомогою бронетехніки та артилерії. Тобто, десант — це потужні ударні мобільні та броньовані кулаки армії. Характер спеціальних операцій покритий таємницею, обличчя учасників не з’являються на екранах, прізвища невідомі широкій громадськості, адже цей підрозділ проводить диверсії на об’єктах інфраструктури супротивника, організовує й керує партизанським рухом на тимчасово окупованій території.

На початку бойових дій на сході України офіцерам підрозділів спеціального призначення (в нашій країні поки немає ССО, є СпП) доводилося виконувати абсолютно невластиві їм завдання, як то охорона важливих об’єктів або супровід колон. Це пов’язано з тим, що найчастіше у загальновійськових командирів, яким у підпорядкування віддавали підрозділи й розвідоргани спеціального призначення, відбувається підміна понять, і вони чомусь вважають, що спецназ здатний звернути гори, тому використовується часто не за призначенням. Бійців спецназу готують тривалий час, тому їхня загибель або вихід зі строю через поранення — це непоправна втрата, особливо у воєнний час. Для будь-якої країни використовувати спецназ не за призначенням — недозволена розкіш.

Україні не потрібно вигадувати велосипед, досвідом створення нового роду військ у НАТО готові поділитися, як і витратити на це кругленьку суму. Однак процес створення Сил спеціальних операцій знову застопорився. Напевно, мало хто не чув про розбіжності між керівництвом Генерального штабу та командуванням Сил спеціальних операцій, що призвели до того, що навчання ССО і НАТО в Україні були на межі зриву. За два дні до початку Генштаб раптом вирішив змінити місце їх проведення. Водночас розгорівся скандал навколо фотографій армійських спецназівців, які з’явилися на особистій сторінці Віктора Муженка у Facebook. Голову Генштабу звинуватили у свідомому викритті українських військових, а Муженко пояснив це технічною помилкою. Спадає на думку анекдот: «Штірліц ішов по Рейхстагу, намагаючись залишатися непоміченим. Але щось його видавало: чи то будьонівка, чи орден Леніна, чи парашут, що волочився за спиною».

«Моя позиція з цього питання збігається з позицією законодавства, — каже Ірина Фриз, голова підкомітету з питань безпеки державних інформаційних систем Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. — Належність військовослужбовця до СпП є державною таємницею. Тому публікація інформації в будь-якому вигляді (фото, відео тощо), що дає змогу ідентифікувати таких військовослужбовців, є порушенням обігу інформації з обмеженим доступом. Мотивація таких дій повинна бути визначена для юридичної кваліфікації скоєного. Я не думаю, що це було зроблено навмисно, однак це не є виправданням. Раніше я направляла запит до СБУ з проханням забезпечити безпеку нашим бійцям із СпП, які були розкриті сепаратистами. На жаль, наразі слід буде знову вирішувати це питання».

Незважаючи на всі труднощі і перешкоди, навчання й тренування українських Сил спеціальних операцій, здійснювані НАТО, почалися на Хмельницькому полігоні. Для розуміння того, навіщо Україні Сили спеціальних операцій і чим вони відрізняються від спецназу, зупинимося на них докладніше.

Сили спеціального призначення як головний інструмент гібридної війни

«Спецназ сьогодні виконує два основні завдання: проведення спеціальної розвідки і спеціальних заходів, — пояснює Роман Машовець, член робочої групи зі створення Сил спеціальних операцій (ССО) при Адміністрації президента. — ССО — більший інструментарій, що включає в себе інформаційно-психологічні операції (робота з населенням, координація дій структур в рамках проведення спеціальних операцій). Інформаційна війна у нас провалена. Потрібно працювати з людьми не тільки на українських територіях, але й на окупованих. Якщо ми повернемо наші території, не факт, що ці громадяни повернуться обличчям до нашої держави. Ми повинні їх підтримувати, вселяти впевненість, що ми з ними.

Голова Геншатбу Віктор Муженко нещодавно заявив, що незадоволений темпами розробки Концепції ССО. Рішення президента щодо прискорення формування ССО з’явилося наприкінці вересня 2014 року. Прийняли кадрові рішення, полковник Сергій Кривонос був призначений начальником Управління ССО. Однак процес затягнувся. Мені здається, Муженко не зовсім розуміє, яка різниця між спецназом і Силами спеціальних операцій. У березні представники НАТО написали листа голові Адміністрації президента про те, що зливати спецназ і аеромобільні війська абсолютно неприйнятно. Такої практики немає. Практично всю зиму ми намагалися протистояти цьому рішенню, щоб такого не сталося.

Існує версія, що голова Генштабу блокує створення ССО через особистий конфлікт із начальником цього Управління. Я не хочу занурюватися в кулуарні ігри та побутове інтриганство, але це однозначно є, — розповідає Р. Машовець. — Особисті амбіції чи образи не можуть впливати на державну безпеку. Нещодавно стався прецедент: було зірвано навчання бійців ССО за програмою, розробленою нашими західними партнерами. Цей скандал сплив. Суспільство підтримало те, що неможливо з незрозумілих причин перенести в останній момент навчання, яке планувалося на Хмельницькому полігоні, на Яворівський. Американці підійшли конструктивно: заклали певний бюджет, подивилися і Хмельницький, і Яворівський полігони. Вибір Хмельницького був консолідованим рішенням, погодженим із американськими партнерами. Є таке поняття як оперативне прикриття: наші люди повинні працювати там, де їх не будуть бачити. У цей час на Яворівському полігоні стартував тренінг п’яти наших батальйонів. Як туди можна перенести навчання Сил спецназу, де не надавалися необхідні НАТО умови?»

«У нас часто ототожнюють ССО та підрозділи спеціального призначення, — вважає Ігор Тарасюк, військовий експерт, полковник Головного управління розвідки в запасі, що проходив службу в спецназі. — Основне завдання спецназу — це ведення спеціальної розвідки, добування інформації (вона займає 70% обсягу роботи), проведення спеціальних заходів, які передбачають засідки, нальоти, проведення диверсій, організацію саботажу, руху опору. Все це спрямовано або на знищення противника, або на добування джерела інформації.

Спеціальні операції — це не авіаносці, не стратегічні війська, які повинні зрівняти все з землею. У першу чергу ССО створюються для того, щоб боротися за уми і серця людей, а не знищувати супротивника або інфраструктуру. Для того, щоб випрацювати правильне рішення, необхідне добування інформації, що проводиться як військовими підрозділами, так і спеціальними держорганами (СБУ, МВС, іншими відомствами, причетними до інформації). Потрібно враховувати не лише військові аспекти, але й політичні, економічні, гуманітарні. Тільки в цьому разі в сучасній війні можна досягти успіху. І ніяк інакше. Вже сьогодні потрібно боротися за те, щоб інформація, що доноситься до наших громадян не тільки на передньому краї, але й на решті території України, була повністю заточена під інтереси країни. Це теж спеціальна операція.

Спеціальна операція може включати в себе не лише деструктивні дії щодо супротивника, а й мати наслідки для населення, що перебуває у зоні війни. Тому рішення про проведення спеціальних операцій має ухвалюватися на рівні держави, а не міністра оборони чи начальника Генштабу. За півтора року війни подібні спецоперації проводилися, і досить успішно. Рішення про їх проведення ухвалювали зовсім не на Повітрофлотському проспекті (тут розташований Генштаб ЗС України. — Ред.). Про деякі там навіть і не підозрюють, хоча були залучені військові підрозділи. Завдання ставили зовсім інші органи. Я особисто брав участь у їх організації».

Спеціальні операції РФ

«Росія почала спеціальні операції проти України після Помаранчевої революції, — каже політтехнолог Денис Богуш. — Саме тоді росіяни побачили, що народ України може вести свою політику. Це були різні періоди. Наприклад, із 2005-го по 2010-й — кампанія анти-НАТО, знищення української ідентичності на сході України і в Криму, стимулювання антиукраїнських, проросійських організацій і партій. Із травня 2010-го по 2013-й (за Януковича) всілякими способами знижувалася обороноздатність України, переписувалися підручники, проводилася кадрова робота. Дуже активно працювали і сьогодні працюють агенти впливу. І Міністерством оборони України, і СБУ свого часу фактично керували справжні або колишні громадяни РФ. Дуже багато представників влади проводили проросійську політику.

Період Майдану — дискредитація Революції гідності, української влади, державності, підготовка сепаратистських хвиль у регіонах. Під час кримського періоду проводилася спецоперація в Криму. Ввічливим зеленим чоловічкам передувала продумана піар-кампанія, пам’ятаєте гасла «Ввічливість бере міста» або «Ввічливість — це сила, яка відкриє будь-які двері»? 2014-й рік у Росії був оголошений роком культури. Це серйозна піар-кампанія професіоналів, які розуміють, як змінити свідомість людей на окремих територіях і переконати росіян, що це добре. Далі слідує період Новоросії, ДНР-ЛНР. Іде формування громадської думки в цільових групах. До речі, зверніть увагу: всі білборди на Донбасі завжди зайняті. З вересня 2015 го — сирійський період. Все, що ми бачили в Криму, на Донбасі, ми бачимо і в Сирії. «Хай живе сирійсько-російська дружба. Спасибі Путіну!» — з такими гаслами проходили демонстрації в Сирії у рамках цієї спецоперації.

Росія в умовах гібридної війни діє у двох напрямках: центральний (телеканали та медіа) і регіональний (рівень сил спеціальних операцій). Цілі Росії — дестабілізація політичної ситуації в Україні, введення в оману світової спільноти і забезпечення максимальної підтримки населенням РФ політики Путіна.

Для досягнення цих цілей широко використовується військова пропаганда, що дуже сильно впливає на свідомість людей, адже вона базується на страху, тривозі, психотехнологіях, жорстких установках нейролінгвістичного програмування (НЛП). Якщо говорити про рівні впливу, активно використовується інстинктивно-емоційний (тваринний). Чому росіяни влаштовують теракти на своїх і чужих територіях, бомблять окуповані? Щоби знизити свідомість людей до рівня інстинктів, у такому стані людина більше ні про що не може думати. Паради полонених — це також елемент психологічного впливу на тваринному рівні».

«Росія впливає на уми людей також через Московський патріархат, який до того ж надає культові приміщення для баз бойовиків, — вважає Олег Покальчук, соціальний психолог. — Це також «переселенці», які не є справжніми переселенцями. Вони селяться вздовж кордону або лінії розмежування, в залишених селах. Я б увів термін «гібридна агентура», оскільки сам характер інформаційно-диверсійної роботи супротивника полягає в тому, що кожен із елементів цього пазлу не є кримінальним. Що ви можете пред’явити таксисту, який забезпечує безкоштовною горілкою наш військовий аеропорт? Це адміністративне правопорушення. Хтось розпускає чутки. Гібридна агентура — якесь ноу-хау Росії. Ми стикаємося з тим, що з російського боку немає ніяких правил, обмежень, а в нас правила складаються з обмежень і неможливостей притягнути до відповідальності ту чи іншу особу. Це біда всіх розвідок світу, коли зібрана інформація впирається в чиєсь політичне рішення, або взагалі залишається без реакції. У цьому можна бачити комерційні мотиви, іноді це звичайне нехлюйство. Як казав бравий солдат Швейк, «війна йшла за планом, поки не втрутився Генштаб».

«Я регулярно їжджу в усі сектори в зоні АТО, роблю зріз інформації. Хочу зазначити, що зараз там настрої набагато гірші, ніж було, скажімо, півроку тому, — зазначає Р. Машовець. — Ми втрачаємо міста в інформаційній війні. Ніхто не працює з місцевим населенням. У Сил спеціальних операцій є такий аспект, як робота з цивільним населенням. Вони дізнаються проблематику людей, це не тільки гуманітарна допомога, але й проведення занять з евакуації населення у разі обстрілів, з надання медичної допомоги... ССО мають адекватно оцінювати ситуацію в тому чи іншому регіоні, вибудовувати стратегію і залучати сили та засоби, щоб забезпечити стабільність».

Сучасні якісні Сили спеціальних операцій можуть відповідати не тільки на інформаційну компоненту в гібридній війні. ССО — це універсальне військове об’єднання, здатне протистояти всім викликам і загрозам гібридної війни. В ідеалі Сили спецоперацій повинні передбачати те, що можуть зробити аналогічні підрозділи інших держав, аналізувати виклики ще до того, як вони починають реалізовуватися на нашій території. Україна за лампасною метушнею втрачає дорогоцінний час, який коштує життів наших співгромадян. До речі, перший пункт статуту американської Школи спеціальних методів ведення війни ім. Дж. Кеннеді, де готують бійців спецназу, звучить так: люди важливіші від заліза.

Підготувала ОКСАНА ШКЛЯРСЬКА