«Справа 31 серпня»: від брехні до фальсифікації

Вбивство патрульними поліцейськими неповнолітнього хлопця, скоєне в Києві 7 лютого 2016 року, — то лише верхівка беззаконня, що панує в Національній поліції України. Катування затриманих (Чорноморськ, Верхньодніпровськ, Львів), викрадення людей з метою одержання викупу (Новомосковськ), торгівля наркотиками просто в управлінні патрульної поліції (Одеса), патрулювання вулиць у стані наркотичного сп’яніння (Тернопіль), наїзд на жінку на пішохідному переході зі смертельним наслідком (Київ) і, звісно, хабарництво — ось такими повідомленнями про поліцейські «подвиги» рясніють стрічки інформаційних агентств.

Мало того: соцмережі поширюють відео оперативних відеозйомок, де син міністра внутрішніх справ домовляється з заступником міністра про продаж рюкзаків Національній гвардії, а нинішній перший заступник голови Національної поліції України радиться з заступником міністра, як організувати побори з водіїв.

Але найстрашнішим наслідком діяльності «реформаторів» стало фактичне знищення того фундаменту, на якому тримається будь-яка правоохоронна діяльність — досудового слідства. При цьому в суспільстві немає навіть розуміння того, що патрульна поліція — це найпримітивніша ланка правоохоронного механізму. Головною дійовою особою правоохоронної системи є слідчий, оскільки ефективна боротьба зі злочинністю можлива лише за умови, що всі виявлені кримінальні правопорушення розслідуватимуться у встановлені строки та передаватимуться на розгляд суду.

Прикладом деградації правоохоронної системи України є розслідування «справи 31 серпня», коли під час акції протесту проти внесення змін до Конституції України в бік охоронців будинку Верховної Ради з натовпу було кинуто бойову гранату. Загинуло четверо бійців Національної гвардії України.

Скориставшись цією трагічною подією, Аваков звинуватив в організації терористичного акту низку колишніх народних депутатів від партії «Свобода», а також провів масові затримання серед громадських активістів, що брали участь у акції протесту, — без висунення будь-якої зрозумілої підозри. Зокрема, журналіст Артем Фурманюк провів у слідчому ізоляторі три місяці — він оголошений організатором масових заворушень, і це при тому, що зі своїми «спільниками» Артем познайомився уже в управлінні міліції після затримання. За весь час досудового слідства журналіст був допитаний лише двічі (перший раз — безпосередньо після затримання) і до цього дня, хоча сплинуло сім місяців, навіть не знає слідчого, який веде його справу.

З огляду на неспроможність Національної поліції здійснювати досудове слідство, Генеральна прокуратура України виділила епізод щодо двох співробітників міліції, які підозрюються в киданні гранати в нацгвардійців, та прийняла його до свого провадження. А що стосується епізоду з так званим «масовим заворушенням», про яке стільки розповідав Аваков, то він залишився в підслідності Національної поліції. Причому цей епізод не тільки не розслідується, а, навпаки, має місце брутальна фальсифікація матеріалів досудового слідства.

Причиною фальсифікації є те, що до проведення терористичного акту, внаслідок якого загинуло четверо службовців Нацгвардії, виявилась причетною аж ніяк не партія «Свобода», про що заявляв Аваков, а банда, очолювана людиною з найближчого оточення голови Миколаївської обласної державної адміністрації — депутатом Миколаївської обласної ради (фракція «Батьківщина»).

Про це дуже добре обізнані як у Генеральній прокуратурі, так і в Головному слідчому управління Національної поліції України. Більш того, один з членів цієї банди, такий собі Геннадій Дубров, який був оголошений у розшук ще у вересні 2015 року, наразі перебуває в СІЗО м. Миколаєва за підозрою в скоєнні зовсім іншого злочину — він спробував викрасти свого ватажка Чмиря та отримати за нього викуп, оскільки потребував грошей для переховування за кордоном.

26 вересня 2015 року низка інтернет-видань і телеканалів повідомили, що в квартирі журналістки «Українського тижня» Лери Бурлакової міліція проводить обшук у зв’язку з сутичками під Верховною Радою, що мали місце 31 серпня 2015 року. «Слідчих цікавила не так Валерія, як можливість проведення обшуку у її квартирі. Жодних повісток чи викликів від слідчих їй не надходило. Ухвала суду про обшук складена на третю особу, яка тут не мешкає, а ордер на обшук квартири було передано мамі Валерії», — обурено розповідав головний редактор «Українського тижня» Дмитро Крапивенко.

На доказ незаконності обшуку Бурлакова надала журналістам копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду, з якої витікало, що правоохоронці розшукують Дуброва Геннадія Олександровича, до якого Бурлакова не мала, мовляв, жодного відношення.

Слід сказати, що Бурлакова лукавила. Ось фотографія Валерії Бурлакової та Геннадія Дуброва на прізвисько Бізон, зроблена 24 березня 2015 року в зоні АТО, неподалік зруйнованого Донецького аеропорту.

Саме в цей день молоді люди, які входили до складу, скажімо так, неформального збройного формування «Карпатська Січ», оголосили себе чоловіком і дружиною. А безліч видань повідомили про те, що в зоні АТО добровольці Дубров і Бурлакова відгуляли весілля.

Міліціонери оголосили Дуброва в розшук, але у грудні він знайшовся — у СІЗО Миколаєва. Виявилось, що Бізон — це прізвисько Дуброва, який, хоча й бував у зоні АТО,  мав відношення до діяльності банди, яка діє в Миколаївської області під орудою керівника Державного підприємства «Агрономія» — найближчого сподвижника миколаївського губернатора.

Саме члени цієї банди, а зовсім не свободівці, 31 серпня 2015 року перетворили на трагедію акцію протесту проти внесення до Конституції України змін щодо особливого статусу Донбасу. Що привело їх під стіни парламенту, мало би встановити розслідування. Оскільки кримінальне провадження в Нацполіції фактично не розслідується, залишається лише одна версія: бандити виконували вказівки кураторів з МВС України, які в такий спосіб хотіли спровокувати кровопролиття й отримати привід кинути за ґрати політичних опонентів та громадських активістів на кшталт того ж Артема Фурманюка.

Закономірне запитання: а звідкіля автор довідався про реальних організаторів теракту? Відповідаю: ще в грудні 2015 року я був допитаний як свідок в Генеральній прокуратурі України процесуальним керівником кримінального провадження, яке розслідується (а точніше, не розслідується) в Головному слідчому управлінні Національної поліції України за фактом масових заворушень 31 серпня 2015 року. Під час допиту я пояснив, що фактичним керівником Миколаївської області є громадянин на прізвисько Мультик, вихідцем з бригади якого є нинішній голова Миколаївської обласної державної адміністрації Вадим Мєріков. Також на території області діє кілька злочинних угруповань, які доволі самостійні в способах заробітку. Одну з цих банд, що займається скоєнням тяжких злочинів щодо фермерів з метою захоплення земельних ділянок, очолює депутат обласної ради. Саме члени цієї банди й брали участь в організації терористичного акту під Верховною Радою 31 серпня 2015 року.

Під час допиту я повідомив, що мені вдалося отримати диктофон, на який один із членів банди записував розмову між Чмирем і Бізоном. Я передав в Генпрокуратуру розшифровку розмови, аудіофайл і повідомив, що в разі, якщо буде призначено фоноскопічну експертизу, я передам диктофон, яким робився цей запис.

Більше того, я запропонував процесуальному керівнику зробити єдиний правильний в цій ситуації крок: витребувати з Миколаєва кримінальне провадження, за яким був арештований Бізон, та передати справу до Головного управління Нацполіції з тим, щоби її розслідували в одному провадженні зі справою, відкритою щодо подій під Верховною Радою.

Годі й казати, що, попри мої неодноразові нагадування, більше мене ніхто не допитував, а мій протокол допиту, який Генпрокуратура направила до Головного слідчого управління Нацполіції, підлеглі мадам Деканоідзе загубили.

Тому я публікую протокол свого допиту, щоби освіжити пам’ять фальсифікаторам. 

ПРОТОКОЛ допиту Володимира Бойка (витяг)

Я є журналістом, з 1990 року працюю в жанрі правової журналістики та журналістського розслідування. Під час підготовки публікації про події, які трапились біля Верховної Ради України 31 серпня 2015 року, коли загинуло четверо службовців Національної гвардії України, мені стало відомо, що людиною, безпосередньо причетною до скоєння цього злочину, є Дубров Геннадій Олександрович, 1992 року народження, — член організованого злочинного угруповання, яке діє на території Миколаївської області. Керівником цього ОЗУ є Чмирь Сергій Михайлович, директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія», яке розташоване в с. Агрономія Арбузинського району Миколаївської області. Чмирь С. М. є депутатом Миколаївської обласної ради (фракція «Батьківщина»).

Дубров Г. О. став членом цього ОЗУ не пізніше березня 2014 року й виконував замовлення Чмиря С. М. по залякуванню підприємців Вознесенського району Миколаївської області та знищенню їхнього майна, передусім сільськогосподарської техніки та житла, з метою заволодіння земельними ділянками фермерських господарств. Одночасно Дубров Г. О. був членом незаконного збройного формування «Карпатська Січ», брав участь на боці сил АТО у проведенні антитерористичної операції в районі Донецького аеропорту.

12–13 квітня 2014 року Дубров Г. О. разом з іншими членами очолюваного Чмирем С. М. ОЗУ здійснив збройний напад на співробітників фермерського господарства в с. Трикрати Вознесенського району, що належить ФОП (фермер) Мхітаряну Гнієлу Бабкіновичу, підпалив сільгосптехніку та виробничі споруди. Також Дубров Г. О. за вказівкою Чмиря С. М. два рази підпалював житло Мхітаряна Г. Б. — наприкінці вересня 2014 року та 26 вересня 2015 року. Другого разу це підпалення трапилось, коли Дубров Г. О. вже розшукувався правоохоронними органами у зв’язку з подіями біля Верховної Ради України й переховувався на території Миколаївської області.

18 жовтня 2015 року Дубров Г. О. разом з іншим членом злочинного угруповання Чипишком Романом зустрілись з Чмирем С. М. у службовому кабінеті останнього. Чипишко Р. здійснював прихований аудіозапис розмови, у ході якої Дубров Г. О. вимагав від Чмиря С. М. додаткової плати за підпалення житла Мхітаряна Г. Б. 26 вересня 2015 року. Потребу в грошах Дубров Г. О. пояснював тим, що йому потрібно виїхати за кордон через те, що він був учасником подій 31 серпня 2015 року під Верховної Радою (начебто кинув гранату) й у разі, якщо його знайдуть правоохоронні органи, він буде засуджений до довічного ув’язнення.

Дубров Г. О. вимагав 10–12 тис. дол., необхідних йому, щоби залишити територію України. Але Чмирь С. М. відмовився платити, мотивуючи це тим, що він замовляв вбивство Мхітаряна Г. Б., але Дубров Г. О. виконав лише частину завдання, тобто підпалення житла, гроші за що він уже отримав. Тоді Чипишко Р. запропонував, щоби Чмирь С. М. знайшов іншого платоспроможного замовника, який доручив би Дуброву Г. О. вчинити якийсь тяжкий злочин. Чмирь С. М. погодився, поселив Дуброва Г. О. в готелі на території ДП ДГ «Агрономія», видав кошти на придбання одягу та безкоштовно його годував, переховуючи від правоохоронних органів.

Оскільки Дубров Г. О. не зміг отримати ані від Чмиря С. М., ані від іншого замовника потрібну йому суму для виїзду за кордон, 14 грудня 2015 року він разом з кількома іншими членами злочинного угруповання, зокрема зі ще одним учасником АТО — депутатом Вознесенської міської ради від партії УКРОП Паладієм Миколою Анатолійовичем, 1990 року народження, спробував викрасти Чмиря С. М. з метою отримання за нього викупу. Але викрадачі були затримані, наразі розпочато кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 і ч. 2 ст. 146 КК України, матеріали провадження перебувають у Первомайській місцевій прокуратурі Миколаївської області, Дубров Г. О. арештований ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області й перебуває у слідчому ізоляторі.

Факти щодо злочинної діяльності Дуброва Г. О. мені стали відомі, зокрема, з аудіозапису розмови між ним, Чипишком Р. і Чмирем С. М., цифрову копію якого я маю й можу передати слідству. Наскільки мені відомо, Чипишко Р. вже допитувався як свідок у зв’язку з викраденням Чмиря С. М., але не повідомив ані про розмову між ним, Чмирем С. М. і Дубровим Г. О., ані про цей аудіозапис.

Я здійснив розшифровку аудіозапису, який докладаю.

Також повідомляю, що Чмирь С. М. є людиною з найближчого оточення голови Миколаївської обласної державної адміністрації Мєрікова В. І. — колишнього члена організованого злочинного угруповання Мультика (Михайла Титова). Мєрікова В. І. раніше неодноразово затримували правоохоронні органи як члена ОЗУ Мультика у зв’язку з вимаганням ним грошових коштів у торгівців на ринках м. Миколаєва. Водночас кримінальний авторитет Мультик, який проживає в м. Миколаєві, — це бізнес-партнер сина колишнього генерального прокурора України Пшонки В. П.

З іншого боку, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області зараз очолює Гончаров В. В., який нещодавно в інтерв’ю засобам масової інформації визнав, що раніше був партнером по бізнесу Мєрікова В. І. З огляду на такі обставини я вважаю, що розслідування злочинної діяльності Дуброва Г. О. та Чмиря С. М. співробітниками підрозділів Національної поліції або прокуратури України в Миколаївській області не може бути здійснено всебічно та об’єктивно.