Шкідливі поради, або «Реформатори» МОЗ із чорними мітками

Міністерство охорони здоров'я України досі залишається єдиним відомством без міністра. З квітня цього року обов'язки його голови виконує Віктор Шафранський, який пересів у звільнене крісло Сандро Квіташвілі з кабінету його заступника.

У травні минулого року експат із Грузії так представляв свого нового заступника колективу відомства: «Наразі у МОЗ України формується нова сильна команда, здатна подолати труднощі, з якими зіткнулася вітчизняна медична галузь, і провести необхідні реформи на благо лікарів і пацієнтів. Я впевнений, що Віктор Шафранський, який має досвід роботи лікарем, управлінцем і в бізнес-сферах, стане не лише гідним членом нашої команди, але й активно домагатиметься тих цілей, які перед нами ставить уряд, які ми ставимо перед собою, і результатів, на які чекає держава».

Як відомо, досвід буває різним. До вступу на посаду заступника міністра В. Шафранський був представником низки іноземних фармацевтичних компаній в Україні. 2012-го став директором представництва «Новартіс Фарма» (Швейцарія). Західні компанії особливо не люблять виносити сміття з хати. Однак 2014-го у ЗМІ з'явилася інформація: штаб-квартира швейцарської фармкомпанії оголосила, що скорочує робочий графік пана Шафранського до однієї години на тиждень (а саме з 9.00 до 10.00 щовівторка) з урізанням зарплатні «відповідно до відпрацьованого часу». Керівництво уточнило: якщо Шафранський не згоден із цими умовами, він може розірвати договір. Офіційного пояснення причин такого оригінального способу позбутися топ-менеджера тоді жодна зі сторін не озвучила. Та й чи потрібні подробиці? Зазвичай людина, яка отримала таку чорну мітку, навряд чи зможе влаштуватися на роботу в міжнародну компанію. А ось на посаду заступника міністра, а тепер в. о. міністра охорони здоров'я України — запросто.

Нещодавно на одній із нарад у Міністерстві охорони здоров'я в. о. міністра В. Шафранський представив свого нового радника Олену Бех-Недригайло, чиє прізвище добре відоме тим, хто цікавиться державними закупівлями фармпрепаратів, особливо вакцин. Ця кандидатура викликає, м'яко кажучи, подив. Звичайно, в тому випадку, якщо нова команда планує дійсно наблизити українську медицину до міжнародних стандартів, зробити медичну допомогу та лікарські препарати доступнішими для українців, а не ставить перед собою якісь інші завдання.

Батько Олени Бех — генерал-полковник Валентин Недригайло — свого часу обіймав посаду заступника міністра МВС. Пані Бех-Недригайло пішла медичним шляхом, це відома фармбізнесвумен і особистість одіозна. Її прізвище фігурувало у скандалі з «будівництвом століття» — Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». «Ракурс» писав про главу ДП «Укрмедпроектбуд» Ірину Коваль. Це держпідприємство від імені МОЗ виступає замовником будівництва нового корпусу дитячої лікарні. Пані Коваль — колишній директор фірми «Укрпрофмед», генерального підрядника цього ж будівництва за часів президентства Януковича. На добудову тоді була виділена значна сума, та віз і нині там. Згідно з інформацією видання «Наші гроші», фірму «Укрпрофмед» 2006 року заснували Ірина Коваль та Олена Бех, яка була помічником народних депутатів Михайла Павловського, Олександра Римарука та Тетяни Бахтєєвої.

Ще в листопаді минулого року пані Коваль наполегливо підкреслювала, що тендер на добудову «Охматдиту» проходитиме відкрито і прозоро, а контролювати проект будівництва на всіх етапах довірено неурядовій міжнародній організації по боротьбі з корупцією Transparency International. І ось напередодні нового 2016 року 79 млн грн (з виділених 2015-го 500 млн на добудову лікарні) пішли на рахунок компанії «Укрпрофмед» нібито у сплату старого боргу. Вийшло, що ті, кого О. Квіташвілі обіцяв спочатку посадити, отримали ще один шанс розбагатіти за рахунок держави. 29 січня міністр охорони здоров'я О. Квіташвілі звільнив Ірину Коваль з посади голови держпідприємства «Укрмедпроектбуд». Проти керівництва компанії відкрито кримінальне провадження.

Діяльність Олени Бех-Недригайло пов'язана з іще одним гучним корупційним скандалом, кримінальними справами й реальними термінами чиновникам за часів керування МОЗ Василем Князевичем. Ексклюзивним дистриб'ютором французької компанії «Санофі Пастер» протягом десятків років на території України була компанія «Інтерфарм», пов'язана, за даними слідства, з Оленою Бех. Порушення з боку компанії «Інтерфарм» були виявлені в результаті міжнародного фінансового аудиту використання бюджетних коштів, що виділялися на придбання вакцин для українських дітей. За дорученням уряду України аудит проводила компанія Trout Cacheris (Вашингтон, США). Під час перевірки було встановлено, що закупівля відбувалася з численними порушеннями законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, на підставі підроблених документів та за значно завищеною ціною, внаслідок чого державі завдано збитків в розмірі понад 63,5 млн грн. (коли курс долара був 8 гривень).

Зрештою стосовно високопосадовців Міністерства охорони здоров'я і керівників окремих комерційних структур було порушено кримінальну справу. Пані Бех-Недригайло на якийсь час з України поїхала. За неперевіреною інформацією, завдяки сприянню одного з депутатів від Партії регіонів справу стосовно фармбізнесвумен було благополучно закрито.

Подейкують, що, представляючи колективу Олену Бех-Недригайло як свого радника, Віктор Шафранський зауважив, що її слово для всіх — закон. Якщо раніше пані Бех-Недригайло, будучи бізнес-менеджером компанії «Санофі Пастер» (основного постачальника вакцин в рамках державної програми імунопрофілактики в Україні), вважала вакцини цього виробника найкращим вибором, то тепер, за чутками, є ідеологом просування індійських вакцин виробництва Serum Institute of India Ltd. Компанії, яку багато років на український ринок не пускала...

Як тут не згадати нещодавню прищепну кампанію проти поліомієліту (про яку «Ракурс» написав чимало статей) і схожу історію 2008-го, коли після щеплення проти кору і краснухи помер Антон Тищенко, старшокласник однієї з краматорських шкіл. Це був старт масової вакцинації, що її проводили з ініціативи ЮНІСЕФ, яка надала велику партію індійської вакцини як гуманітарну допомогу. Тоді уряд відреагував негайно: масову вакцинацію одразу звернули, вакцину довелося утилізувати за рахунок бюджетних коштів. Генпрокуратура України визнала, що смерть школяра з Краматорська була наслідком щеплення. Це підтвердили Академія наук та профільні наукові установи Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту. Генпрокуратура висунула звинувачення колишньому головному санітарному лікарю України Миколі Проданчуку.

В історії з поліомієлітом тури масової вакцинації тривали незважаючи на безліч негативних фактів: про неналежне зберіганні вакцини, попри епідемію грипу, смерті дітей після щеплення... Ця кампанія, як і подальші кадрові призначення в Міністерстві охорони здоров'я, стала апофеозом цинічності. Що це? Деградація, цілковита атрофія порядності у можновладців? Або у стінах МОЗ проходить природний відбір, в якому не виживають компетентність і совість?

Ми не будемо сперечатися про те, які вакцини якісніше, — про це треба питати, напевно, не Олену Бех-Недригайло, а фахівців, медиків, які опікуються імунопрофілактикою. І тим більше не оскаржуватимемо саму вакцинацію як дієвий засіб профілактики інфекційних захворювань у всьому світі. У розвинених країнах, як і в Україні, є календар профілактичних щеплень, але мало хто з батьків за власним бажанням відмовляється від щеплення. Це питання довіри найціннішого — здоров'я та життя дітей. Не провина ЗМІ в підігріві «настроїв проти щеплень», не провина українців у низькому рівні імунізації в нашій країні. Напевно, навряд чи комусь вдалося б «успішніше» остаточно зруйнувати довіру суспільства до вакцинації, до «реформування» української медицини, ніж це зробило МОЗ. Це криза довіри. Українське суспільство не довіряє нікому. Ні тому, що відбувається під дахом Верховної Ради, ні тому, що коїться у кабінетах Міністерства охорони здоров'я України. І підстав для недовіри, на жаль, все більше.