Любов від Петренка та бідність Гройсмана

Любовь и бедность навсегда
Меня поймали в сети.
По мне и бедность не беда,
Не будь любви на свете.

Роберт Бернс

Літня спека та магнітні бурі на Сонці часом призводять до найнесподіваніших метаморфоз.

Здавалося б, чим має опікуватися уряд в умовах важкої соціально-економічної кризи, метагалактичної діри в бюджеті, розгулу бандитизму й анархії, розкладання правоохоронних органів, прокуратури, судової системи, відчуття безвиході?

У цій непростій ситуації уряд вирішив діяти весело й винахідливо.

Міністра юстиції Павла Петренка по праву можна назвати найкреативнішим членом уряду: відтепер у Херсонській області, курортних містах і на Донбасі відкриють пункти екстреного одруження!

За словами Петренка, Мін'юст має намір відкрити кілька таких пунктів у прифронтових регіонах Донецької та Луганської областей для людей, які виїжджають з окупованої території, і для бійців сил антитерористичної операції.

«Також такі пункти будуть у Херсонській області, щоб громадяни, які проживають в анексованому Росією Криму, могли одружуватися протягом дня за українськими законами. Подібні пункти будуть відкриті і для туристів у курортних містах», — повідомив Петренко.

«Ми хочемо відмовитися від радянських правил, коли ти подаєш заяву про одруження і мусиш чекати 30 днів, щоб одружитися», — додав міністр.

Яке все-таки несерйозне ставлення до сім'ї та шлюбу в нашому Мін'юсті! Термін на те і дається, щоб він і вона все як слід обміркували і зважили — адже вони пов'язують себе узами на все життя! Або не на все, а лише до рішення суду про розлучення. І тоді ми із сумом згадуємо старий анекдот, який закінчувався словами: «Але ж міг би вже вийти на свободу!». Швидко, як відомо, тільки кішки народяться...

У заочному змаганні веселих і кмітливих вирішив взяти участь і сам прем'єр-міністр Володимир Гройсман.

Володимир Борисович впритул не помічає невдоволення народу чотириразовим зростанням цін на комунальні послуги всього за два роки (останнє підвищення — з 1 липня). Водночас він абсолютно не згодний з доводами тих, хто аргументовано вказує на неспроможність урядової арифметики.

Із похмурими бровами на засіданні Кабміну прем'єр-міністр сказав: «Давайте створимо робочу групу, візьмемо перелік необхідних документів, щоб розібратися в ситуації. Я теж вважаю, що можна провести перевірку тарифів і цін на газ, але я хотів би, щоб ми зробили це з 2005 року. Це буде справедливо, щоб розібратися з цим питанням». Він наголосив, що уряд не погоджується з популістськими підходами в комунальних тарифах.

Не зовсім зрозуміло, у чому справедливість перераховувати тарифи з 2005 року, тобто за понад 10 років, якщо їх або давно сплачено, або по них минула позовна давність.

Пред'явлені конкретні претензії: тарифи, які діють з 1 липня цього року, не просто необґрунтовані, вони грабіжницькі, антинародні, ставлять народ за межу бідності. Все, що зміг видавити з себе Гройсман у відповідь, звелося до лукавого філософствування: «Взяти тисячу гривень, дати незахищеним верствам населення. Ця тисяча гривень призведе до того, що люди були бідними, а стануть іще біднішими. Тому що якщо друкарський верстат працює на те, щоб надрукувати тисячу гривень, ми всі розуміємо, що це робить людей не багатшими, а біднішими».

Як тисяча гривень може зробити жебрака, якому немає за що купити буханець хліба, ще біднішим? Володимир Борисович щось наплутав. Це багату людину, яка має великі банківські депозити, грошова емісія може зробити біднішою. Жебракові біднішати немає куди — тільки померти...