Облава як правова політика держави

У вівторок, 6 вересня 2016 року, президент України, виступаючи з посланням до парламенту про внутрішнє і зовнішнє становище України, гучно заявив: «Що ж ми маємо зараз? Облава, — осмислено і свідомо вживаю це слово, — яку ГПУ та НАБУ, СБУ та МВС влаштували на корупціонерів, рухається з безпрецедентно широким розмахом. Ще ніколи не затримувалась чи не потрапляла під слідство така велика кількість високопосадовців. Мабуть, я був би переконливішим, якби перелічував зараз посади, чиновників та те, що їм інкримінується, — за обсягом це могло б замінити весь текст послання».

Як співається у відомій пісні, жив один єврей, так він сказав не тільки: «Все минає». Соломон Давидович ще говорив: «Те, що буде, вже було...»

Все це вже було. Просто якийсь суцільний Бабель! Нові одеські оповіді.

— Що сказати тітці Хані за облаву?

— Скажи: Беня знає за облаву.

На превеликий жаль багатьох співгромадян, нинішній гарант Конституції продовжує демонструвати майстерність демагогії, вищий пілотаж фарисейства, великий талант у галузі словесної еквілібристики.

Дозволю собі поставити пряме запитання найвищій особі: що означає ідіоматичний вислів «потрапляло під слідство»? Остап Бендер потрапляв під коня. Можна потрапити під трамвай. Але що значить потрапити під слідство?

Мені хтось казав, що у ст. 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким будь-яка особа вважається невинуватою, доки суд не ухвалить звинувачувальний вирок.

Більше того, спеціально для тих, хто бачить сенс у «облавах», нагадаю, що згідно з ч. 5 ст. 17 КПК зі всякою особою, чия провина не була доведена судом, необхідно поводитися як з особою невинуватою, тобто жодним чином не обмежувати честь і гідність, не порушувати цивільні права й законні інтереси.

А те, що, за словами Петра Олексійовича, «їм інкримінується», можна засунути в... архів. Адже все це словесне лушпиння не має жодних юридичних наслідків.

Нехай краще президент розповість нам про кількість обвинувальних вироків суду, про призначені заходи покарання у співвідношенні з тим, що просив прокурор, або з тим, що, як він говорив із трибуни парламенту, — їм «інкримінувалося».

Навіщо далеко ходити за прикладами. Візьмемо Геннадія Корбана. Послухати глашатаїв ГПУ, так його треба було посадити років на 15 мінімум. А як почитаєш вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №203/1161/16-к від 21 березня 2016 року, так три роки умовно за погодженням із прокурором.

Золотом Ставицького вже так трусили перед телекамерами на брифінгу, вже так щоки надували. І що? Де Ставицький? Де вирок суду?

Щодо Єфремова наш художній керівник ГПУ як говорив? Мовляв, якщо не зізнається, то я його звинувачуватиму за найстрашнішим статтями Кримінального кодексу, які тільки можуть уявити собі співгромадяни... Це за якими такими статтями? За зґвалтування, чи що? Це — яскравий приклад того, що мається на увазі під словом «інкримінувалося»...

Поки що найбільш колоритним епізодом оголошеної главою держави облави можна назвати сутичку між гвардійцями ГПУ та мушкетерами НАБУ, внаслідок якої одному прокурору «дали в бубон», а двоє набушників провели вечір у підвалі для vip-свідків у компанії прокурорських слідчих...

Андрій Макаревич співає: «Давайте делать паузы в словах…». Не виходить. У нас — грай гармонь! Свято фарисейства.

Наприклад, у своєму посланні до парламенту Петро Порошенко заявив, що уникнути підвищення комунальних тарифів було неможливо. «Я розумію всіх і кожного, кому цими кроками зроблено боляче, але, повірте, якби ми до них не вдалися, було би ще гірше, була б економічна катастрофа і повний соціальний колапс», — додав Порошенко.

Це кому було б гірше? Йому? Чи бабусі, у якої пенсія дві тисячі гривень, з яких половину треба віддати за комуналку?

«Беня говорить мало, але він говорить смачно. Він говорить мало, але хочеться, щоби він сказав ще що-небудь...», — писав Бабель.

Петро Олексійович говорить багато й марно.

І хочеться, аби він частіше робив паузи в словах. А краще — просто помовчав...