Паранормальні методи реформування медицини

Минув місяць відтоді, як в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун сформувала свою команду, до якої увійшли четверо її заступників. Чиновники відзначили міні-ювілей, оприлюднивши звіт, де виклали головні проблеми, над вирішенням яких працювали. Найбільше уваги потребував процес поставок ліків та вакцин, які були закуплені через міжнародні організації. Майже рік минув відтоді, як уклали контракти, проте їх виконання застрягло на рівні 80–85%.

Досягненням вважають початок підготовки до тендерів 2016 року та скасування наказу МОЗ №33, в якому йшлося про штатний розклад медичних закладів. Відтепер головні лікарі можуть вирішувати кадрові питання на свій розсуд.

Керівники лікувальних закладів, попри бажання отримати якнайширші повноваження, вважають цей крок поспішним і непродуманим. Рішення ухвалювалося кулуарно — його не обговорювали із практиками, не пояснювали, на які норми закону спиратися, щоб уникнути помилок і правопорушень. Невідомо, до чого призведуть ці зміни, адже головний лікар може на свій розсуд скоротити штат, закрити «зайве» відділення, а натомість відкрити нове, щоби надавати платні послуги. Неважко зрозуміти, хто від цього виграє — хворі чи бізнесмени від медицини.

Наступні кроки, які має намір зробити нова команда, викликають неабиякий резонанс у суспільстві. Йдеться про страхову медицину, яку МОЗ обіцяє запровадити вже наступного року, а також реорганізацію екстреної медицини та медицини катастроф.

Заяву У. Супрун про парамедиків і швидку допомогу активно обговорюють і в медичних колективах, і в пацієнтських організаціях, усвідомлюючи, що будь-який непродуманий крок легко потопить те, що з великими труднощами вдається тримати на плаву.

Відомо, що у розвинених демократичних країнах реформу починають із глибокого аналізу ситуації — досліджують великий масив медичної та фінансової інформації, вивчають оперативні звіти і статистику, готують прогнози тощо. В Україні надають перевагу методу експрес-аналізу.

На думку У. Супрун, служба працює неефективно, витрачаючи забагато бюджетних коштів. Такого висновку чиновниця дійшла, порівнявши дані про те, скільки було звернень до служби швидкої допомоги і скільки людей було госпіталізовано. Її обурив той факт, що з 9 млн викликів лише 2,5 млн закінчилися госпіталізацією хворих. Значить, ті, хто не поїхав до стаціонару, не потребують медичної допомоги, а телефонують просто від нудьги. Чим не підстава для кардинального реформування?

Якщо лікарів і фельдшерів у бригадах екстреної допомоги замінити на парамедиків, це дозволить значно скоротити вартість виїздів, зменшити шквал дзвінків, провести кадрові скорочення на станціях і підстанціях. А також зекономити на ліках, інструментах та апаратурі, оскільки вони не потрібні для роботи парамедиків.

Вимагати від наших чиновників пояснень, розрахунків, прогнозів, чим закінчиться таке реформування для хворих у гострих станах, з важкими хронічними паталогіями, потерпілих у ДТП та інших аваріях, а також для медиків, — справа марна. Від нової команди чекають швидких реформ, а не покращення системи надання медичної допомоги населенню. І команда обіцяє: реформи будуть.

Слід уточнити, що в Україні давно вже немає швидкої допомоги — її функції виконують служба екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф і служба невідкладної медичної допомоги.

У місті ЕМД зобов’язана прибути на виклик за 10 хвилин, а фахівці невідкладної мають на це 2–3 години — залежно від навантаження. Називаючи загальну кількість викликів, в. о. міністра має взяти до уваги те, що диспетчерська фільтрує дзвінки — значну кількість викликів перенаправляють на інші підрозділи, зокрема й на службу невідкладної допомоги. Цим пацієнтам потрібна консультація лікаря, а не стаціонар.

А чому відмовляються від госпіталізації ті хворі, до яких направляють саме бригаду екстреної допомоги? Одна з причин — брак грошей. Про що знають усі — крім іноземців, ясна річ. Соціологічні дослідження свідчать, що медична допомога стає дедалі недоступнішою для переважної більшості громадян нашої країни. За даними Інституту соціології, після різкого підвищення комунальних платежів цей показник зріс від 63% до 81%.

Хворі або їхні родичі підписують відмову від госпіталізації, розуміючи, що не зможуть заплатити за діагностичне обстеження, ліки, витратні матеріали. Плюс до того благодійний внесок, страхування через кишенькову структуру, гонорар лікарю тощо.

У кулуарах медики говорять, що є усне розпорядження щодо хворих з інсультами, яким понад 60 років, — їх направляють у терапію, адже інтенсивне лікування їм все одно недоступне. Інфаркт міокарда теж вимагає значних коштів — ціна стентування становить від 50 до 100 тис. грн, плюс витрати на обстеження, ліки та ін. Через це багато хворих, дізнавшись свій діагноз, залишаються вдома.

Відповідь на питання, яке так обурює чиновників МОЗ, — а для чого ж тоді викликають бригаду ЕМД? — кожен хай знаходить самостійно.

За оперативними даними Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, від початку жовтня щодоби реєстрували 2200–2400 викликів, з яких близько 400 переводилися на невідкладну допомогу. Бригади ЕМД отримували понад 1500 викликів, понад половина яких закінчилися госпіталізацією. Причини звернень киян різні — пологи, високий тиск, травми, опіки на пожежах, проблеми із серцем, отруєння, кровотечі, спроби суїциду, загострення хронічних захворювань.

Щодоби бригади ЕМД фіксують в середньому 250–280 травм (із них 30–40 кримінальних, 30–50 внаслідок ДТП), а також 5–10 гострих інфарктів міокарда та 25–30 інсультів. Зміна погоди, сімейні проблеми, підвищення тарифів, ріст цін на ліки та продукти — все це впливає на здоров’я людей, призводить до різкого підвищення тиску, тому в окремі дні кількість інфарктів та інсультів збільшується майже удвічі.

Медики знають, що для порятунку життя цих людей відведено лише кілька годин, які називають золотими. Добре, що бригада встигає приїхати за 10 хвилин, та головне — розпізнати патологію й надати адекватну допомогу. Викликів багато, ритм дуже напружений. Щоби за таких умов поставити правильний діагноз, потрібно мати не лише медичну освіту, але й великий досвід роботи.

Аналіз викликів та звітів бригад свідчить, що навіть у дуже складних випадках лікарям вдається поставити правильний діагноз і надати першу медичну допомогу, яка дозволяє зупинити кровотечі, уникнути інфаркту чи іншого тяжкого захворювання, а відтак — врятувати життя. Чи під силу це буде парамедикам?..

За останній час навантаження на бригади ЕМД значно збільшилося. Так, на початку жовтня 2013 року щодоби фіксували близько 2 тис. звернень, третина яких закінчувалася госпіталізацією. Нині щодоби реєструють понад 5,5 тис. звернень — а госпіталізація впала до 15%.

У сільській місцевості, в невеликих містечках бригада екстреної допомоги — це остання надія для хворих. Кваліфікований лікар вміє швидко поставити діагноз, надати необхідну (нерідко — досить складну) медичну допомогу, а якщо хворий відмовляється від госпіталізації, то порадити, які ліки приймати, де пройти діагностику. Це теж одна із причин збільшення загальної кількості викликів.

На думку реформаторів, залучення парамедиків до системи медичної допомоги дозволить вирішити цілу низку проблем. За словами У. Супрун, «в її країні» на виклик можуть приїхати ті, хто ближче до хворого, — хай навіть пожежники, які володіють секретами парамедицини. А вже за 15–20 хвилин пацієнта доставлять до відділення інтенсивної допомоги, куди зателефонують, щоби попередити про його стан. «Якщо це можна зробити в Америці, то чому не можна в Україні?» — дивується в. о. міністра.

Ми й самі не можемо збагнути, чому за чверть віку держава так і не спромоглася зробити систему медичної допомоги доступною та якісною. Попри те, що реформаторів у МОЗ змінювали іноді двічі на рік.

У медичному середовищі переконані: новий очільник мусить «прийняти» галузь, з’ясувати, які ресурси має МОЗ, — фінансові, кадрові, лікувальні, наукові. Як вони взаємодіють, які плюси і мінуси мають? Тоді, плануючи переворот у службі екстреної медицини, реформатор муситиме знайти відповідь на питання, куди парамедики везтимуть тяжкохворого.

Попередній реформатор медицини Олександр Квіташвілі дуже схвалював ідею київської влади — створити 10 лікарень інтенсивної медичної допомоги, по одній у кожному районі. Рішення правильне, якщо врахувати, що в нас є райони, де проживає більше людей, ніж в деяких обласних центрах. А лікарня швидкої допомоги — одна на весь Київ.

Бригадам екстреної допомоги нерідко доводиться возити хворого по всьому місту, доки знайдеться районна лікарня, яка його прийме. Тут не йдеться про спеціалізацію — урологія, кардіологія чи гастроентерологія — головне, щоб узяли. У лікарні стабілізують стан пацієнта як зможуть, а вже потім його родичі шукатимуть фахівців і лікувальний заклад потрібного профілю.

На відміну від звичайних стаціонарів, лікарні інтенсивної медичної допомоги мають відповідне обладнання в хірургії та реанімації, запас медикаментів, препаратів крові, діагностичне та лабораторне обладнання. А головне — висококваліфікований персонал, який працює цілодобово.

Навіть за той короткий час, відколи У. Супрун працює в. о. міністра охорони здоров’я, можна було помітити, що для реформування екстреної медицини нам бракує щонайменше трьох складових — лікарень інтенсивної медичної допомоги, законодавчих норм, які дозволяють працювати парамедикам у системі ЕМД, а також потрібної кількості автомобілів, медапаратури та інструментів, щоб обслуговувати виклики.

В Національній медичній академії післядипломної освіти ім. Шупика стверджують, що немає такої спеціальності, як парамедик, а відтак і кваліфікаційних вимог до них.

У Центрі екстреної медицини та медицини катастроф Києва не бачать жодного сенсу в тому, щоби звільняти лікарів та фельдшерів, котрі мають профільну освіту й добре знають свою роботу, а на їхнє місце приймати людей, які закінчили короткотермінові курси з надання невідкладної допомоги.

Кажуть, для навчання парамедиків потрібно від двох до п’яти місяців. А щоб на базі районних стаціонарів створити лікарні інтенсивної медичної допомоги, потрібно значно більше часу, зусиль і фінансів. Рапортувати ж про нові реформи бажано щомісяця.

Який шлях обере нова команда МОЗ? Є підказка. У проекті бюджету-2017 не передбачено коштів на створення клінік інтенсивного лікування. Як відомо, на охорону здоров’я виділили менше 3% ВВП, грошей катастрофічно не вистачає. Водночас Міністерство охорони здоров’я разом із профільним комітетом парламенту просять Мінфін виділити додаткові кошти для підготовки парамедиків — 20 млн грн для навчання водіїв бригад ЕМД та 10 млн грн для педагогічних працівників. Освоюватиме бюджетні кошти і проводитиме реформу директор департаменту ЕМД Тетяна Тимошенко, бухгалтер за освітою, яка прийшла в МОЗ із бізнесових структур.