Марна паніка в рядах професійних громадських активістів

Четвер, 23 березня 2017 року, став чорним днем для професійних громадських активістів, які поклали своє життя на вівтар боротьби з корупцією та нетрудовими доходами: Верховна Рада на пропозицію народного депутата Тетяни Чорновол зобов’язала їх декларувати власні доходи шляхом заповнення електронних декларацій.

Зрозуміло, з яким обуренням зустріли «антикорупціонери» цю законодавчу новацію. Бо це в цивілізованих країнах громадськими активістами вважаються люди, які безкоштовно займаються суспільно-корисними справами в позаробочий час. А в Україні «громадські організації» — це, здебільшого, або суто шахрайські контори, або піар-агентства, що заробляють на лобіюванні інтересів певних фінансово-промислових чи політичних груп, як вітчизняних, так і іноземних. Причому провідні «антикорупційні» псевдогромадські організації являють собою, по суті, конвертаційні центри — як приклад можна навести скандально відомий «Центр протидії корупції», що має 20 (двадцять!) рахунків в установах банків.

Втім, хочу заспокоїти «антикорупціонерів»: обов’язок декларувати свої статки насправді не тягне для них жодних незручностей. Наприклад, та ж пані Чорновол, яка стала автором законодавчої ініціативи, за 2013 рік на сім’ю з чотирьох осіб задекларувала річний сукупний дохід у розмірі 10 тис. грн або 208 грн на людину за місяць. На здивовані запитання журналістів щодо такої сміховинної суми Тетяна Миколаївна твердо відповідала, що всі її доходи є нелегальними, позаяк навкруги — злочинний режим, і тому вона не вважає за потрібне сплачувати податки. Але це жодною мірою не завадило їй посісти в березні 2014 року посаду урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики.

Одначе рекорд цинізму належить навіть не Чорновол, а першому заступнику міністра внутрішніх справ Згуладзе, яка, заступаючи на державну службу, задекларувала річний дохід за 2014 рік на родину з трьох осіб (сама пані Згуладзе, її чоловік Рафаель та малолітній син Олександр) у розмірі 2540 грн або 71 грн на місяць на одного члена родини. Чи може людина прожити на 71 грн на місяць,та ще й у такому дорогому місті, як Париж (а пані Згуладзе за час своєї роботи в МВС України лише час від часу на кілька днів прилітала з Франції, де вона постійно проживає), — запитання риторичне. Тим не менш, жодних наслідків брехня в деклараціях ані для Чорновол, ані для Згуладзе не потягнула. Тож не бачу підстав для хвилювання в професійних «громадських активістів».

Ба більше: у порядку експерименту ще в 2015 році відбулась перша спроба запровадити публічне декларування статків членів Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. За брехню в деклараціях чи подання недостовірної інформації для участі в конкурсі з формування складу цієї Ради Положенням про Раду громадського контролю при НАБУ, затвердженим указом президента України від 15 травня 2015 року №272/2015, було навіть встановлене покарання — дострокове припинення членства в Раді. Ну то й що? «Громадський активіст» Шабунін в декларації забув зазначити земельну ділянку, придбану на гроші, отримані від посольства Нідерландів для боротьби з корупцією, а «громадський активіст» Шерембей не зміг пригадати, де він працював впродовж 10 років, тричі відбуваючи покарання у виправних установах за квартирні крадіжки.

І що? А нічого. Директор НАБУ Ситник відмовився достроково припиняти повноваження брехунів із Ради громадського контролю при НАБУ. Тому професійні «громадські активісти» даремно так хвилюються щодо обов’язку декларувати свої доходи: вони сміливо можуть вписувати в декларації будь-яку брехню й їм за це нічого не буде. Не вірите? Спитайте в Шабуніна.