Новини
Ракурс

Сланцевий газ: економічна панацея чи корупційна оборудка?

11 лютого в агентстві «Укрінформ» відбувся круглий стіл на тему «Енергетична незалежність України: чи є альтернатива видобутку сланцевого газу?», організатором якого виступив Всеукраїнський центр сприяння підприємницькій діяльності. До участі у круглому столі були запрошені депутати, представники профільних міністерств і держкомітетів, РНБОУ, експерти галузі, екологи, представники компаній Shell і Chevron. Але прийшли тільки двоє депутатів (нардеп-свободівець Ігор Швайка і депутат Харківської обласної ради від об’єднання «Батьківщина» Ігор Варченко), кілька експертів галузі та голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Ані представників іноземних компаній, ані державних мужів із профільних міністерств і відомств не було на обговоренні цієї значущої для України і нагальної теми. Вочевидь, їм не було про що розмовляти як з іншими учасниками круглого столу, так і з журналістами. І це зрозуміло. Бо взагалі-то тема сланцевого газу, яка останнім часом викликає чимало суперечок, дуже і дуже гостра, причому з обох боків.

 

Про агентів «Газпрому» і «ворогів України»

 

За весь час, поки ведуться дискусії навколо цієї теми, і на противників ідеї видобутку сланцевого газу, і на її прихильників навішали чимало ярликів. Ті, хто підтримує ідею видобутку сланцевого газу, на думку їх опонентів, є ворогами екології і, врешті-решт, ворогами України. Бо ця технологія, на думку противників видобутку, зруйнує геологію країни і, як наслідок, зробить сейсмонебезпечною, а ще незворотно споганить її підземні води та родючі чорноземи. Тих же, хто виступає проти видобутку сланцевого газу, його прихильники називають агентами Москви, російського «Газпрому» і, знову ж таки, ворогами України, які не хочуть її енергетичної незалежності. Тож, хоч би яку сторону у цьому питанні підтримати, все одно будеш «ворогом України».

 

Назар Первак, керівник експертної ради громадянського руху «Спільна справа», зауважив, що в Україні переважна більшість дискусій навколо важливих і актуальних питань відбувається у нелогічному, нерозумному, неконструктивному руслі, та висловився щодо якості дискусії навколо сланцевого газу. «Чомусь не чути думки фахівців-газовиків, які розповіли б нам про всі переваги і недоліки технології. Не чути й фахової, фундаментальної думки екологів про загрози і небезпеки, яка спиралася б не на припущення, а на конкретні дослідження. Йде якась незрозуміла колотнеча, люди висловлюють думки, які здебільшого нічим не підтверджені. Очевидно, що видобуток сланцевого газу в Україні посуне монополію «Газпрому». І зрозуміло, що «Газпром» буде використовувати будь-які засоби, будь-які маніпуляції, щоб зупинити цей процес. Це теж потрібно враховувати, слухаючи аргументи сторін», — наголосив він.

 

Тема сланцевого газу вже вийшла з еколого-економічної площини і набула яскравого політичного забарвлення. Партія регіонів виступає за видобуток сланцевого газу. Категорично проти цього Комуністична партія та громадське утворення «Український вибір» Віктора Медведчука. Партія «УДАР» Віталія Кличка виступає за видобуток сланцевого газу, але за умови дотримання вимог екологічної безпеки і під пильним громадським контролем. ВО «Свобода» теж «за», але «за жорсткої умови дотримання екологічних норм і національних інтересів». Представники об’єднання «Батьківщина», що є депутатами всіх рівнів, ще не маючи єдиної фракційної позиції, одноособово виступали проти видобутку. Але є проект постанови, внесений на розгляд ВР депутатами від «Батьківщини» Миколою Томенком і Андрієм Кожемякіним про мораторій на видобуток нетрадиційних вуглеводнів.

 

Та перш ніж зайняти якусь позицію, треба розібратися із аргументами сторін. Чи справді метод гідророзриву, яким видобувають сланцевий газ, такий небезпечний, що може призвести до екологічної катастрофи? І чи дійсно сланцевий газ може стати панацеєю для оздоровлення економіки України, а не буде використаний окремими фінансово-промисловими групами і чиновниками для власного збагачення?

 

«Для цієї угоди закону не існує»

 

Народний депутат Ігор Швайка, юрист за фахом, говорить: «Я вважаю, що угода з компанією Shell виходить за межі чинного законодавства. Для цієї угоди закону не існує. Чому? Закон України «Про угоди про розподіл продукції» чітко говорить, що до проекту угоди додаються експертизи: правова, фінансова, природоохоронна та інші. Профільний комітет Верховної Ради просив уряд і особисто Миколу Азарова надати текст угоди, яку в Давосі підписала держава Україна з компаніями Shell і «Надра Юзівська», але, як виявилося, тексту угоди немає, експертиз не існує, в яких пропорціях розподілятиметься видобутий газ — теж невідомо. Тож не були виконані імперативні норми закону.

 

А чи є легітимними рішення Харківської та Донецької обласних рад щодо цієї угоди, яка спрямована на збагачення Shell і окремої сім’ї Януковичів? І якщо вже говорити про альтернативу, то треба згадати, що сланцевий газ — це метан. А в Україні є шахтний метан, від якого трапляються вибухи в шахтах, то чому б не видобувати його з уже існуючих вугільних шахт? В Україні найнижчі показники енергоефективності промислового виробництва. Чому б не почати працювати з цією проблемою? У нас вистачає власного природного газу для задоволення принаймні побутових потреб громадян. І чому в Україні взагалі немає державної політики щодо альтернативних джерел енергії — води, вітру, сонця тощо?

 

Один мій давній знайомий пропонував урядові і Верховній Раді проект побудови лінії сортування сміття, частина якого могла б використовуватися для виробництва цементу. Це, по-перше, допомогло б розчистити полігони із сміттям, по-друге, дало б можливість відключити ці цементні заводи на 40—80 % від газопостачання і, по-третє, собівартість цементу впала б удвічі. Проект отримав багато схвальних відгуків у профільних комітетах ВР та у Кабміні. Але так і залишився на папері... А щодо сланцевого газу, то це, безперечно, альтернатива, але не панацея».

 

Справді, депутати Донецької і Харківської обласних рад, про яких згадав пан Швайка, в очі не бачили угоди, за яку проголосували. Як кажуть очевидці, не роздали її навіть «своїм». Один депутат Харківської облради від ПР попросив дати йому примірник, щоб почитати, на що почув: «Там 650 сторінок (насправді вдвічі менше, як стверджує Іван Варченко. — «Ракурс»), ми принтер вб’ємо. Та ти й не встигнеш прочитати. До того ж усе одно треба проголосувати «за», була вказівка з Кабміну й Адміністрації президента».

 

Рай для окремого інвестора

 

Та одному з депутатів Харківської облради — Івану Варченку все ж таки вдалося на власні очі побачити таємний документ, за який похапцем проголосували його колеги-депутати. На його наполегливу вимогу документ було розміщено на офіційному сайті облради, а через дві години знято. Бо начебто містив комерційну таємницю компанії Shell.

 

Що Іван Варченко встиг побачити в цьому документі? Насамперед райські умови, які обіцяно інвесторам — компаніям Shell і «Надра Юзівська». Їм може позаздрити будь-який інвестор в Україні. Можна сказати, що для інвесторів фактично скасовано чинний Податковий кодекс. Інвестори сплачують лише такі податки: податок на прибуток підприємств, ПДВ і плату за користування надрами. Інвестор також зобов’язується адмініструвати податок на доходи фізичних осіб, забезпечити внески на загальнообов’язкове соціальне страхування. І все!

 

Компанії-інвестори не платять за землю, не сплачують ренти за видобутий газ, звільняються від мита, екологічного податку, збору за спеціальне використання води, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування включно зі зборами з придбання нерухомого майна та відчуження автомобілів, зборами при купівлі або продажу іноземної валюти, з послуг мобільного зв’язку.

 

На інвестора не поширюється дія будь-яких нормативних актів уряду або органів місцевого самоврядування, якщо вони обмежують права інвестора. Перевірки діяльності інвестора мають здійснюватися одним державним органом не частіше, ніж раз на три роки, а їх тривалість не має перевищувати 10 днів без права пролонгації. А якщо компанії в строки не отримують відшкодування ПДВ, на казначейство нараховується пеня у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

«Потенційну небезпеку для інтересів держави, бюджету та окремих громадян можуть становити такі пільги: право інвестора на безплатне користування водою, необхідною для нафтогазової діяльності, право мати доступ до земельних ділянок поза межами договірної ділянки без набуття права власності. Також інвестор має право без митних платежів, без квот, ліцензування, інших обмежень, податків і зборів ввозити та вивозити за межі України товари й послуги, необхідні для здійснення видобувної діяльності. Не виключаю, що на здійснення такої діяльності потрібні будуть тисячі розкішних автомобілів, яхт, літаків і вертольотів», — припускає Іван Варченко.

 

Хто і як поділить прибуток

 

Доктор філософських наук Володимир Ларцев, колишній директор департаменту законодавчо-аналітичного забезпечення процесів реформування власності Фонду державного майна України, зазначив, що парадокс ситуації у тому, що, уклавши угоду щодо сланцевого газу, влада взяла на озброєння той самий прийом, який свого часу використала Юлія Тимошенко при підписанні газового контракту з «Газпромом». Але її дії визнано злочином, за який вона відбуває покарання. А нинішній глава уряду, мабуть, молодець. В.Ларцев як експерт із питань приватизації не міг обійти увагою відносини власності. Учасником договору є компанія «Надра Юзівська», одним із засновників якої виступає таке собі «СПК-Геосервіс» із часткою 10 %. Власники (і вони ж співробітники) «СПК-Геосервісу» троє колишніх посадових осіб державного інституту «Науканафтогаз»: доктор геологічних наук і два кандидати.

 

«Ці люди, працюючи у державному інституті, фактично привласнили собі наукову документацію, тобто інтелектуальну власність установи, а потім використали ці документи як свій внесок до статутного фонду компанії «Надра Юзівська». Тобто ніяких грошей вони не вкладали, легалізувавши свою участь через інтелектуальну власність. Якщо подивитися на іншого співзасновника компанії «Надра Юзівська» Національну акціонерну компанію «Надра України», то ця державна компанія насправді обслуговувала і обслуговує не стільки інтереси держави, скільки інтереси окремих осіб при владі, які отримували і отримують свою частку прибутку від подібних махінацій. Фактично цей контракт у черговий раз підтверджує, що влада є мародером не тільки відносно свого народу, а й щодо самої держави. Владі абсолютно байдуже, як саме видобуватиметься цей газ із точки зору економіки, технології, екології, для неї важлива тільки її особиста частка прибутку. Цей контракт для влади є ще й засобом тиску на «Газпром». І, знову ж таки, для обстоювання власних, а не державних інтересів. Ми у недалекому майбутньому зможемо у цьому переконатися, побачивши, як при створенні газотранспортного консорціуму виникне якась компанія, що акумулюватиме частину прибутків на користь певних владних осіб», запевнив Володимир Ларцев.

 

Цікавий факт. Коли журналісти «Forbes Украина» намагалися в інтерв’ю із засновниками «СПК-Геосервіс» з’ясувати, хто насправді стоїть за цією компанією, наштовхнулися на дуже різкі відповіді на кшталт: «Просто остогиділо, коли на нас виливають бруд. То ми до якоїсь сім’ї близькі, то до Бойка, то до Фірташа... Це все просто чорний піар на нашу компанію. Світлу, між іншим, компанію». А на запитання журналістів: «З яких коштів ви будете фінансувати функціонування «Надра Юзівська» та «Надра Олеська»?» почули таке: «А коли ви купляєте машину, я вас запитую, де ви візьмете на це гроші? А хтось із великих бізнесменів вам відповість, звідки він бере гроші?».

 

Ще на початку їх розмови один із засновників «СПК-Геосервіс», доктор геологічних наук Сергій Стовба використав старий як світ прийом під назвою «найкращий захист — напад». «Forbes  Украина» дослівно цитує його слова, які дуже хочеться навести і нам (мовою оригіналу): «Я вам еще по телефону сказал, что если интервью будет направлено на то, чтобы вывести, так сказать, нас, в кавычках, на чистую воду, то разговора не получится. Потому что на самом деле читателя не интересуют какие-то мелкие или не мелкие нехорошие фирмы, а читателя интересует, будет польза государству от этих двух больших проектов или нет. Понимаете, я вас просил подготовиться по поводу того, что такое СРП, посмотреть в печати интервью министра Ставицкого и остальных руководящих работников, для того чтобы оттуда понять суть дела. Мы с большущим удивлением прочитали вот это так называемое расследование и просто пришли в ужас от количества клеветы от так называемых анонимов, второе неправдивой информации о нашей компании и так далее».

 

Щодо розподілу прибутків. Депутат Іван Варченко, поспіхом читаючи угоду, «підгледів» от що. Частки участі у правах та зобов’язаннях компаній-інвесторів становлять: 50 % Shell та 50 % «Надра Юзівська».

 

Про доїння монстрів

 

Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень, вважає, що галас навколо видобутку сланцевого газу створюється штучно. Насамперед тими, у кого є велике бажання «подоїти» таких монстрів, як Shell і Chevron, які хочуть увійти в Україну та спробувати тут знайти сланцевий газ. Саме спробувати. Адже не доведено, що він тут узагалі є. Сланцевий газ, на думку експерта, є дуже перспективним енергоносієм. І його видобуток міг би допомогти Україні: наш сланцевий газ через кілька років міг би скласти конкуренцію російському природному газу. А Shell і Chevron могли б стати повноцінними учасниками газового ринку, поставляючи сланцевий газ споживачам через облгази. «Зрештою, прихід цих компаній в Україну — це демонстрація іншим, що сюди можна приходити і домовлятися», — додав пан Корольчук, розповідаючи про плюси угоди.

 

«Будь-який видобуток енергетичної сировини, того ж вугілля, завдає шкоди екології. Якщо піти в архіви і бібліотеки та подивитися, що відбувалося у тій же газовій галузі, у вугільній, у хімічній, які там були техногенні катастрофи, то потенційні загрози сланцевого газу десь сховаються», — додав експерт. Але зазначив, що все ж є питання і до компаній, які насправді демонструють дивну позицію, не розкриваючи, якими технологіями вони оперуватимуть в Україні. Тобто вони не розкривають інформації, як саме видобуватимуть газ і як захищатимуть довкілля. «Є певні побоювання, які висловлюють геологи, з якими я спілкувався, що через 40—50 років через видобуток сланцевого газу буде порушено геологічну цілісність України і постане проблема питної води», — зізнався Юрій Корольчук.

 

Чи варта шкурка вичинки?

 

Далі пан Корольчук, який начебто виступив за угоду, навів цифри, що остаточно знизили рівень оптимізму. У США собівартість сланцевого газу становить приблизно 150 дол. за тисячу кубометрів. В Україні через складніші геологічні умови собівартість становитиме приблизно 250 дол., якщо додати доставку — 300 дол. І навряд чи його продаватимуть дешевше, ніж по 450 дол. Тож чи справді Україна щось виграє, особливо якщо ціна сланцевого газу буде порівнянною із ціною газпромівського?

 

І взагалі, чи буде Україна з газом, навіть якщо видобуток розпочнеться, — це велике питання. Бо, за словами Івана Варченка, 65 % видобутого газу витрачатиметься на компенсацію енерговитрат самих видобувних компаній. Тобто у розпорядженні компанії як її дохід залишиться лише 35 % видобутого газу. Саме ця частина розподілятиметься між державою і компаніями-інвесторами. З цієї частини 31 % отримає держава (тобто бюджет), решту — інвестори. Ця решта розподілиться у рівних пропорціях між Shell і «Надра Юзівська».

 

За підрахунками пана Варченка, навіть за максимально високого видобутку, якщо просумувати обсяги сланцевого газу, який отримає держава і який запропонують ринку компанії-інвестори, його не буде достатньо, щоб повністю відмовитися від природного російського газу.

 

Тож увесь економічний підспідок — у наявності.



 

Про думку щодо екологічних загроз, яку на круглому столі висловила голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, читайте у статті«Сланцевий газ: екологічна складова».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter