Нове призначення Аброськіна та інтереси двох попутників

Сьогоднішнє підвищення начальника ГУ Національної поліції в Донецькій області, заступника голови НП (з березня 2017 року) В'ячеслава Аброськіна на посаду першого заступника якнайкраще ілюструє пріоритети кадрової політики міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. З його легкої руки на найвідповідальніші пости у структурі МВС і підконтрольних йому силових відомствах розставляються найодіозніші особистості, відомі своєю безмежною особистою відданістю самому Авакову, а за сумісництвом — ще одному видатному «попутникові революції» Рінату Ахметову.

Наказ про нове призначення генерала Аброськіна був підписаний главою МВС за поданням керівника Нацполіції Сергія Князєва 19 липня 2017 року, про що сам міністр і поспішив повідомити в Facebook. При цьому Аваков не поскупився на похвали на адресу вже колишнього начальника поліції Донецької області. Головна з них стосується начебто бездоганної служби Аброськіна у прифронтовій Донеччині. Мовляв, сьогодні там один з найнижчих по країні рівнів злочинності. Та й очолюваний ним Маріуполь Аброськін, за словами Авакова, зміцнив на рівні, який багатьом у світі й не снився.

Про те, як українськими правоохоронцями ведеться статистика розкриття злочинів, відомо. Це чимось схоже на те, як у пострадянських державах підйом економіки ототожнюють зі зростанням ВВП. Солодко стелять, та жорстко спати. Адже горезвісна «сувора» система з проведенням поліцейської реформи нікуди не зникла.

Та й про те, як цинічно Аброськін і його підлеглі маніпулювали нормами закону і громадською думкою під час виведення з-під відповідальності за трагічні події середини травня поточного року в Маріуполі керівництва улюбленого Аваковим полку «Азов», автор цих рядків докладно писав.

Однак є подвиги пана Аброськіна, які характеризують його ще більш наочно. Йдеться про сумнозвісні переслідування донецьких партизанів-учасників АТО «Равликів», постійне потурання проросійськи налаштованим громадянам в їхніх сутичках з українськими патріотами-активістами на донецьких мітингах, завзяття у відстоюванні політичних і бізнесових інтересів олігарха Ахметова в головній на сьогодні вотчині останнього — Маріуполі, та ліквідацію протестуючих минулої зими.

Паралельно Аброськін прославився на всю країну своєю публічною підтримкою ще одного улюбленця Авакова — народного депутата Євгена Дейдея в його намірі забити битами свого колегу по Верховній Раді Ігоря Луценка. Нагадаю, що загрози пішли в хід після того, як парламентар звернув увагу громадськості на присутність в рядах поліції Донецької обласної державної адміністрації Юрія Голубана, який брав участь у травні 2014-го в боях проти українських бійців на боці терористів.

Ну як тут не повірити в наполегливі чутки про те, що Аброськін перейшов на бік України лише після того, як не знайшов себе в захопленому росіянами Севастополі, а потім і Сімферополі, що давно циркулюють в соцмережах і на інтернет-форумах.

Тим більше не дивно, що колишній підлеглий Аброськіна, командир роти донецького спецназу Голубан місяць тому також був відряджений для подальшого проходження служби в ГУ Нацполіції в Київській області. Ближче до Авакова і Ко. Напевно, саме такі люди — з каламутним минулим і без принципів — потрібні міністру МВС у столиці.

Проте співпраця Авакова з Ахметовим почалася давно — з призначення на посаду голови Донецької обласної міліції 6 березня 2014 року Костянтина Пожидаєва, який успішно здав регіон посібникам терористів і окупантів.

Надалі головного міліціонера Донеччини було люстровано, але в червні 2015-го його ім'я знову було на слуху. В одній зі своїх статей автор цих рядків писав про те, що Аваков планує призначити Пожидаєва своїм радником. Інформація повністю підтвердилася за деякий час. А вже в лютому 2016-го радник міністра МВС (на громадських засадах), в середині 2000-х начальник безпеки в ДТЕК Ахметова Пожидаєв отримав посаду керівника корпоративної безпеки на стратегічному держпідприємстві НАК «Нафтогаз України». Причому, за словами його звільненого попередника Олександра Савченка, цю кандидатуру продавлював на посаду особисто міністр МВС.

У світлі майбутніх виборів, можливо дострокових, і напередодні народних хвилювань, про які сьогодні не говорить лише ледачий, Аваков йде шляхом своїх попередників, зміцнюючи вертикаль людьми, готовими на все. Та й для афер, подібним тій, з рюкзаками, одного свого сина замало. Тут ціла родина потрібна — як колись у Януковича. Причому Авакова абсолютно не турбує думка пересічних українців щодо кадрів, що ним відбираються.

Хіба що ще одному протеже Авакова, нинішньому заступникові міністра Вадиму Трояну через суспільний тиск не вдалося очолити свого часу Національну поліцію. Довелося погодитися на більш компромісну фігуру Князєва. Але й це не біда. Інсайдерські джерела автора цих рядків стверджують, що кандидатура Трояна зараз кулуарно лобіюється Аваковим на пост глави Держприкордонслужби. Це відомство, разом з Нацполіцією, що йому не дісталася раніше, сьогодні офіційно курується по лінії МВС саме Трояном.

На втіху можу сказати лише одне: на думку моїх співрозмовників, Держприкордонслужба необхідна Авакову не стільки для контролю над нелегальним торговим трафіком крізь кордон, скільки для забезпечення безперешкодної втечі собі коханому за межі країни — раптом щось.