Російський мільярдер і його роль в розвалі українського підприємства

29 серпня 2017 року СБУ повідомила про підозру в умисному знищенні цілісного виробничого комплексу Запорізького алюмінієвого комбінату дев'яти членам міжнародного злочинного угруповання. Найяскравішою персоною з підозрюваних, безумовно, є співвласник і президент компанії «РУСАЛ» Олег Дерипаска — російський багатій зі статком у 5,8 млрд дол. Для порівняння розмірів цієї особи нагадаємо, що статок головного українського багатія Ріната Ахметова трохи менший — 4,3 млрд дол.

Компанії «РУСАЛ» належить одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії, розташоване в українському місті Миколаєві, — Миколаївський глиноземний завод, другий за величиною актив об'єднаної компанії «Російський алюміній» («РУСАЛ»). Для Фонду державного майна України це був один з найдорожчих продажів за весь час його існування. Історія його приватизації не така вже проста. У 2000 році спочатку було продано 30% акцій за 100 млн дол. (тоді долар коштував 5,5 грн). Власником стала дочірня компанія «РУСАЛа» — «Український алюміній». Блокуючий пакет акцій, що перебував у власності української держави протягом кількох років, був проданий «РУСАЛу» трьома частинами.

Але повернімося до Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК). У березні 2015 року Верховний суд України виніс рішення про повернення пакета акцій цього комбінату в розмірі 68% статутного фонду українській державі. У 2001 році в процесі приватизації цей пакет був проданий російській компанії «АвтоВАЗ-Інвест», яка згодом увійшла до міжнародної корпорації UC Rusal (все той же «РУСАЛ», але латиницею). Російський інвестор спокійно не виконував свої зобов'язання впродовж багатьох років, наприклад, не був погашений кредит «Укрексімбанку» в розмірі 75 млн дол. Ще один власник 29,5% акцій ЗАлКу — кіпрська компанія, з якої, як завжди, нічого не візьмеш і яка не має жодного стосунку ні до кого на цій землі.

За кілька років після блискучої приватизації комбінат закрився і почав перетворюватися на купу металобрухту і самотні будівлі. Підприємство різалося і демонтувалося цілком відкрито. Комбінат жив тим, що здавав приміщення в оренду. На підприємстві спочатку перестали випускати глинозем і було ліквідовано глиноземне виробництво, потім влітку 2014 року припинився випуск алюмінієвої катанки з привізної російської сировини. Були часи, коли комбінат виробляв 100 тис. тонн алюмінію на рік. У 2007 році було вироблено 112 тис. тонн алюмінію, у 2008-му — 112,847 тис. тонн, а у 2009-му вже близько 50 тис. тонн, у 2010 році — 25 тис. тонн. Динаміка була перед очима давно. Раніше комбінат був єдиним в Україні виробником первинного алюмінію.

Тут постійно змінювалися директори — кожен був зі строкатим і небездоганним минулим. Наприкінці квітня 2016 року, за рік після повернення контрольного пакета, Фонд увів у наглядову раду комбінату своїх п'ятьох з семи його членів. Виробництво алюмінієвої катанки теж відновили за рік після повернення комбінату державі. За підсумками 2016 року чистий збиток скоротився у 2,6 разу, до 787,635 млн грн. У 2017 році ЗАлК отримав статус платника ПДВ, запустив чавуноливарний цех і підготував до роботи ще три підрозділи. До кінця року керівництво має намір створити 430 робочих місць, а фінансовий план на поточний рік передбачає отримання прибутку до 50 млн грн. Влітку 2016 року ФДМУ вкотре почав підготовку до приватизації державного пакета ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

І ось 29 серпня ця підготовка завершилася повідомленням про підозру фігурантам кримінальної справи, один з яких перебуває під вартою, один з колишніх директорів заводу — під особистим зобов'язанням, а один продовжує розвивати належні йому різноманітні багатомільярдні активи. На Запорізькому комбінаті сьогодні залишилися багатомільярдні заборгованості та збитки, а ще — щорічне скорочення вартості активів.

Стратегічні сировинні виробництва, розташовані на території нашої держави, експлуатуються вкрай неефективно. Багато виробничих комплексів становлять загрозу екології та руйнівним чином впливають на соціум. А якщо ці підприємства належать громадянам, інтегрованим у російську вертикаль, то це викликає додаткові запитання.