Велосипед Перельмана проти біткоїнів

Жива, повна молодіжного запалу й оптимізму стаття «Криптовалюта в Україні: чи зможе держава стати на шлях прогресу» змусила мене взятися за перо й пригадати епізоди нашої з вами нещодавньої історії. Історія про те, як казково розбагатіти, нічого до того не доклавши, стара як світ. Недарма казав Соломон Давидович: «Все, що буде — вже було».

Я не іронізуватиму щодо того, що покупцеві біткоїнів пропонується приблизно те ж саме, що лисиця Аліса та кіт Базиліо радили довірливому Буратіно: закопати свої реальні золоті монети на смітнику, іменованому «Полем чудес», і чекати, доки виросте золоте дерево... 

Наступні слова з вищеназваної статті стали для мене справжньою Музою, Пегасом, що окриляє: «Все йде до того, що криптовалюта стає альтернативою нинішньої фінансової системи. Нашій молодій країні, якій насправді не 26 років, а всього лише трохи більш як три, не слід триматися в руслі закостенілих економічних уявлень, а варто користуватися досвідом і інтуїцією успішних світових лідерів».

Тут справа ось якого роду. Це було давно — понад 20 років тому, в середині 90-х років. Тоді, на зорі незалежності, всі ми, очманілі від раптової свободи, запоєм слухали всяких «сирен» нового життя. Наприклад, мені особливо подобався публіцист Анатолій Стреляний, який успішно виступав на «Радіо Свобода». Його передачі відрізнялися жвавістю розуму, хльосткістю оцінок, навіть деякою категоричністю — тобто всім тим, що так подобається молодим і незміцнілим умам.

Але одного разу, на мій превеликий подив, він полум'яно виступив на захист МММ і Сергія Мавроді! «У боротьбу вступив народний капітал!» — саме так охарактеризував пан Стреляний боротьбу всього нового, прогресивного, в особі МММ, з ретроградами, консерваторами й реакціонерами, які не бажають ставати на шлях прогресу... Після цього я припинив слухати передачі Анатолія Стреляного. Чому — про це буде сказано пізніше. А поки — трохи цифр.

Цілком можливо, що дійсно мав місце факт: якщо на початку 2017 року біткоїн коштував 1000 дол., сьогодні він начебто коштує понад 4500 дол. Це все меркне на тлі такої статистики: 4 серпня 1994 року ціни на білети МММ виросли у 127 разів (у порівнянні з початковою вартістю), а число вкладників компанії, за різними даними, сягало від 2 до 15 млн осіб. За різними оцінками, тільки у Москві Мавроді заробляв тоді близько 50 млн дол. на день!

Чим усе закінчилося з МММ, добре відомо, а сумна доля вкладників свідчить лише про те, що історія нікого й нічому не вчить. Окрім МММ було чимало й інших, дрібніших пірамід, зокрема й у нас в Україні, які наочно вказали всім своїм вкладникам шлях прогресу і світлого майбутнього...

Для опису цього явища дамо кілька визначень. По-перше, що рухало мільйонами людей, які несли свої останні копійки шахраям? Жага легкої спекулятивної наживи! Тому правило перше: якщо ви побачили легкий і швидкий, як вам здається, спосіб збагачення — не поспішайте з висновками! Немає практично жодного способу швидкого заробітку, який був би загальновідомим і не містив елементів криміналу. Повірте, що «схеми», на яких заробляють реально великі гроші, насправді маловідомі й майже незрозумілі для обивателів. Те, що на поверхні, — це марна піна для заповнення екранів ТБ.

По-друге, якщо вам здається, що ви нарешті (!) знайшли спосіб покращити свої справи й уперше за довгі роки відчули себе розумним — то справи зовсім кепські... Поясню. Відмінність складу злочину за ст. 189 КК (вимагання) від ст. 190 КК (шахрайство) таке: при вимаганні потерпілий усвідомлює протиправність того, що відбувається, але змушений під впливом насильства (або погроз насильства) зробити те, що від нього хочуть — передати гроші, майно, корпоративні права тощо.

При шахрайстві потерпілий передає матеріальні блага шахраям добровільно, вважаючи, що все, що відбувається, не тільки законно, але й вигідно самому потерпілому. Кульмінація всякого шахрайства — доведення потерпілого до стану «розумної» людини — тобто навіювання йому «вигідності» пропозиції. Коли лисиця Аліса і кіт Базиліо пояснили дурнику Буратіно, що насправді він дуже розумний і багатий — в цей момент вони «зробили» його. Далі — справа техніки…

Що рухало і рухає всіма вкладниками МММ, покупцями «Гербалайфа» і біткоїнів, клієнтами «Банку Михайлівський» і т. ін.? Це жага наживи на спекулятивному капіталі. У чому сенс операцій на спекулятивному капіталі? Ви бачите тенденцію, що якийсь товар або цінні папери (чи просто віртуальна фікція на кшталт криптовалюти) зростає в ціні. Ви будуєте в голові лінійну апроксимацію процесу і вважаєте, що така тенденція збережеться і на майбутнє. Тому, купивши за одну ціну, за деякий час ви розраховуєте, що продасте дорожче. Сам товар тут не важливий. Його може і не бути зовсім. Просто матеріальна прив'язка до якогось предмету нам полегшує процес умовиводів на цю тему.

Ще одним класичним прикладом можна назвати «пузирі» на американському фондовому ринку, які увійшли в історію під назвою «дотком», — надзвичайне зростання акцій нових інтернет-компаній (тому назва від написання «.com»), яке тривало приблизно з 1995 по 2001 рік. Апофеоз настав 10 березня 2000 року, коли біржовий індекс NASDAQ за один день злетів, а потім впав більш як у півтора разу при закритті.

Парадокс, але в середині 90-х років в Америці свої власні Мавроді та Стреляні пояснювали, що акції інтернет-компаній — це нова економіка, прогрес, а всілякі там нафта, газ і вугілля — відстій, недостойний XXI століття. Як бачите, світ тісний...

У чому помилка вкладників? В помилковості лінійної апроксимації економічного явища. Насправді жодне життєве явище не описується прямою лінією. Математичний аналіз вчить нас, що будь-яку функцію, навіть негармонічну, можна розкласти в ряд Фур'є — набір синусоїд з різною частотою і амплітудою. У будь-якої синусоїди є підйом, на деяких ділянках майже лінійний, але потім настає уповільнення зростання, перегин і потім падіння вниз, на саме дно, а потім все з початку.

У цьому є глибокий філософський зміст: будь-яке явище має у своїй основі набір циклічних синусоїд — тобто є схильним до повторення, але оскільки синусоїд багато й у них різні періоди та амплітуди, то кожного разу вони складаються по-різному й ніщо двічі в точності не повторюється.

У чому відмінність криптовалюти від платіжної системи й де кримінал? Раніше, за старих часів, гроші мали властивість самозабезпечення — вони були золоті буквально. Вартість золотої монети визначалася її вагою. Всі товари мали ціну в золоті, а золото було мірилом ціни. Тому в ті роки було безглуздо казати про ціни на золото, бо воно і було точкою відліку будь-якої ціни. По мірі історичного прогресу національні банки почали вводити паперові гроші — по суті, боргові розписки (векселі) банку із зобов'язанням видати певну кількість золота в обмін на цей вексель. Це називається золотим покриттям грошей.

У світі існувало багато різних міжнародних угод, що визначають золотий паритет. Однією з останніх такого роду угод стала так звана Бреттон-Вудська система — міжнародна система організації грошових відносин і торговельних розрахунків, встановлена за підсумками Бреттон-Вудської конференції, що проходила в липні 1944 року.

Але в 1971–1973 роках президентом США Річардом Ніксоном було ухвалено кілька рішень, внаслідок яких золотий паритет був остаточно похований і паперові гроші перестали бути чимось забезпечені, окрім віри громадян і сили примусу уряду. Тому всі сучасні валюти називають фіатними. Вартість фіатних грошей підтримується за рахунок віри людей в те, що вони зможуть обміняти їх на щось цінне. Падіння авторитету державної влади призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, інфляції, намагання зберегти їхню вартість шляхом інвестицій у товар, обміну на інші валюти тощо.

Головне тут — монополія держави. По суті, емісія паперових грошей — це рівно таке ж саме МММ, тільки в державному масштабі. Різниця в тому, що держава примушує громадян використовувати їх у грошовому обігу, тому вони завжди матимуть відмінну від нуля ціну. Тоді як МММ завжди може закритися і відмовитися від обміну своїх цінних паперів назад, на гроші.

Друга важлива відмінність: фіатні гроші використовуються як платіжний засіб за номіналом, а не з метою спекулятивного зростання. Безумовно, є курсові різниці, і на цьому теж хтось заробляє. Але не 300% і не 500%, а в найкращому разі 5–10%.

Біткоїн за своєю природою не є ані товаром, як «Гербалайф», ані цінним папером або векселем, як білети МММ і іже з ними.

Криптовалюти після їхньої генерації отримують ті, хто виконав певні умови (майнінг). Решта охочих можуть отримати криптовалюти тільки від тих, хто ними вже володіє, або в обмін на звичайні гроші, або в обмін на товари чи послуги, або як подарунок. Ви не можете комусь легально переказати гроші для придбання біткоїнів, а потім так само легально їх продати. Поки це все більше нагадує підліткову гру, де користувачі обмінюють свої гроші на якісь віртуальні фішки — зашифровані файли, — і все це базується тільки на довірі.

Будьмо відверті: криптовалюта зовсім не є аналогом чесних електронних грошей на кшталт WebMoney і т. ін., де ходять аналоги звичайних валют, тільки в електронному вигляді, за рамками банківського обігу. Там теж, безумовно, є елемент довіри. Але ризик зберігати гроші на WebMoney не більший, ніж у будь-якому іншому банку, де ваші гроші існують у вигляді запису в базі даних банку.

Коли ми говоримо про різноманітні «коіни», то на передній план виходять два аргументи: спекулятивне зростання й анонімність транзакцій. Але чи можуть «коіни» стати альтернативою звичайним валютам? Безумовно, ні! Рівно в тій же мірі, в якій жодна держава не відмовиться від монополії на гроші та насильство. Це питання принципу, а не технологій.

Операції в банку перестали бути анонімними не в силу архаїчності й відсталості банку, а навпаки — посилення фінансового моніторингу. Невже хтось серйозно може подумати, що уряд США відмовиться від гегемонії долара і жорсткого фінансового контролю? Якщо навіть Швейцарію приперли до стінки, зажадавши розкрити банківську таємницю, то від «коінів» одне мокре місце залишиться...

Щодо привабливої перспективи спекулятивної наживи — то дурень, як відомо, думкою багатіє.

А тепер найголовніше — чому я ніколи не був і не буду вкладником фінансових пірамід і чому перестав слухати радіопередачі Анатолія Стреляного. Просто потрібно в дитинстві корисні книжки читати. Була така чудова книжка видатного педагога і популяризатора науки, соратника великих вчених Ціолковського, Цандера, Корольова та ін. — «Жива математика» Якова Перельмана. Він написав багато цікавих книжок для дітей: «Цікава геометрія», «Цікава астрономія», «Цікава фізика» тощо.

У книжці «Жива математика» є глава 61 — «Лавина дешевих велосипедів». Глава ця починалася з публікації комерційного оголошення ще дореволюційної давності:

Велосипед за 10 рублів!

Кожен може придбати, у власність

велосипед, витративши лише 10 рублів.

Користуйтеся рідкісною нагодою.

ЗАМІСТЬ 50 РУБЛІВ — 10 руб.

Умови купівлі надсилаються безкоштовно

Далі Перельман пише:

Чимало людей спокушалися привабливим оголошенням і просили надіслати умови незвичайної покупки. У відповідь на запит вони отримували докладний проспект, з якого дізнавалися таке.

За 10 руб. висилався поки що не самий велосипед, а тільки 4 білети, які треба було збути по 10 руб. своїм чотирьом знайомим. Зібрані таким чином 40 руб. слід було надіслати фірмі, й тоді лише прибував велосипед; значить, він обходився покупцеві дійсно всього в 10 руб., адже решта 40 руб. сплачувалися не з його кишені. <...>

Що ж це були за білети? Яких благ набував їх покупець за 10 руб.? Він отримував право обміняти їх у фірми на 5 таких самих білетів; іншими словами, він діставав можливість зібрати 50 руб. для купівлі велосипеда, який йому обходився, відповідно, тільки в 10 руб., тобто у вартість білета. Нові власники білетів у свою чергу отримували від фірми по 5 білетів для подальшого поширення, і т. д.

Потім Перельман дуже просто, майже на пальцях, описує суть фінансової піраміди: старі вкладники можуть отримати дохід тільки від залучення нових.

І далі Яків Перельман за допомогою однієї лише арифметики пояснює, що навіть у мільйонному місті дуже швидко вичерпаються нові вкладники, й тоді піраміда неминуче впаде. Таким чином, немає жодного шансу для того, щоби піраміда залишалася стабільною. Для розуміння цього факту не потрібно мати диплом Лондонської школи економіки й користуватися вищою математикою — вистачить арифметики для дітей початкової школи та прекрасних довоєнних (!) книжок старого Перельмана...

Безумовно, будь-який товар і будь-яка валюта коливаються в ціні на біржі. Але акції банкрута хоча б номінально забезпечені його майном, як і зобов'язання держави, яка оголосила дефолт. Чим у такому разі забезпечені біткоїни та інші «коіни» в разі, якщо концепція знову зміниться? Тільки вірою в них?

P. S. Після того як на початку вересня Центральний банк Китаю заборонив будь-яке біржове розміщення криптовалют і залучення під них грошей під загрозою жорсткого покарання, зірка біткоїну, схоже, почала стрімко заходити...