Баталії навколо судової реформи: бої без правил за процесуальні кодекси

Ще 7 вересня народні депутати розпочали розгляд законопроекту № 6232, яким передбачається внесення змін до Господарського, Цивільного процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів. Через безпрецедентну кількість поправок до цього законопроекту (5 тис.) їх розгляд затягнувся.

Проте саме цей законопроект є основою для здійснення судової реформи. Про переваги і найбільші небезпеки, які приховує цей законопроект, що його вже традиційно протискають з усіма можливими порушеннями регламенту, «Ракурс» розпитав у депутатів.

Сергій Власенко, член депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»:

— Хочу звернути увагу на велику кількість поправок, запропонованих до цього законопроекту. Їх справді багато, бо, по суті, в один текст штучно звели п’ять законів. Відтак, іде нормальна кількість поправок, просто їх п’ять в одному. З іншого боку, давайте не будемо використовувати слово «реформа» відносно того, що реформою не є.

Ми розуміємо, наскільки важливо для держави мати чесне, справедливе, незалежне правосуддя. На жаль, запропонований законопроект точно не гарантує цього громадянам України. Саме тому, по суті, немає ніякого обговорення поправок. Є формальні процедури, які зовні щось нагадують.

Щодо загроз, які криються в цьому законопроекті. По-перше, повністю нівельовано гласність судового процесу. Тобто навіть у резонансних справах викидатимуть людей із судових залів.

По-друге, звужуються права учасників судового процесу. Зокрема, впроваджується інститут зловживання правами: якщо ви двічі заявили відвід, то зловживаєте правом, і на вас накладається штраф. У певних випадках запроваджується кримінальна відповідальність для адвокатів, яких можна буде допитати як свідків. Це повний абсурд і нісенітниця.

Також збільшується судовий збір і запроваджуються додаткові виплати. Таким чином нівелюється можливість доступу простих людей до правосуддя.

Розширюється можливість суддів самовільно щось вирішувати. Перше і найнебезпечніше це те, що кожному судді дається право самостійно вирішувати, чи відповідає той чи інший закон Конституції. А відтак, якщо не відповідає, то суддя може цього закону не застосовувати. Це означає, що скільки у нас суддів ( наразі їх приблизно 9 тис.), стільки ж буде й конституційних судів.

Збільшується і кількість процесуальних дій, які відбуватимуться без участі сторін. Це призведе до суддівського свавілля. Тим більше в тій нереформованій судовій системі, яку ми сьогодні маємо. Нам розповідають, мовляв, так є в Європі. Так привезіть сюди європейських суддів і дайте їм механізми. За всієї поваги до суддів, там теж є чесні й порядні люди, але здебільшого це хлопці, які закінчували технікуми «підводників» і не розуміють базових речей. Якщо сторони і представників сторін хочуть допитувати як свідків — ну що це таке?

Тепер щодо медіації. Загалом медіація — це коли люди звертаються до когось із пропозицією допомогти їм вирішити спір. Але ж не може бути в медіації такого, що її здійснює суддя, який розглядає справу. Адже цей суддя повинен бути рівновіддалений від усіх учасників процесу. Він має спілкуватися з учасниками процесу лише в межах процедури слухання справи. Добре, навіть якщо вони хочуть зробити медіацію із суддями за наявності згоди на неї сторін, тоді цю процедуру може здійснювати суддя, який не бере участі в розгляді справи. Так було б нормально. Але, взявши правильну процедуру, спотворили сам механізм.

Наказне провадження. Збільшується кількість процедур, які приймаються судом без участі сторін. І це теж неправильно. Напевне, до цього треба йти. І це можна поставити собі за мету. Але в нашій країні, де 15–20% людей мають доступ до Інтернету, постає запитання: як це відбуватиметься? Зокрема, йдеться і про виклики до суду, які присилатимуться на електронну пошту. Але це теж абсурдна ситуація. Уявімо, комусь відправили листа на якусь електронну адресу, ніхто не дивиться, отримав ти його чи ні, подивився чи ні, мав доступ до мережі чи ні. І тут варто згадати електронне декларування. Ми всі пам’ятаємо, як «лежала» система електронного декларування, коли люди тижнями не могли зайти в неї. Уявіть, так само «лежатиме» портал судової влади. Люди не зможуть туди заходити. А буде сидіти суддя й казати: я проводжу засідання, і мені байдуже, отримали люди повістку чи ні, бо ми оголошення виставили на сайті. Ну а те, що сайт не працює, йому буде байдуже.

І це ми згадали лише про глобальні речі.

Цей закон неправильний ідеологічно. Він спрямований на звуження прав учасників процесу. Ми вдавалися до спроби хоча б щось виправити. Але слід змінювати ідеологію та підходи до реформування судової системи. Наразі, на жаль, реформування не відбувається. Адже реформа, це коли судді почнуть виносити чесні, справедливі, законні судові рішення. А те, що відбувається зараз, — спроба поставити суди під контроль. Цей закон має бути спрямований на забезпечення єдиної судової практики, а не на обмеження журналістів у висвітленні судових процесів. Він повинен забезпечити максимальну рівність учасників процесу, виконання існуючих прав учасників процесу, які до цього були декларативними.

Леонід Ємець, член депутатської фракції Політичної партії «Народний фронт»:

— Сьогодні корупція в судах ґрунтується на можливості отримати необхідне судове рішення. Не сподобалось ухвалене судом рішення, йдеш до іншого суду чи судді та домовляєшся про потрібне рішення. Такі змагання влаштовуються на всіх етапах судового розгляду. Тобто в апеляції чи Верховному суді можна отримати два протилежні по суті рішення. Траплялося, що у Верховному суді один і той же суддя примудрявся з дискрецією в місяць прийняти два не просто різні, а протилежні по суті рішення за однаковими справами.

Сьогодні судова система дає можливість судді приймати рішення, виходячи з того, як він розуміє закон. Через місяць цей суддя каже, що переосмислив закон по суті справи, яку розглядав місяць тому, і тепер він приймає протилежне рішення на користь іншої сторони. Зрозуміло, що підставою для цього є корупція. Суддів корумпують: сторони влаштовують змагання, і результатом є те, що отримати кінцеве рішення по справі неможливо. Більш того, неможливо сказати, яке рішення є правовим. Бо нібито є закон і є певна ситуація, але суд приймає то одне, то інше рішення. Потім переглядає свою позицію. В результаті всі перебувають у невизначеному стані. Це, звичайно, вигідно суддям-корупціонерам і адвокатам, які на цьому зароблять. Адже вони саме з цього живуть, отримуючи маєтки, яхти, квартири тощо.

З ухваленням судової реформи зміни будуть такими. Передусім запроваджуємо єдину судову практику. Верховний суд прийматиме рішення по суті спору, і далі суди нижчих інстанцій за аналогічними спорами будуть зобов’язані вирішувати цю справу саме так. Тобто через якийсь час достатньо буде відкрити закон, подивитися судову практику і стане зрозуміло, що цей спір можна вирішити лише в отакий спосіб, а не інакше. По-перше, сторони економлять гроші. По-друге, є чітке розуміння, як застосовуватиметься норма закону в тих чи інших ситуаціях. Таким чином ми викорінюємо корупцію в судах. Адже буде зрозуміло, в якому спорі яка зі сторін права. В цьому суть судової реформи. Все інше робиться для забезпечення ефективності її роботи.

Зрозуміло, що старий Верховний суд формувати цю єдину судову практику не має права, адже він просяк корупцією. Рівень довіри до нього нульовий. Тому треба призначити нових суддів Верховного суду. Наразі проводиться конкурс, ліквідовуються вищі спеціалізовані суди, які свого часу були вигадані. Тоді створили окрему ланку судів для того, аби її контролювати. Вона не потрібна, оскільки з’їдає гроші й ресурси.

Ці корупційні складові прибираються. Але все це стане можливим лише тоді, коли ми ухвалимо процесуальні кодекси. Бо в законі прописано, що не буде нових процесуальних законів, залишається працювати старий Верховний суд і вищі спеціалізовані суди. Це правильно. Адже сьогодні є чотириланкова система, тобто треба сходити в апеляцію, потім касацію і після цього до Верховного суду. Якщо ми робимо триланкову систему, то, відповідно, процес, який передбачає чотириланкову систему, потрібно поміняти на триланкову. Якщо цього не зробити, виникає чехарда. Цього не можна допустити. А поки ми не ухвалимо цих кодексів, не запрацює новий Верховний суд.

У запропонованому законопроекті є свої недоліки, але є й п’ять тисяч поправок, які, на моє переконання, дадуть змогу його збалансувати.

Щодо закидів, мовляв, у законопроекті прописано норму, яка обмежуватиме гласність процесу. Хочу сказати, що ми це будемо виправляти.

Зараз у законопроекті є погані, дуже погані, хороші й дуже хороші норми. В яких пропорціях і комбінаціях це все буде складено, ми дізнаємося лише тоді, коли буде завершено обговорення.

Руслан Сидорович, член депутатської фракції Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»:

— Важко говорити про плюси кодексів, бо, незважаючи на те, що ідеї там закладалися правильні, їхня реалізація повністю знецінила напрацювання науковців. Уже давно науково-юридична спільнота розробляла нові кодекси, і, звісно, потреба в їх ухваленні назріла. Однак правила визначають результат. Звичайно, дуже важливою є якість судового корпусу. Але якщо ми не дамо суддям нормальної моделі, то ніколи не отримаємо справедливого суду.

Передусім ідеться про модель Верховного суду. Це та інституція, де має зароджуватись єдність судової практики. Для звичайної людини це означає, що вона розумітиме, якою є перспектива виграти справу в суді. В умовах існуючого цілковитого правового хаосу жодна людина не може наперед спрогнозувати, чим завершиться розгляд справи. Тому що одна колегія суддів Верховного суду розуміє закон так, а інша — кардинально інакше.

Далі питання гласності. Беремо Конституцію і читаємо: при ухваленні нових законів не допускається звуження існуючих прав і свобод. Що ми бачимо в кодексах? А ми бачимо чітке, однозначне зменшення гласності судового процесу. Можна довго дискутувати, якою має бути міра гласності, але в цьому разі ми говоримо про порушення норм Конституції.

Такий іще маленький, але дуже суттєвий нюанс. Наскрізною ниткою по кодексах проходить поняття «права осіб», але, окрім прав, є ще свободи та інтереси, які мають бути захищені в судах. Ну неможливо зрозуміти, в який спосіб повинні захищатись інтереси й свободи громадян, що звертаються до суду.

Наступний суттєвий момент. Є таке поняття, як перегляд судового рішення за виключними обставинами. Переглядається рішення в двох випадках: за рішенням Конституційного суду (якщо він визнає неконституційним закон, застосований у судовому рішенні) і за результатом відповідного рішення Європейського суду з прав людини. Уявіть, у процесуальних кодексах, я не знаю, чому так сталося, можливо, забули, не захотіли чи ще з якихось причин, але не прописали процедури визначення складу суду, який повинен розглядати ці справи. Тобто сьогодні абсолютно незрозуміло, в якому порядку розглядати такі справи (господарського, цивільного процесу чи адміністративного судочинства).

І ще один суттєвий момент. Ми говорили про спрощення судової системи і ліквідацію четвертої ланки в судовій системі. Для того, щоб не було вищих спеціалізованих судів і Верховного суду, а був лише Верховний суд. Це робиться з метою покращення доступу до правосуддя. А в результаті що нам пропонують у цих кодексах? А пропонують надскладну структуру Верховного суду. Тобто всередині Верховного суду, скажімо так, паралельно-послідовно існуватимуть — колегія, палата, об’єднана палата і ще велика палата. Натомість Законом «Про статус суддів і судоустрій» передбачено лише дві організаційні форми розгляду справ — колегія в рамках відповідної юрисдикції і велика палата, яка складається по п’ять суддів з кожної юрисдикції плюс голова ВСУ для вирішення спірних питань і власне для забезпечення єдності судової практики. Для чого створюється така складна структура? Хто в ній розбереться?

На жаль, є ще багато речей, про які можна говорити годинами.

Дмитро Добродомов, позафракційний депутат:

— Я виступаю за деполітизацію суду. Так, ми прибрали політичний вплив Верховної Ради на призначення суддів, але залишили прямий політичний вплив президентської гілки влади.

Наведу один простий приклад, який пояснить усю суть судової реформи. Так сталося, що на роботі затримали зарплату, і ви стали комунальним боржником. Так от, вам в електронному вигляді зможуть прислати рішення суду, яке вже відбулося без вашої участі.

Або в суді ви хочете скористатися своїми правами і при розгляді справи залучити експерта, але за кожну послугу ви платитимете гроші.

Або під час розгляду справи ви хочете заявити відвід судді, а вам скажуть, що ви цього не можете зробити, бо це можливо лише на досудовому етапі. Щодо досудового етапу, то лише 30% справ розглядається.

Загалом по кожному пункту законопроекту по судовій реформі є величезна кількість запитань.

От кажуть, що реформований суд буде іншим. Але постає запитання: чому він буде іншим, коли нових суддів обиратимуть з тих самих суддів, до більшості з яких є багато питань. От яким чином він буде іншим? Я це не дуже розумію.