Банківський зашморг для книгарні: історія триває

«Ракурс» вже писав про те, як у відомого книжкового продюсера Олени Лазуткіної «віджимають» книгарню в центрі Києва. Детально про цю історію ви можете прочитати за посиланням. Коротко нагадаємо: приміщення під магазин було куплено в кредит, і коли його сума була виплачена практично повністю (залишалося погасити лише 8%), кредит розпочав свою «подорож» по банках-банкрутах, аж поки борг не викупила якась фірма. Потім вона «продала за борги» приміщення, ринкова вартість якого становить близько 3,5 млн грн, за... 660 тис. грн студентці Ірині Трикоз. А дівчина ця, за дивним збігом, виявилася доброю знайомою київського бізнесмена Сергія Позняка, який збирався перекупити магазин вже за 50 тис. дол. (а потім, скоріш за все, знайти реального покупця за реальну ціну).

Нас ця історія зацікавила з двох причин. По-перше, на цьому прикладі можна простежити те, як працюють напівкримінальні схеми «віджиму» бізнесу, коли, вчепившись буквально «за кінчик» банківського кредиту, у вас можуть відібрати справу, в яку ви вклали всі гроші, сили, час і душу. По-друге, людей, які задумали цю схему, не зупинило й те, що книжковий бізнес — справа соціально значуща, а власниця магазину відома в світі книжок і шоу-бізнесу, вона — організатор яскравих культурних фестивалів, постійно «світиться» в ЗМІ, а отже, у неї куди значно можливостей розповісти про свої проблеми, ніж у будь-якого середньостатистичного власника маленької пекарні або автомийки.

Олена Лазуткіна звернувася до суду. Відповідачем виступала приватний нотаріус, яка оформила договір купівлі-продажу. Але ще до першого засідання суду справа несподівано набула кримінального характеру. Річ у тім, що в грудні «покупець» Ірина разом з громадянином Позняком, Михайлом Шнейдером і охороною нагрянули в магазин і буквально виставили звідти силою співробітників, після чого опечатали приміщення. У закритому магазині лишилися книжки, колекція італійської графіки, обладнання — загалом на суму близько 2 млн грн. Коли ж у лютому Олена Лазуткіна разом з дільничним і поліцейською слідчою групою відкрила магазин, він виявився... абсолютно порожнім! (Про це докладніше можна прочитати тут.) «Наступного ж дня ми надали слідству опис усіх товарів, орієнтовно на суму 1,2–1,3 млн грн, і окремо картин та італійської графіки, ще на суму понад 20 тис. євро, — розповіла господиня. — Частина книжок, які зберігалися в магазині, взагалі була не нашою, а взятою на реалізацію».

У тому, що зниклий, або (вже назвемо речі своїми іменами!) викрадений товар — саме книжки, і полягає величезна проблема: тримати їх на звичайному складі не можна. Для зберігання книжок потрібні особливі умови. Температура в приміщенні має підтримуватися в межах 15–20 градусів: папір однаково погано переносить і спеку, і холод. Оптимальний показник вологості в приміщенні — не більш як 65%. Крім того, видання мають бути надійно захищені від пилу, від прямих сонячних променів... Загалом, у цій справі дуже багато тонкощів.

«Я пояснювала слідчому, якими важливими для книжкової продукції є умови зберігання, — веде далі Олена. — Але книжки вивезли в грудні. Тобто весь сирий січень, холодний лютий, зимовий сніжний березень вони лежали, скоріш за все, на якомусь складі, точно не пристосованому для правильного зберігання. Кожен день — це безповоротні втрати...»

Тим часом (і сміх і гріх, чесне слово!) слідчий Солом'янського УП ГУ НП України Власюк не приховує, що слідству відомо місце перебування краденого майна, а паралельно надходить лист адвокатові Михайлу Гончаренку від представника покупниці про те, що «товар весь на складі, і якщо Лазуткіна надасть документи, які підтверджують, що це все належить їй, то їй все повернуть». «Чому я не можу забрати товар разом з поліцією — взагалі неясно, адже частина вже геть неліквідна», — коментує Лазуткіна.

Як же розвивалися події далі? 30 березня відбулося перше засідання Київського окружного адміністративного суду за позовом до нотаріуса про визнання договору купівлі-продажу магазину незаконним. Тривало воно недовго. Адвокат Олени Михайло Гончаренко клопотав про залучення до розгляду справи дівчини-покупниці, і суд це клопотання задовольнив. Відповідач же, приватний нотаріус Набока, у свою чергу клопотала про залучення до розгляду справи представників фірми «Райт Партнер», яка саме і отримала магазин начебто за борги. Це клопотання теж було задоволено, і наступне засідання відбудеться за півтора місяця.

...Так, до речі: нотаріус пояснень у справі суду не надала і на засідання так і не з'явилася.

P. S. 27 березня відбулася зустріч заступника міністра юстиції Олени Сукманової з членами бізнес-клубу Liga Club. Ця зустріч була організована в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я маю право!», який реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги та територіальними органами юстиції. Мета проекту — підвищити юридичну грамотність українців і сформувати нову правову культуру в суспільстві. Проект є не лише просвітницьким, а й навчальним: на кожному конкретному випадку люди отримують чіткі рекомендації, як слід вчинити, якщо порушуються їхні права.

На цій зустрічі прозвучала й історія про захоплення книгарні «Літературний салон». Заступник міністра обіцяла розібратися в ній, оскільки саме у сфері діяльності Мін'юсту перебуває організація роботи нотаріату та державних реєстраторів.