Зарплати лікарів: чому «гроші, які ходять за пацієнтом», отримають не всі

Моя знайома, чудовий лікар, розповідала, як у літаку з волі випадку опинилася поруч з французьким колегою. Вони розговорилися. Її сусід ніяк не міг второпати, що 100 дол. — це зарплата українських лікарів за місяць, а не за годину. Все не вірив, багато разів перепитував, малював цифри й знизував плечима...

Обіцянками про високі зарплати українських медиків годують давно. Однак поки що всі спроби не увінчалися навіть натяком на успіх. Піднявши з 1 січня 2017 року мінімальну зарплату до 3200 грн, домоглися образливої зрівнялівки — коли молодий лікар почав отримувати стільки ж, скільки санітарка, сторож або менеджер з прибирання. Боротися з цією проблемою у Мінфіні пропонували за допомогою премій і надбавок на місцях, та ось де головним лікарям брати на це гроші, не уточнили. Можна було б розділити радість з санітарками та прибиральницями, однак навряд чи вдасться — все впирається у фінансування, якого традиційно бракує. Питання дефіциту коштів вирішили легко, перевівши персонал на половину або чверть ставки.

Напевно, тому стільки надій, нехай і стомлених довгими очікуваннями, покладають на медреформу. Всі чекають, коли «гроші, які ходять за пацієнтом», доберуться нарешті до пункту призначення. Як обіцяють у Міністерстві охорони здоров'я, вже з 1 липня флагмани медреформи зможуть розраховувати на підвищення зарплат. Потенційні доходи лікарів первинки протягом останніх півтора року озвучувалися дуже різні. Без розрахунків подібні прогнози більше схожі на ворожіння на кавовій гущі, тому скільки зароблятиме лікар, наразі точно не знає ніхто. Нещодавно в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун в одному з інтерв'ю заявила, що лікар первинної ланки (тобто сімейний лікар, педіатр і терапевт) зможе отримувати від 10 до 100 тис. грн на місяць.

У підвищенні зарплат людей у білих халатах зацікавлені не лише самі медики, а й пацієнти, які знають, що ситий лікар кращий за голодного. Напевно, тому «приписна кампанія», що почалася в квітні, набирає обертів не тільки по днях: дивним чином статистика тих, хто підписав декларації, зростає і ночами, і по святах. Багато лікарів з ентузіазмом взялися за справу, адже від кількості пацієнтів, які підписали з ними декларації, залежатиме заробітна плата. Але чи всі з тих, хто добре поспіває за реформою, отримають обіцяні зарплати? Щоб розібратися в цьому, потрібно не лише стежити за слайдами й обіцянками у профільному міністерстві, але й читати документи.

Спека, липень і гроші

Національна служба здоров'я (НСЗУ) наприкінці травня оголосила першу хвилю укладення договорів із закладами первинної медичної допомоги. Відмінники, які відповідають усім необхідним вимогам (серед найважливіших — під’єднання медзакладу до електронної системи охорони здоров'я eHealth, ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також відповідне оснащення тощо, весь перелік вимог міститься у постанові Кабміну №391) і підписали договори з Нацслужбою, як обіцяють, вже з липня отримуватимуть фінансування по-новому — тобто можуть розраховувати на «гроші, які ходять за пацієнтом». Треба зауважити, що залежно від вікової категорії пацієнтів суми будуть нараховуватися різні. Для молодих українців (18–39 років) тариф становить 370 грн на рік. Для дітей до п'яти років цю цифру примножать на коефіцієнт 4 (1480 грн), для людей старшого віку (після 65) виділять 740 грн (див. таблицю).

Припустімо, лікар первинної ланки підпише декларації з 2000 пацієнтів за тарифом 370 грн (без коефіцієнтів). За допомогою нехитрих арифметичних підрахунків отримаємо 740 тис. грн на рік. Однак на всю суму сімейному лікареві або терапевту розраховувати не варто. Переказують гроші не безпосередньо лікареві, а медичному закладу. Поки не прописано механізм, як справедливо ділити фінансовий пиріг і який шматок віддати терапевтові, педіатру або сімейнику, головний лікар вільний розподіляти його на власний розсуд.

Ще один момент. Раніше МОЗ заявляло, що лікар первинної ланки матиме окремий бюджет на аналізи для пацієнтів. Уважно прочитайте постанову Кабміну №407 «Про затвердження Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік», останній пункт якої говорить про те, що тарифи «включають ставку на оплату медичних послуг і ставку на оплату діагностичних послуг, в тому числі лабораторних досліджень». Добре якщо медичний заклад має власну лабораторію, а якщо ні? Тут бачимо два виходи: або відсутні кошти заберуть з «доходу» лікаря, або дослідження ляжуть на плечі пацієнтів.

І, можливо, найважливіший нюанс. Навіть якщо медзаклад серйозно і відповідально підійшов до медреформи, відповідає необхідним вимогам для підписання договору з Нацслужбою здоров'я, лікарі набрали необхідну кількість пацієнтів... підвищення заробітної плати може їх не торкнутися. Цитую все той самий документ: «Національна служба здоров’я укладає договори про медичне обслуговування населення з комунальними закладами охорони здоров’я за умови одночасного укладення таких договорів з усіма комунальними закладами охорони здоров’я, які забезпечують надання первинної медичної допомоги, що фінансується за рахунок медичної субвенції з відповідного місцевого бюджету».

Якщо перекласти з важкої для розуміння чиновницької мови, то увійти в реформу медичні заклади зможуть тільки групами, тобто відразу весь район або місто. Це обумовлено тим, що субвенція виплачується на бюджет і, відповідно, може бути скасована повністю для всього бюджету, а не для окремого закладу. Правду кажуть, що наше оточення — це 70% нашого успіху. Мабуть, саме цим правилом і керувалися реформатори. Тому якщо вас оточують недбайливі сусіди, то ваш медзаклад не зможе підписати договір з НСЗУ, а значить, отримувати по 370 грн (і більше, з огляду на коефіцієнти) за приписаного пацієнта. Для вас наразі нічого не зміниться. У всякому разі, під час перехідного періоду медичної реформи.

Така ситуація суперечить ст. 95 Конституції, де йдеться, що блага (тут — фінансове забезпечення первинної медико-санітарної допомоги) повинні розподілятися справедливо. Виходить, що на одну дитину за субвенцією виділять 240 грн, а на іншу через НСЗУ — 1480 грн.

Про конкуренцію, декларовану МОЗ, також не йдеться. Ринковий механізм, коли пацієнти зможуть обрати найкращих лікарів, а решта залишиться осторонь, в нашій країні є дуже сумнівним. Нам просто немає з кого вибирати. За даними Українського медичного експертного співтовариства, на початок 2017 року в країні нараховувалося близько 14 тис. сімейних лікарів та 2 тис. педіатрів. Для повноцінного забезпечення доступності первинної медичної допомоги необхідно 22 тис. лікарів.

З кожним роком дедалі більше людей у білих халатах виїжджають з України працювати за кордон. Ті, хто поки залишається, жартують, прикриваючи смуток і розчарування анекдотами:

Одного разу під час революції Шаляпін прийшов до свого друга, художника Коровіна й відразу поскаржився:

— Бозна що! Мене зобов'язали виступити сьогодні перед кінними матросами. Скажи мені, заради бога, що таке кінні матроси?

— Не знаю, що таке кінні матроси, — похмуро відповів Коровін, — але валити звідси треба.

Навіть ті, хто про від'їзд поки не думав, чекаючи на обіцяне фінансування по-новому, можуть передумати. Стати тими мандрівниками, про які казав прем'єр-міністр на нещодавньому «дитячому» засіданні Кабміну, куди привів 20 дітей. Нагадаю: дівчинка-учасниця запитала, чому громадяни України виїжджають до інших країн, наприклад в Естонію і Фінляндію. Після секундного роздумування Володимир Гройсман відповів (під сміх і оплески), що вони просто подорожують.