Домашній арешт, викрадення, психіатричний діагноз

Вона прийшла до мене разом з чоловіком і адвокатом. Красуня, розумниця, успішний юрист. Спочатку я не розумів, що вона прийшла просити мене про допомогу. Такі про допомогу не просять. Такі — самодостатні, впевнені в собі — допомогу надають. Ситуація дуже проста: 1 червня тут, у Києві, має відбутися суд, де її, красуню, розумницю й успішного юриста, хочуть позбавити дієздатності. З причини її психічної хвороби, якої не існує. Дуже важкої хвороби, яка не дозволяє їй приймати самостійні рішення.

А в минулому, в недавньому минулому, було і таке: її викрадали. Бо небезпечна для себе і потребує лікування. Примусового, недобровільного лікування. Так вирішили психіатри. Не в далекій українській глибинці — тут, у Києві.

Хто ж її замовив? Правильне, доречне запитання. Відповідаю: мама. Багата і владна мама, яка потребує від дочки повної покори. Сьогодні мама — колишній депутат Верховної Ради. Але силу і вплив мами визначає не її минуле. Тут все визначається її сьогоденням. Мама — співробітник Адміністрації президента України!

Чи знаю я імена виконавців «замовлення»? Звісно, знаю. І лікарів, і судді, і співучасників мами, яка за допомогою «замовної» психіатрії має намір приборкати непокірну дочку. Знаю, але сьогодні вирішив усіх цих громадян не називати.

Назву після 1 червня. Після винесення судового рішення. Опублікую разом із документами.