Новини
Ракурс
Фото: Pexels / pixabay.com

Супрун і медицина, на яку сіла муха

Чи може міністр охорони здоров'я давати, здавалося б, безглузді настанови про те, що робити, якщо на їжу сіла муха? Чому б головному лікареві України не роздавати здорові поради — скажете ви. Питання в іншому. Чи варто приділяти «просвітницькій діяльності» стільки уваги, тим більше що цю інформацію кожен з нас може взяти в інтернеті.

На жаль, жоден пошуковик не відповість на запитання, що робити тяжкохворим українцям. Наприклад, тим, чиї родичі ось уже 15 діб цілодобово живуть під стінами МОЗ та очікують на рішення щодо фінансування лікування їхніх рідних за кордоном. Тут надважливим є кожен день. Скоріш за все, для них подібні пости виглядають верхом цинізму. Адже з будівлі МОЗ до них довго ніхто не виходив і не проясняв ситуацію. Уляна Супрун, яка ретельно ігнорувала намети, помітила людей тільки тоді, коли проїзд її автомобіля було заблоковано.

Держава, не здатна лікувати українців у себе на батьківщині, взяла на себе зобов'язання оплачувати їх лікування за кордоном. Цинічність цієї ситуації також у тому, що на рахунках закордонних клінік залишилися невикористані кошти від попередніх пацієнтів. За ці гроші можна пролікувати хоча б кількох важкохворих, які мають рахунки цих клінік. Однак бюрократична машина МОЗ, схоже, захлинулася в документообігу й не здатна (можливо, і не бажає) вирішувати цю проблему. Напевно, подібна рутинна робота є занадто нудною для нинішньої команди. Тут віддають перевагу креативному дозвіллю — днями ось грали в патріотичний квіз (аналог вікторини) «Спроможний МОЗок».

 

Минулими вихідними на сторінці Уляни Супрун в Facebook постів, що набрали величезну кількість лайків, було особливо багато: міф про безпечну дозу алкоголю, післявідпустковий синдром, сучасний робочий простір школярів... В хід, імовірно, пішла важка артилерія як чудовий спосіб відволікання уваги від більш нагальних і важливих проблем. Тим часом на ранок 4 вересня під стінами Верховної Ради запланована акція «Право на життя». Прийдуть насамперед ті, хто стоїть в черзі за життям і чекає на оплату лікування за кордоном. Поки МОЗ думає над перерозподілом коштів, засмаглим після відпочинку народним депутатам нагадають про законопроект (що припадає пилом у ВР з лютого), який передбачає збільшення фінансування цієї програми.

Родичі тяжкохворих протестують під будівлею МОЗ. Фото: facebook.com/andreiev.yurii

В той час як у Білорусі (м. Мінськ) анонсували будівництво нового корпусу Центру трансплантації та гематології, де планують рятувати ще більше людей (в тому числі й українців), наша країна, попри розпіарену медреформу, не розвиває свою медичну галузь, а руйнує навіть те, що ефективно працювало. Реорганізація в лікарні «Охматдит», ініційована Міністерством охорони здоров'я під заяложеним слоганом «боротьба з корупцією», загрожує зруйнувати всю систему дитячої онкогематології в Україні, що її вибудовували кілька десятків років. Звільнення торкнулися провідних лікарів-онкогематологів, частина фахівців пішли за ними добровільно... У підсумку ТКМ (трансплантацію кісткового мозку) тепер виконувати нікому. Інших фахівців в Україні просто немає. Що ж тепер буде з трансплантацією кісткового мозку? До сьогодні на лікування за кордон виїжджали дорослі пацієнти, адже родинних пересадок для тих, хто переступив 18-річний рубіж, в Україні не роблять. Діти їхали в закордонні клініки головним чином у разі відсутності родинного донора.

Напевно, перш ніж знищувати фахівців під маркою реорганізації, слід продумати, ким їх замінити. До того ж відтік медиків з нашої країни колосальний. Тим часом у МОЗ вжили своїх заходів задля забезпечення безперервного лікувального процесу пацієнтів у НДСЛ «Охматдит» (цитую сайт МОЗ): «Закордонні партнери надаватимуть дистанційні та виїзні багатомісячні консультації» (вже отримано підтвердження від фахівців з клінік Литви та Італії, також розробляється план стажування українських лікарів у найкращих клініках ЄС). Цікаво, у скільки обійдуться такі консультації нашій державі? Нестерпно боляче бачити, як Україна, яка почала трансплантацію кісткового мозку в унісон з білорусами, має всі шанси не наздогнати в найближчому майбутньому своїх сусідів.

Бентежить, що багато наших громадян оцінюють діяльність в. о. міністра як держменеджера виключно за постами в Facebook (про ступінь просунутості судять за дозволом сидіти на холодному, мочити манту тощо). Вам не страшно жити в країні, де є перебої з постачанням вакцин, а європейських годі й шукати? Де чиновник тікає від тяжкохворих та незручних запитань? Де від укусу змії вмирає дитина, тому що немає протизміїної сироватки? А якщо і є, то родом з Індії — проти змій, які в нас не водяться.

«На момент, коли дитину вкусила гадюка, в лікарні була тільки сироватка індійського виробництва, яка надійшла як гуманітарна допомога. Вона могла б допомогти проти укусу п'яти видів змій, одна з них водиться в Україні. Але дитині ця сироватка не підійшла», — так пояснила ситуацію Супрун. Для оптимістів хочу зауважити, що в країні також проблеми з іншими сироватками, наприклад, проти ботулізму і дифтерії. І поки МОЗ нічого не зробило, щоб їх розв'язати.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter


Загрузка...