Реформа швидкої допомоги: поки що Китай зробив для України більше за уряд

Екстрена медична допомога — пріоритетний напрям охорони здоров'я в розвинених країнах. Причина очевидна: від її рівня та якості роботи залежать людські життя. Під час трагічних ситуацій і надзвичайних подій лікарі швидких продовжують лінії життя — на долоні і в долі.

Українська служба швидкої допомоги виживає, як може, вже багато років. І лікарів, і пацієнтів роками годують обіцянками про світле майбутнє, якому ніяк не вдається перейти в сьогодення. У червні Міністерство охорони здоров'я оприлюднило для громадського обговорення Концепцію реформи системи екстреної допомоги.

«П’ятирічна реформа екстреної допомоги має на меті принципово покращити якість та доступність екстреної допомоги, щоби в критичній ситуації кожен українець оперативно отримував необхідну допомогу. З іншого боку, МОЗ прагне посилити престижність професії екстреного медичного працівника і забезпечити достойну оплату його праці», — так анонсували майбутні зміни у профільному міністерстві.

За словами в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, основні зміни торкнуться системи диспетчеризації. У МОЗ вважають, що українці часто викликають швидку даремно. Диспетчери розпізнаватимуть такі «помилкові» виклики і не ганятимуть карети швидкої допомоги до панікерів. А якщо вже випадок дійсно екстрений, то, за словами глави відомства, швидка домчить протягом лічених хвилин. Реформа торкнеться і бригад швидких, які збираються комплектувати лише парамедиками — без лікарів і фельдшерів. Залучать до системи екстреної медицини рятувальників, пожежних, поліцію, а також вчителів, вихователів і соцпрацівників. Їх планують навчити премудростей першої допомоги.

Нову реформу почали, не закінчивши стару

Однією з найбільших проблем у нашій країні є те, що кожен міністр, приходячи на зміну попередньому, відмітає все зроблене попередником, не вивчає досвід і не робить висновки. Так, не закінчилася ще попередня реформа служби швидкої допомоги, розпочата у 2012–2013 роках. Тоді збиралися створити сучасну систему диспетчеризації, удосконалити систему лікарень інтенсивної терапії й оновити автопарк. Однак реалізувати вдалося лише частину планів. Причина в Україні до болю буденна — закінчилися кошти. Напевно, все ж варто було б завершити розпочате. Ось тільки для цього необхідне фінансування. Простіше обговорювати нову реформу, у фінансово-економічному обґрунтуванні якої вже звично зазначено, що «ухвалення проекту не потребує додаткових витрат коштів з держбюджету».

Поки на всіх кутах обговорювали концепцію, медичний антикваріат — так медики називають іржаві автомобілі УАЗ швидкої допомоги — продовжує їздити такими ж розбитими дорогами України. В жахливому стані перебувають відділення екстреної медичної допомоги в лікарнях, які станом більше схожі на в'язниці, ніж на медичні заклади. Щодо транспорту, то менш як половина автомобілів, які приїжджають на виклик, відповідають необхідним нормативам.

Ще одна величезна проблема — відтік кадрів. Керівники центрів екстреної медичної допомоги кажуть, що не в змозі мотивувати своїх медичних та немедичних працівників — звільняються і медики, і водії швидких. Це особливо злободенна проблема для Донеччини, адже підрозділи, що працюють на лінії зіткнення, ще й ризикують своїм життям.

Фінансування екстреної допомоги = нуль

Сьогодні система екстреної медичної допомоги ще працює. Однак здебільшого це заслуга міськадміністрацій та обласних рад на місцях. Для того щоб вона працювала добре, необхідна підтримка на державному рівні. Та держава ось уже два роки не виділяє кошти на фінансування служби швидкої допомоги, тому обговорення концепції, зміну назв професій на парамедиків тощо самі медики не можуть сприйматися інакше як знущання.

«Уряд знищує систему екстреної медичної допомоги нашої держави, — вважає заступник голови Комітету ВР з питань охорони здоров'я Ірина Сисоєнко. — Ще у квітні нам вдалося звернути увагу прем'єр-міністра на величезну кількість проблем, що існують у екстреній медичній допомозі (ЕМД). Була створена робоча група для внесення змін до державного бюджету України, щоб вирішити ці проблеми. Але жодних змін у держбюджеті щодо фінансування державної програми ЕМД, на жаль, досі немає. Як потрібно не поважати громадян своєї держави, щоб службу, від якої залежить життя кожного українця, другий рік фінансувати на 0 гривень! Якщо найближчим часом не вирішити ці проблеми, ми втратимо найцінніше — медиків, які виїжджають на виклики до хворих. Щомісяця звільняються лікарі, фельдшери, водії бригад ЕМД. Вони не можуть вижити на мінімальну зарплатню у 3700 грн».

Для негайного вирішення зазначених проблем було підготовлено резолюцію, яку підписали керівники центрів екстреної медичної допомоги всієї України, поставили підписи 229 депутатів... Але нардепи пішли на канікули, так і не розв'язавши ці нагальні питання. Медики зауважують, що в Україні є закон «Про екстрену медичну допомогу» 2012 року. На жаль, його не виконують. Замість цього вся країна обговорює Концепцію уряду про реформу екстреної медичної допомоги. По суті, проблеми забалакуються, але не вирішуються.

«Навіть Китай зглянувся над українцями та подарував нам 50 машин екстреної медичної допомоги, — розповідає Ірина Сисоєнко. — Чим, по суті, зробив набагато більше для України в питанні екстреної медичної допомоги, ніж уряд нашої держави».