Виповнилося 60 — заборонити голосувати!

Два тижні тому на офіційній сторінці президента України в розділі «Електронні петиції» було опубліковано феєричний документ №22/046446-еп. Громадянин Андрій Устенко, користуючись своїми невід'ємними конституційними правами і свободами, опублікував петицію, в якій вимагає... заборони права голосу на парламентських і президентських виборах громадянам України, яким на день виборів виповнилося 60 років. Он воно як! Понад триста осіб уже підписали цей безграмотний і стилістично кострубатий... хм... крик душі: «...пропоную також, обмежити верхню вікову межу права голосу в 60 (шістдесят) років. Таким чином, усунувши маніпулювання найбільш незахищеними прошарками населення» (збережено авторську пунктуацію).

Попорпавшись у джерелах, можна переконатися, що ідея не нова. Подібну петицію хтось нашкрябав і три роки тому, під місцеві вибори в Україні. Всякій розсудливій людині має бути зрозуміло, що такі вимоги є антиконституційними, це огидна дискримінація за віковою ознакою.

Мене особисто в цій петиції зацікавили дві речі. Перша — суб'єктивне ставлення суспільства до подібних ідейок. Наприклад, посилання на свіжу петицію я знайшла на сторінці волонтера й активіста, учасника правозахисних заходів і кришталевої душі людини. І ця людина... схвалювала ідею! Аргументи? «Це вони тягнуть нас назад у совок, це завдяки тим, хто продавався за кіло гречки і мріяв про ковбасу по 2.20, у нас зараз війна!» І далі поправочка — мовляв, працюючим пенсіонерам, мабуть, можна дозволити проголосувати. (Працюючі пенсіонери! А ну в ніжки, в ніжки швиденько вклоніться! Для вас роблять виняток!)

Ще цю ідею радісно підхоплюють видання певного штибу. Наприклад, петицію 2015 року, яка набрала на той момент аж 25 голосів, цілком серйозно обговорювала «КП в Україні» — зрозуміло, під соусом, що, мовляв, «пенсіонерів довели до ручки, а тепер зробили винними за результати виборів». Рік тому естафету підхопив Гордон: «Я б узагалі заборонив пенсіонерам голосувати на виборах... Пенсіонери починають продаватися за гречку, вони в жахливому стані».

Гей ви, патріоти, чисті серцем люди, приємно, мабуть, опинитися в подібній компанії?

Втім, розмови про те, що «в деяких розвинених країнах у виборах беруть участь тільки платники податків, підприємці, не судимі, власники нерухомості...» (потрібне підкреслити) завжди ведуться напередодні чергових виборів. Почнеш перевіряти — всі ці «західні приклади» зазвичай виявляються блефом. Так, наприклад, у Данії (на яку чомусь дуже полюбляють посилатися геронтофоби) справді можуть позбавити виборчого права засудженого або того, хто отримує допомогу, проте робиться це лише в окремих обумовлених законом випадках!

Але навіщо думати про якісь там закони. «Продаються за гречку і вимагають пільг» — ще той аргумент. Гаразд, дотримуючись цієї логіки, підемо далі. Ось хоча б інвалідів взяти — теж сидять на допомозі і просять пільг. Наприклад, я знайома з одним чудовим хлопцем. Він інвалід, повністю позбавлений здатності самостійно пересуватися, отримує допомогу. Певне, знічев'я організував громадську організацію, що захищає права інвалідів, сколотив міцне ядро волонтерів, збирає і передає в прифронтові області потрібні речі, організовує заходи в госпіталях. Але ж на допомогу живе? Позбавити, позбавити прав однозначно! А там, дивись, справа дійде і до вагітних, і тих, хто годує, перебуває на тривалому лікарняному, безробітних... кого ще там? А, так! Непогано б іще влаштувати етнічні чистки. Виключно на благо держави.

З цим ясно. Але мене гостро цікавить і інше питання: адже подібні петиції — це чистої води дискримінація громадян, в цьому випадку, за віковим критерієм. А будь-яка дискримінація у нас суперечить Конституції і... і що? Мають же бути якісь законодавчі механізми, які б перешкоджали цьому?

У нас є закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який набув чинності 2013 року ще за Януковича. У 2014 році до цього закону було внесено поправки, вельми розумні, на мій погляд, і тоді ж ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу було доповнено абзацом: «У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача».

Звідси запитання: чи можуть громадяни старші за 60 років, так би мовити, подати позов до дбайливців за долю держави, що пропонують позбавити їх виборчих прав?

Щоб відповісти на нього, все ж необхідно повернутися до правових азів, вважає наш експерт Надія Івашкова, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Івашкова, Купченко і партнери»:

— Активне виборче право — право обирати президента, парламент і місцеві ради — є конституційним правом громадянина на участь в управлінні державними справами і характеризується двома ознаками: наявності громадянства як правового зв'язку з державою і досягнення особою віку, що дає права на участь у голосуванні. В Україні цей вік збігається з віком досягнення повної дієздатності, 18 років.

Досягнувши віку дієздатності, особа такою і залишається, і її може бути визнано недієздатною виключно судом, якщо внаслідок хронічної душевної хвороби не здатна розуміти свої дії та/або керувати ними. Визнання недієздатною не є остаточним вироком — дієздатність може бути повернуто судом за заявою опікуна, а з урахуванням практики ЄСПЛ і за заявою представника цієї особи, якщо їй стало краще. Тобто дуже важливо розуміти, що прагнення обмежити вік голосування людей, які досягли 18-річчя, є прагненням обмежити їхню дієздатність і прямим зазіханням на права людини.

Якщо виходити з класифікації форм дискримінації, запропонованої законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», то створення і підписання такої петиції є підбурюванням до дискримінації (бо електронна петиція — це форма колективного звернення громадян, тобто громадяни ніби закликають президента виступити з відповідною законодавчою ініціативою, судячи з усього). Стаття 23-1 закону «Про звернення громадян» передбачає, що петиції, окрім іншого, не можуть зазіхати на права і свободи людини. Відповідальність за зміст петиції несе її автор, але водночас у разі невідповідності петиції встановленим правилам (не містити «заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини») опублікування такої петиції не здійснюється, про що повідомляється автор (ініціатор) не пізніше за термін, встановлений для оприлюднення.

Таким чином, пред'явити позов автору петиції за підбурювання до дискримінації, звичайно, можна, але я б не назвала цей спосіб захисту права ефективним. Для початку, я вважаю, слід звернути увагу модераторів розділу електронних петицій на сайті президента України на встановлену законом про звернення громадян необхідність оцінювати зміст петиції на предмет відсутності неприпустимих закликів. Це теж робиться в позовному порядку, але попередньо можна спробувати врегулювати питання і в досудовому порядку, наприклад, шляхом написання відповідного звернення. Якщо буде така петиція, я готова її підписати.