Сибірська виразка в Україні: не лише «забута» інфекція, а й біологічна зброя

Випадок захворювання на сибірську виразку у людини підтвердив Центр громадського здоров'я МОЗ (останній був зафіксований 2012 року в Черкаській області). Поки діагноз поставлений одному з п'яти чоловіків, які брали участь у забої худоби в с. Міняйлівка Одеської області. Як з'ясувалося, причиною зараження стала інфікована корова. Тварини, у свою чергу, можуть захворіти, попивши води з інфікованої водойми або покуштувавши трави на зараженому пасовищі. Річ у тім, що спори сибірської виразки відрізняються неабиякою живучістю і можуть зберігатися в ґрунті багато років. У Держпродспоживслужбі припустили, що можливим джерелом зараження тварини стали спори сибірки, що містяться в ґрунті з 1999 року (тоді було зафіксовано випадок захворювання на сибірку в селі, розташованому неподалік від Міняйлівки).

Чому «сибірська»?

Сибірська виразка — небезпечне інфекційне захворювання. Це зооноз (основне джерело інфекції — травоїдні тварини, які зазвичай гинуть від інфекції). При легеневій формі летальність сягає майже 100%, при кишковій ризикує померти кожен другий, при шкірній — 10–20%.

Назва хвороби пов'язана з широким розповсюдженням її в Сибіру до революції 1917 року. В англомовній літературі використовують назву антракс (anthrax — від грец. вугілля) у зв'язку з наявністю характерного чорного струпа на шкірі. У Європі зустрічається рідко, часто — на Близькому Сході, в Індії, Африці, Азії і Латинській Америці.

В Україні в серпні 2012 року в Запорізькій області було зафіксовано випадки сибірки, запроваджено карантин серед тварин. Це десятий за рахунком спалах починаючи з 1967 року, коли всіх загиблих тварин було поховано на місцевому кладовищі й точне поховання не було знайдено.

«Серед клінічних форм найчастіше зустрічається шкірна (95%) і легенева (5%), менш як 1% — шлунково-кишкові, септичні. Смертність від септичних і легеневих форм сягає 100%. У разі розвитку легеневих форм завжди потрібно підозрювати біотероризм», — пояснює Ольга Голубовська, доктор медичних наук, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. Богомольця.

Як відбувається зараження людини? Джерелом інфекції є хворі тварини (їхні туші, шкури) і продукти життєдіяльності, що виділяються ними в навколишнє середовище. Небезпечним також є ґрунт, в якому містяться спори сибірки. Передача інфекції відбувається при безпосередньому контакті з твариною, користуванні забрудненими ґрунтом предметами побуту, при вживанні неякісних продуктів харчування (наприклад, м'яса підозрілого походження), при безпосередньому контакті з живими тваринами або їхніми тушами, при вдиханні спор під час роботи зі шкірою. Люди є тупиковою ланкою циркуляції збудника, бо навіть при легеневій формі інфікування оточуючих не відбувається.

Лікування і профілактика

Основне лікування — антибіотикотерапія. Неспецифічна профілактика включає виявлення і ліквідацію вогнищ інфекції (виявляють хворих тварин, знищують трупи, планово прищеплюють худобу в несприятливих районах тощо). Ведеться контроль за поширюваним на ринках і в магазинах м'ясом. Всім цим займається ветеринарна служба. Специфічна профілактика проводиться групам ризику дворазовою вакцинацією живою вакциною з наступною щорічною ревакцинацією. Для людей, які зазнали ризику зараження на сибірську виразку, але які не мають симптомів, до 60 днів призначають ципрофлоксацин з доксицикліном.

Загроза біотероризму

У чоловіка, який підхопив небезпечну інфекцію в Одеській області, підтверджена шкірна форма (летальність 10–20%). Чиновники запевняють, що ситуація під контролем. МОЗ стверджує, що небезпеки немає, адже ця форма захворювання легко лікується антибіотиками і не така страшна, як легенева.

Подібні випадки, коли піднімають голову «забуті» інфекції, завжди викликають настороженість. До того ж збудник сибірської виразки відноситься до третьої групи біологічної небезпеки. Чи готова Україна впоратися?

«Багато хто ще пам'ятає, як у 2001–2002 роках США охопила «лихоманка поштового тероризму», причиною якої був порошок, що містив спори сибірської виразки. Тоді захворіли 22 людини, п'ятеро загинули, — нагадує Ольга Голубовська. — Постраждали великі медіаагентства, наприклад, AMI — вони змушені були переїхати, дезінфекція установ коштувала понад 200 млн дол., а загальний збиток був оцінений у мільярд. Ця ситуація викликала певну напружену обстановку і у нас в країні — багато чиновників боялися самі відкривати свою кореспонденцію. Ще раніше, в 1979 році, в закритому від світу СРСР стався, мабуть, найбільший інцидент, пов'язаний з масовим зараженням бацилами сибірки в небойових умовах — тоді у Свердловську за офіційними даними загинуло 64 людини, за неофіційними — тисячі. Штами збудника VNTR4 і VNTR6, що викликали захворювання, мали західне походження (США і ПАР відповідно)».

Застосування спор сибірської виразки як біологічної зброї обумовлено легкістю їх отримання, можливістю «непомітного» використання і високою ефективністю. Експерти ВООЗ підрахували, що за три дні після розпилення 50 кг спор у двокілометровій зоні у напрямку вітру в бік міста з населенням 500 тис. осіб буде спостерігатися інфікування 125 000 (25%) жителів і 95 000 (!) смертей.

За словами Ольги Голубовської, на сьогодні ситуація ускладнюється наявністю збудника на озброєнні щонайменше п'яти країн, селекцією резистентних штамів, які є стійкими до антибіотиків і важко піддаються терапії.

Про «забуті» інфекції забувати не можна. Яскраве тому підтвердження — нещодавній спалах сибірської виразки (у 2016 році) на Ямалі (Росія). Захворіло 20 осіб, одна дитина померла, серед тварин загинуло 2,5 тис. оленів. Відмова від вакцинації, неякісний контроль призвели до трагедії.

Для профілактики захворювання на сибірку застосовують вакцини. У США військовослужбовці з 1998 року отримали кілька мільйонів доз. Для екстреної профілактики в разі можливого легеневого ураження (в тому числі при біологічній атаці) застосовують антибіотики (ципрофлоксацин). У США використовують також моноклональні антитіла для лікування легеневої форми у дорослих і дітей (CDC — Центр з контролю і профілактики захворювань США — має стратегічний запас); людський імуноглобулін у комплексній терапії.

На жаль, про належну готовність України годі й казати. Показова історія: інформація про спалах ботулізму минулого року виходила зовсім не від МОЗ, а від клініцистів. Місія ВООЗ, яка не так давно побувала з візитом в Україні, зазначила, що системи епіднагляду в нашій країні абсолютно розбалансовані.

В Україні на сьогодні також не роблять щеплення і не закуповують вакцини проти сибірської виразки за кошт бюджету. «Можуть бути запропоновані щеплення коштом роботодавців для тих спеціальностей, які мають підвищений ризик контакту з сибіркою — пастухів або м'ясників на комбінатах, наприклад. Але держава зараз не забезпечує закупівлю цих вакцин», — зазначає генеральний директор Центру громадського здоров'я МОЗ України Володимир Курпіта.