Прокуратура досі не готова до змін, що відбулися шість років тому

Роль прокурора постійно трансформувалася впродовж останніх 20 років. Шість років тому новий Кримінальний процесуальний кодекс проголосив прокурора центральною фігурою досудового розслідування. Новий статус та нові функції прокуратури обумовлюють і нові підходи до планування та організації досудового розслідування, зокрема розробку сучасних методів і технологій.

Втім, за час, що минув з моменту ухвалення нового КПК, білі плями і прогалини так і не заповнено: прокуратура досі не має у своєму розпорядженні належного теоретичного обґрунтування революційних змін і, по суті, досі не готова до новацій, запроваджених шість років тому.

Зокрема, чіткого формулювання потребує навіть сам новий термін «процесуальне керівництво» прокурором досудовим розслідуванням. Законодавство України досі не містить визначення цього поняття, і однозначного його розуміння немає ні серед юристів-практиків (прокурорів, адвокатів, суддів), ні серед науковців-правників.

За старою звичкою прокурор досі ототожнюється у досудовому розслідуванні з «наглядачем». В тому числі й самими прокурорами. Новий конституційний статус прокуратури та нові її функції обумовлюють і нові підходи до планування та організації досудового розслідування, регламентації планування й організації досудового слідства.

Про це та інші актуальні питання йдеться в монографії, яка щойно побачила світ, — «Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням: поняття, зміст, планування та організація». Її автор, відомий український правник Володимир Сущенко, значною мірою заповнює ці прогалини.

Автором запропоновано алгоритм процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що передбачає повноваження прокурора брати участь та здійснювати «нагляд» на певних чітко визначених етапах (слідчих ситуаціях) досудового розслідування, а саме:

• при визначенні обґрунтованості підстав щодо включення відповідної інформації (заяви, повідомлення) до ЄРДР;

• за фактами фізичного та процесуального затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення (злочину чи проступку);

• при особистому врученні особі повідомлення про підозру та обрання їй запобіжного заходу, особливо у формі арешту або іншого утримання особи в умовах несвободи;

• при проведенні обшуку житла, виїмки та накладення арешту на засоби зв’язку і кореспонденцію;

• при погодженні та особистій участі прокурора у проведенні окремих слідчих дій, передусім у випадках, коли вони проводяться за участі або щодо неповнолітніх та хронічно хворих осіб, вагітних та багатодітних жінок;

• при особистому складанні обвинувального акту та виконанні функції публічного обвинувача у кримінальному провадженні, в якому прокурор виконував функцію процесуального керівника досудовим розслідуванням.

Результати цього дослідження можуть бути корисними для практичних потреб сьогодення в організації досудового розслідування злочинів та формують обґрунтування як для пропозицій щодо зміни підходів і стандартів діяльності у цій сфері, так і для подальших теоретичних узагальнень. Придбати монографію можна за посиланням: https://www.facebook.com/Responsibilite