Військові злочини та їх кваліфікація

Під час надання правової допомоги військовослужбовцям юристи стикнулися з проблематикою неправильної кваліфікації дій.

Інкримінування бійцям вчинення протиправних діянь переважною більшістю зводиться до кваліфікації дій за загальними статтями Особливої частини Кримінального кодексу, а не за спеціальним розділом XIX «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» (ст. 401–435).

Тому правниками в центрі Veteran Hub 25 січня 2019 року було організовано круглий стіл «Правова кваліфікація дій військових в умовах збройного конфлікту» за участі сторін кримінального провадження — військовослужбовців, адвокатів і прокурорів, а також суддів, представників Збройних сил України, Військової служби правопорядку, громадських організацій та науковців, викладачів Національної академії прокуратури України.

Особливі очікування учасників заходу були пов'язані з Головною військовою прокуратурою, яка, до честі очільника відомства Анатолія Матіоса, не просто спрямувала свого представника до недружнього табору адвокатів та громадських активістів, а й гідно представила позицію правоохоронного органу в особі Віталія Панченка. Загалом між опонентами відбувався конструктивний діалог, було очевидне намагання розв’язати процесуальні конфлікти, висловлювались змістовні пропозиції.

Необхідність проведення цього публічного заходу була зумовлена і тим, що, попри перебування країни у стані збройної агресії вже протягом п’яти років, узагальнення практики застосування судами законодавства про військові службові злочини востаннє було здійснено ще Військовою палатою Верховного суду України 1 січня 2002 року.

Примітним є той факт, що всі учасники заходу одноголосно дійшли висновку про наявність проблеми з кваліфікацією дій військовослужбовців, які стали причиною кримінального переслідування. Як наслідок було ухвалено рішення про спільне ініціювання перед Верховним судом узагальнення практики застосування законодавства про військові злочини у формі викладення відповідних роз’яснень.

Водночас у багатьох випадках в умовах війни правильною буде декриміналізація подій на підставі ст. 39 КК України. Адже не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки від протиправних посягань у зоні проведення бойових дій, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в поточній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Дещо схожа ситуація з невірною кваліфікацією судами першої та апеляційної інстанції дій особи — спеціального суб’єкта, уповноваженого на здійснення боротьби з тероризмом, була і з прикордонником Сергієм Колмогоровим.

Так, 15 листопада 2016 року Приморський райсуд м. Маріуполя Донецької області оголосив вирок учаснику АТО, військовослужбовцю 79-го прикордонного загону Чорноморського регіонального управління ДПСУ, яким визнано його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України, та призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади представника влади у правоохоронних органах строком на три роки та позбавленням військового звання.

Водночас Вищий спеціалізований суд України наприкінці 2017 року виніс справедливе рішення, звільнивши Сергія Колмогорова із зали суду. При цьому колегія суддів обрала нейтральну позицію та вирішила не надавати відповіді на запитання щодо статусу та повноважень бійців при вчиненні захисту незалежності України, спрямувавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, де вона перебуває і донині.

У схожій резонансній справі айдарівців теж наразі відсутнє остаточне рішення. Розгляд касаційної скарги захисників Верховним судом призначено на 29 січня 2019 року. Багато хто з правозахисників та військовослужбовців з нетерпінням чекають на відповідний вердикт з метою досягнення справедливості для українських захисників. Ним також має бути поставлено крапку у питанні кваліфікації дій ветеранів війни, що протидіяли збройній агресії.