Швидка без лікарів: хто примчить до нас на виклик екстреної медичної допомоги

Висока температура або зашкалює тиск? Скоріш за все, швидка не приїде: подібні скарги є приводом для звернення до сімейного лікаря, а не для екстреної медичної допомоги. При загрозливих для життя станах замість карети швидкої — не дивуйтеся — можуть приїхати пожежники. Роботи в них не так вже й багато (пожежі, дякувати Богові, не настільки часте явище), а надавати першу медичну допомогу вони навчені. Допоможуть і оперативно доставлять пацієнта в госпіталь. Куди відправити рятувальників, а куди лікарів — вирішують диспетчери.

Все вищевикладене — приблизний алгоритм роботи екстреної медичної допомоги у країнах, які заведено називати цивілізованими. Цей зразок було взято на озброєння і Україною. Якщо з новацією — приїзд лише в дійсно екстрених випадках (наприклад, проблеми з серцем, травми, що загрожують життю, втрата свідомості, температура з судомами тощо) — впоратися простіше, то як бути з усіма іншими складовими? Не секрет, що палати, в які доставляють європейців, обладнані за останнім словом техніки. Про нестачу бинтів чи рукавичок тут навіть не чули, не кажучи вже про ліки.

Екстрена медична допомога: парамедик і Ко

21 серпня 2019 року Кабмін вніс зміни до постанови «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги». На що варто очікувати, викликаючи швидку допомогу?

Протягом перехідного періоду (до 2025 року) працюватимуть три види бригад екстреної медичної допомоги (ЕМД) — фельдшерська, лікарська і бригада парамедиків. Починаючи з 2025 року склад усіх бригад ЕМД приведуть до єдиного стандарту — парамедиків. До цього часу фельдшери з медицини невідкладних станів та медсестри, що працюють у бригадах ЕМД, повинні отримати спеціальність «парамедик», а водії карет швидкої допомоги — «екстрений медичний технік» (простіше кажучи, пройшовши спеціальні курси, перетворитися на помічників парамедиків).

Якщо фельдшер може поставити діагноз і призначити лікування, то парамедик — фахівець з навичками екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі (здатний провести серцево-легеневу реанімацію, зупинити кровотечу, надати першу допомогу при опіках тощо). Тобто парамедик «заточений» лише на стабілізацію важкого порушення здоров'я і швидку доставку до лікарні (10 хвилин у містах і 20 у сільській місцевості). Він не розбирається з «менш важкими» пацієнтами.

Такий механізм дійсно непогано працює у всіх цивілізованих країнах. Там, де є ідеальні дороги, сучасний автотранспорт (зокрема, реанімобілі) та лікарні з відділенням потрібного профілю. Отримавши виклик, наприклад, з ознаками інсульту, швидка блискавично доставить хворого до медзакладу і своєчасно передасть у руки лікарям.

Екстрена медична допомога: очікування і реальність

У Концепції реформи системи екстреної медичної допомоги, ухваленій у травні цього року, багато правильних речей. Головні цілі — поліпшення якості та доступності медичної допомоги, підвищення престижності професії екстреного медпрацівника, що передбачає також гідну оплату його праці.

Треба відзначити, що реформа швидкої допомоги почалася ще 2011 року. Звично киваючи на Захід, ургентну допомогу розділили на невідкладну та екстрену. Бригади швидкої, відібравши у районних лікарень, передали в підпорядкування новостворених центрів екстреної медичної допомоги (ЦЕМД) на базі обласних лікарень. Чи потрібно уточнювати, що обласні лікарні розташовані на значній відстані від багатьох населених пунктів?

Планували так: пацієнтів, які потребують термінової госпіталізації, відправлятимуть у нові спеціалізовані відділення, а районні лікарні (куди їх привозили раніше) — перепрофілюють на лікарні планового лікування або хоспіси. На превеликий жаль, за весь цей час гідно оснащені відділення інтенсивної терапії так і не створили (або не оснастили наявні). Команда в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун пішла далі — вирішила замінити лікарів швидкої на парамедиків (звично не прислухаючись до професійної спільноти).

Ті, хто уважно стежить за медичною реформою, в курсі, що так звана трансформація другого рівня — лікарень — ще не почалася. Але ж екстрена медична допомога і стаціонарна — це єдине ціле. Пацієнта стабілізували (наклали джгут для зупинки кровотечі), але далі йому потрібна операція. Через відсутність затвердженої логістики і маршрутизації нерідкі випадки, коли пацієнтам відмовляють в госпіталізації або швидка катає хворого по всьому місту.

«Два роки поспіль бюджетні гроші перерозподілені на користь амбулаторій первинної ланки. Незважаючи на те, що більш-менш складними випадками вони не займаються, скеровуючи такі до лікарень. Проте лікарні продовжують отримувати мізерні гроші, здебільшого на зарплатню і комунальні послуги. Існує ризик, що у 2020 році ситуація суттєво не зміниться», — вважає Катерина Амосова, доктор медичних наук, професор внутрішньої медицини.

Цього року реформу швидкої почали відпрацьовувати в пілотах: Києві, Вінницькій, Донецькій, Полтавській, Одеській та Тернопільській областях (на що в держбюджеті-2019 виділили 1 млрд грн). Одна зі змін — впровадження міжнародних протоколів надання екстреної медичної допомоги. За словами працівників швидких, протоколи дійсно оновили — перевели українською, але не адаптували до наших реалій (тому там зустрічаються препарати, які не використовуються в Україні).

Ще одна новація — інформатизація служби екстреної медичної допомоги. У каретах швидкої встановлюють GPS-трекери, за допомогою яких можна відстежити їх пересування. Електронна система автоматично підбирає бригади для виїзду до того чи іншого пацієнта (передбачається, що таким чином скоротиться час очікування). Як зазначив на своїй сторінці в Facebook керівник проекту з оптимізації роботи оперативно-диспетчерських служб МОЗ Роман Ланський, на сьогодні створено 14 обласних диспетчерських служб, які приєдналися до єдиної електронної системи «Централь-103». У планах — ще 11.

У МОЗ обіцяють, що необхідну медичну сертифікацію отримають також рятувальники і пожежники, поліцейські і провідники, кондуктори громадського транспорту, вихователі та вчителі.

А ось з гідною оплатою праці працівників швидких поки не склалося. «За перше півріччя 2019 року через постійне намагання впровадити парамедицину, низьку заробітну плату, приниження з боку пацієнтів і особливо державних високопосадовців з виїзних бригад Київської служби екстреної (швидкої) медичної допомоги звільнилось 300 висококваліфікованих лікарів і фельдшерів, — зазначає голова Вільної профспілки медичних працівників України Олег Панасенко. — Щоденно у Києві через відсутність персоналу простоює 50 машин швидкої. Всеукраїнська асоціація швидкої, невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, директори обласних центрів екстреної медичної допомоги, профспілки та рядові працівники швидкої звернулись по допомогу до президента України Володимира Зеленського».

Жодна країна у світі не може собі дозволити виїзди лікарських бригад до пацієнта додому через неускладнене підвищення артеріального тиску або стрибок температури з нежитем. Україна теж не може. Однак у нас унікальна ситуація — бездоріжжя, нестача громадського, особистого транспорту, а чимала частина населення перебуває за межею бідності. Схоже, реформатори ці «нюанси» вперто не помічають.

Переформатована служба екстреної медичної допомоги з бригадами парамедиків може успішно запрацювати. За умови, що до 2025 року всі українські дороги (в тому числі і сільські) стануть ідеальними, всі карети швидких — належно обладнаними і справними, а кожна об'єднана територіальна громада матиме сучасну лікарню.