Борди з передвиборчою агітацією до початку передвиборчої кампанії: за і проти

В кожному куточку нашої країни наразі майорять найрізноманітніші кольори білбордів — це чітко вказує на те, що політичні партії готуються до виборчих перегонів. Наскільки така передвиборча агітація відповідає закону, розбиралася автор.

В розумінні ч. 1 ст. 51 Виборчого кодексу України передвиборча агітація — це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати або не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) — суб’єктів виборчого процесу. Передвиборча агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Передвиборча агітація може проводитися у таких формах: розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами (п. 6 абз. 2 ч. 1 ст. 51 ВК України). Згідно з ч. 4 вказаної норми, передвиборча агітація здійснюється за кошти виборчих фондів кандидатів, партій (організацій партій) — суб’єктів виборчого процесу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Види і строки передвиборчої агітації

Прихована передвиборча агітація, а також розміщення або поширення матеріалів передвиборчої агітації, не позначеної відповідно до вимог цього Кодексу, забороняються (ч. 5 ст. 51 ВК України).

Реклама друкованих видань (газет, журналів, книжок), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки політичних партій — суб’єктів виборчого процесу вважається передвиборчою агітацією. До передвиборчої агітації також належить використання символіки (гімну, прапора, розпізнавального знака, девізу) або логотипів партії — суб’єкта відповідного виборчого процесу, використання передвиборчих слоганів, гасел кандидатів, партій (організацій партій) — суб’єктів відповідного виборчого процесу, а також повідомлення про проведення видовищних чи інших публічних заходів на підтримку партії, кандидата або про підтримку зазначених заходів кандидатами, партіями (організаціями партій) — суб’єктами відповідного виборчого процесу, а також привернення уваги до участі у таких заходах партій чи певних осіб як кандидатів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 52 ВК України, передвиборча агітація розпочинається кандидатом, партією (організацією партії) наступного дня після дня прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів) і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем голосування. Передвиборча агітація у період виборчого процесу поза строками, встановленими у цій статті, забороняється.

Отже, на думку автора, розміщення бордів з рекламою як партій, так і конкретних майбутніх кандидатів у розумінні ВК України, при грамотному підході, може бути розцінено як передвиборча агітація, яка дозволена не раніше наступного дня після дня прийняття виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидата. Очевидно, що станом на серпень 2020 року вона заборонена. Адже навіть сама реєстрація кандидатів ще не розпочалася.

Відповідальність за порушення

До кожного адвоката при запиті клієнта завжди вирує питання: яка відповідальність? Тому, безумовно, ця тема є важливою.

Відповідальність за порушення порядку ведення передвиборчої агітації передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Окремі норми щодо відповідальності, пов’язаної з передвиборчою агітацією, містяться і в Кримінальному кодексі України. Але це більш серйозні питання, пов’язані з фінансуванням виборів (ст. 159-1 «Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборчої агітації чи агітації референдуму» та ст. 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму»).

Повернемося до КУпАП. За ст. 212-10, проведення передвиборчої агітації поза строками, встановленими законом, чи в місцях, що заборонені законом, проведення агітації у формах та засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення агітації, крім окремих випадків, передбачених частиною другою цієї статті, статтями 212-9, 212-13 та 212-14 цього Кодексу, є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста (1700 грн) до двохсот (3400 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн).

Звісно, КУпАП містить і низку інших визначень адміністративних правопорушень у сфері виборчого процесу, які передбачені главою 15-А «Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення». Проте автору в цьому конкретному випадку цікава саме відповідальність за позастрокове розміщення бордів із зображеною інформацією про партії.

Судові справи

Справи про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, підвідомчі судам (ч. 1 ст. 221 КУпАП). За ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення в цій категорії справ, зокрема, передбачені ст. 212-10, мають право складати уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції) (п. п. 1 ч. п. 1 ч. 1), по деяких інших статтях відповідної глави також — голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії (п. 2-2 ч. 1) та навіть кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (п. 2-3).

Як не дивно, справ про адміністративні правопорушення за вказаною статтею відповідно до Реєстру судових рішень практично не існує. Однією з небагатьох справ про адміністративні правопорушення за ст. 212-10 є провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності кандидата в народні депутати України (з етичних міркувань прізвище автором не зазначено, хоча і міститься у відповідному державному реєстрі http://reyestr.court.gov.ua/Review/83394052). Підставою складення адміністративного матеріалу було розміщення білборду з лозунгом «Захищати та допомагати — мій обов’язок» та контактними даними громадської приймальні народного депутата. Підставою закриття провадження для суду була в тому числі та обставина, що жодного заклику до голосування за будь-якого кандидата в депутати Верховної Ради чи будь-яку партію цей білборд не містив. Натомість інформація, зазначена на білборді, нібито мала інформаційний характер, тобто доводила до відома громадян факт про наявність громадської приймальні народного депутата України.

Цікавою є та обставина, що факт виготовлення білборду не за кошти з виборчого фонду кандидата в народні депутати розцінений не як порушення, а як вказівку на те, що це не є передвиборчою агітацією.

В іншому не менш цікавому рішенні суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82332311), закриваючи провадження у справі, суд вказав, що конкретне комунальне підприємство та його працівники відношення щодо усунення агітації стосовно кандидата на пост президента України не мають, тому не вбачається, що саме до їхніх обов’язків входило забезпечення усунення агітації відносно кандидата на пост президента України в день, коли це заборонено законодавством. Як то кажуть, немає крайнього.

Зі змісту формулювання відповідних норм матеріального права автор має і багато інших питань, що можуть виникати та застосовуватися на користь кандидатів при ініціюванні відповідних адміністративних проваджень. Але залишимо це для конкретних проваджень.

Досить спрощує роботу адвокатам у відповідних категоріях справ, як і в усіх інших справах про адміністративні правопорушення, невміння поліцейськими належним чином оформити матеріали про адміністративне правопорушення, а також роз’яснення, які містяться в узагальненні судової практики застосування судами України законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (ст. 212-7, 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення), та злочини проти виборчих прав і свобод (ст. 157‒160 Кримінального кодексу) Верховного суду України.

Як висновок, норма, що забороняє здійснення передвиборчої агітації у формі розміщення бордів з інформацію про партії поза межами дозволених законом строків, має місце, але наскільки вона є діючою — то вже зовсім інше, риторичне питання.