Новини
Ракурс

Справа про нещеплену дитину: суспільний інтерес вищий за особистий

Епідемія коронавірусу і незрозуміла ситуація з вакцинами та вакцинацією від нього змусили багатьох уважніше придивитися до правових аспектів щеплень як таких. Не виключено, що в новій реальності, породженій пандемією, люди зможуть вільно подорожувати, влаштовуватися на роботу або брати участь у громадських заходах лише за наявності документа про щеплення.

Епідемія вдихнула нове життя і в рух антивакцинальників. Але зі страшними історіями про вакцини, поширюваними ними, нехай розбираються медики. Нас цікавить інше запитання: чи може відсутність щеплення обмежити людину в правах?

Із завидною регулярністю українські суди розглядають спори між батьками і навчальними закладами, що відмовляються зараховувати їхніх нещеплених дітей. Про одну таку дуже типову справу, яка тільки-но закінчилася у Верховному суді, ми й поговоримо.

Для зарахування потрібна довідка про щеплення

Конфлікт стався в невеликому місті під Харковом наприкінці літа 2019 року. Батьки зібралися влаштувати до дитячого садочка свою маленьку донечку. Мати прийшла на прийом до завідувачки дитячого закладу, принесла документи дівчинки, але серед них не було довідки про щеплення, а в медичній картці дитини було підшито письмову відмову батьків від вакцинації.

Відмовлятися від щеплень людей змушують різні причини. Наприклад, у судовому рішенні за цією справою побіжно згадується якась сімейна трагедія, що спонукала батьків прийняти таке рішення. Однак будемо чесними: більшість антивакцинальників відмовляється від щеплення дітей під впливом антинаукових міфів і страшилок.

Та повернемося до історії. Отримавши відмову, мати відправила заяву про зарахування до дитсадка поштою, приклавши до неї документи (медичну довідку про стан здоров'я дитини, довідку дільничного лікаря про епідеміологічне оточення і копію свідоцтва про народження дівчинки). І поштою ж отримала нову відмову, цього разу письмову. Завідувачка пояснювала основну причину такого рішення — відсутність інформації про щеплення. Вона посилалася на статтю 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій дійсно чітко й однозначно сказано, що для зарахування не лише до дитячого садка, а й до будь-якого дитячого закладу необхідні медична довідка і зроблені за календарним планом щеплення. Дітям, яким щеплень не робили, не дозволяється відвідувати дитячі установи. Посилалася завідувачка і на лист Міністерства охорони здоров'я та Міністерства освіти і науки від 6 вересня 2018 року «Щодо напруженої епідемічної ситуації». Два з половиною роки тому, коли про будь-який коронавірус ще й мови не було, в Україні був спалах кору, через що й було видано цей документ.

А як щодо конституційного права на освіту?

Отримавши на руки письмову відповідь із дитсадка, мама невакцинованої дівчинки звернулася до суду. На її думку, відмова завідувачки порушувала конституційні права дитини на освіту. Справді, в кабмінівських «Положеннях про дошкільний навчальний заклад» від 2002 року та Законі України «Про дошкільну освіту» про щеплення жодного слова.

Міський суд наприкінці грудня 2019 року задовольнив основну вимогу матері. Відмову керівництва дитсадка зарахувати дитину було визнано незаконною, і співробітників дитсадка зобов'язали взяти дівчинку. Основний аргумент: закони України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту» не передбачають права або обов'язку керівництва дитячого закладу додатково розглядати й оцінювати медичну довідку та правомірність її видачі.

У цьому випадку керівництво дитсадка не довело, на думку суду, того, що існують об'єктивні обставини обмеження конституційних прав дитини на здобуття освіти. Згідно з довідками дівчинка була здорова.

Однак у лютому минулого року обласний апеляційний суд ухвалив зовсім інше рішення, задовольнивши скаргу дитсадка і скасувавши рішення першої інстанції. Суд аргументував рішення тим, що в цій справі індивідуальне право відмовитися від щеплень, зберігаючи обсяг прав дитини на здобуття освіти, протиставляється колективному праву суспільства, в даному випадку — інших батьків і дітей. Зрештою, у них теж є конституційне право на безпеку й охорону здоров'я. У розглянутому прикладі суспільний інтерес переважує особистий з об'єктивних причин.

Тоді мати вирушила з касаційною скаргою до Верховного суду, вимагаючи залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Суспільний інтерес проти особистого

Ключовим у цій справі є, безумовно, Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». У статті 12 документа сказано, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включені до календаря щеплень. А стаття 15 закону говорить, що дітей до дитячих закладів приймають лише за наявності щеплень, причому в потрібний термін. Якщо календар щеплень збився, то про можливість відвідувати заклад приймають рішення на лікарському консиліумі.

Так, батьки можуть відмовитися від щеплень. Так, у Законі «Про дошкільну освіту» сказано, що всі мають рівні права на неї. Але в тому ж законі сказано, що діти можуть здобувати дошкільну освіту різними шляхами — в державних, комунальних і приватних дитсадках або... в родині, із залученням педагогів-репетиторів.

Завдання держави — забезпечити оптимальний баланс між реалізацією права на освіту конкретної дитини та інтересами інших дітей. У цій ситуації суспільний інтерес переважує особистий, тут Верховний суд погодився з висновками, зробленими в апеляційній інстанції. Скаргу матері залишили без задоволення, рішення апеляційного суду — без змін.

Порушення фізичної недоторканності можна вважати виправданим

Схожі справи про щеплення Верховний суд розглядав і торік, і позаторік. Переказувати їх немає сенсу: всі ці історії збігаються аж до деталей, але напевно ця справа, найсвіжіша, теж виявиться не останньою.

До речі, в рішенні ВС спливає одна «вакцинальна» справа із Страсбурзького суду — «Соломахін проти України». (Останнім часом українські суди, аргументуючи свої рішення, часто посилаються на практику ЄСПЛ, і це чудово.) Рішення Європейського суду з прав людини датоване 2012 роком, а за 14 років до цього фігуранту справи зробили щеплення від дифтерії, яке, за словами заявника , було йому протипоказане. Позов, поданий заявником до районного суду Донецька, дійшов до Верховного суду, був програний, після чого заявник звернувся до ЄСПЛ. За два роки до розгляду справи він помер, але саме провадження тривало, місце заявника зайняла його мати.

Страсбурзький суд визнав відсутність порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя), бо в цій справі обов'язкова вакцинація була передбачена законом і мала законну мету, а доказів того, що саме щеплення спричинило погіршення здоров'я, не було.

У результаті ЄСПЛ пред'явив претензії за статтею 6 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд): розгляд справи був невиправдано затягнутим. Зауважимо від себе, що такі претензії може заявляти, напевно, кожен другий із тих, хто звернувся до суду. Матері заявника було присуджено виплату 2400 євро моральної шкоди за рахунок держави і 100 євро компенсації судових витрат.

Обов'язкова вакцинація хоч і є вторгненням у право на особисту свободу, проте порушення фізичної недоторканності можна вважати виправданим, тому що його мета — захист здоров'я населення та контроль за поширенням інфекційних хвороб.


...Можна не сумніватися, що епідемія коронавірусу внесе ще багато цікавих поправок у базові уявлення про те, що таке права людини. Здоров був, чудовий новий світе!

P.S. А тим часом 10 березня Верховний суд прийняв ще одне цікаве «вакцинальне» рішення. У 2019 році Запорізький академічний ліцей видав розпорядження про відсторонення від занять нещеплених учнів. Батьки одного з них судилися з навчальним закладом і програли в усіх трьох інстанціях — першій, апеляційній і касаційній.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.