Ювенальна юстиція: чим ризикують небайдужі батьки

В Україну ювенальні технології йдуть повним ходом. Впроваджується «Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» (словосполучення «ювенальна юстиція», щоб не лякати народ, змінили на «кримінальну юстицію щодо неповнолітніх»), схвалена президентом ще в 2011 році і розрахована на поетапну реалізацію до 2016 року.

Зі слів уповноваженого президента України з прав дитини Юрія Павленка, «завдання ювенальної юстиції в Україні — перейти від караючого правосуддя до реабілітаційно-виховного». Для цього в концепції, зокрема, пропонується впровадити процедуру медіації як ефективного способу добровільного примирення потерпілого і правопорушника. Розумно, адже якщо правопорушення сталося вперше й воно незначне, то порушнику слід давати шанс на виправлення. Але відносно тяжких або повторних злочинів такий підхід вимагає перегляду.  Адже лояльне ставлення до малолітніх правопорушників може призвести до зворотного ефекту, про що свідчить досід багатьох держав, де існує ювенальна юстиція. Не можна звільняти від покарання тільки на підставі віку.

Також концепція передбачає систему пробації — вид умовного покарання, за якого засудженого передають під нагляд спеціальних органів на час випробувального терміну, встановленого судом. В Україні кримінальне законодавство містить аналогічні норми, що передбачають звільнення від відбування покарання. Але пробація — поняття ширше, це не тільки механізм виконання альтернативного покарання, але й попередження вчинення повторних злочинів, корекція поведінки порушника закону і сприяння в соціальній адаптації. І ось у цьому криється важлива деталь. Є чимало випадків, коли сім'я дитини, яка вчинила нетяжкий злочин, або її оточення є для неї кримінально стимулюючим середовищем. Такий правопорушник, діставши умовний вирок з випробувальним терміном, залишається в тому ж середовищі, а система підтримки, покликана вберегти його від рецидиву, розвинена недостатньо. Напевно тому в нашій країні серед мешканців виправних колоній понад половину становлять ті, хто повторно скоїв злочин до закінчення випробувального терміну.

Сьогодні в рамках українсько-канадського проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» реалізуються дві пілотні програми, спрямовані на покращення роботи з правопорушеннями серед підлітків, — в Івано-Франківську та Мелітополі.

В Мелітополі розташована єдина в нашій країні виховна колонія для дівчаток, 40 % яких засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини. 

Головне в роботі з такими дітьми, вважають учасники проекту, — не допустити вчинення ними повторних злочинів. Керівник проекту Таня Сенфорд-Амар проводить медичну аналогію: «Якщо дитина захворіла, спочатку проводять діагностику, визначають хворобу — і тільки потім призначають лікування, оптимальне саме для цього конкретного пацієнта. При цьому дуже важливе правильне дозування ліків. Так само потрібно ставитися і до підлітків, які перебувають на випробуванні». На практиці булои розроблено угоди про співпрацю між кримінально-виконавчою інспекцією та міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В рамках цієї угоди співробітники інспекції проводять бесіди з дитиною, визначають існуючі проблеми і направляють до створеної при міському центрі соцслужб нової структури — Центру відвідування для дітей та молоді, що конфліктують із законом.

Такі центри існують в Канаді, саме вони й забезпечують альтернативний ув’язненню вид покарання. Малолітнього злочинця замість ув’язнення зобов'язують відвідувати спеціальні програми з його перевиховання і повернення до нормального життя. Наприклад, у Мелітополі для дітей з підвищеною агресивністю створено програму управління гнівом, що допомагає їм опановувати емоції. Для дітей також дуже важливе оточення, атмосфера. Це має бути місце, куди їм хотілося би приходити: тут можна спілкуватися з однолітками, тут по-домашньому пригощають печивом і поять чаєм.

Показовий приклад 15-річної Олі, мати якої померла від передозування наркотиків, а дівчинку за розповсюдження наркотичних речовин і крадіжку засудили до двох років умовно. Спочатку вона поводилася в центрі насторожено, але поступово відтанула, налагодила стосунки з бабусею й дідусем, почала брати участь у волонтерській діяльності та сама прийняла рішення про лікування від наркозалежності. Якою буде її доля — невідомо, але дуже важливо, що дитині простягають руку допомоги для повернення до нормального життя.

Результати роботи з малолітніми правопорушниками дають надію, що перші зроблені кроки — правильні. Але на чільне місце все ж має бути поставлена ​​профілактика підліткової злочинності. Там, де дітьми повноцінно займаються, вони незрівнянно рідше стають на слизький шлях. Замість гри за комп'ютером та перегляду низькопробної теле- і кінопродукції, дітям мають бути доступні спортивні секції, будинки творчості, ізостудії, гуртки.  Адже ні для кого не секрет, що переглянуте на екрані дитина зі ще не зміцнілою через вік психікою намагається реалізувати в житті. Підтвердження тому — дослідження Інституту психології ім. Г.Костюка, відповідно до якого 58 % молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, а 37,3 % навіть готові вчинити протиправні дії.

Якщо правосуддя для неповнолітніх має багато резонів і практично не викликає побоювань, то створення в нашій країні різних організацій, що займаються захистом прав неповнолітніх і передбачають різноманітні профілактичні заходи, в тому числі й втручання у внутрішні справи сім'ї, викликає у батьків страх. Адже досвід інших країн показує, що ювенальна юстиція може породжувати зловживання, коли дитину у батьків відбирають не тому,  що з нею жорстоко поводяться, а з зовсім абсурдних приводів: батьки злегка шльопнули дитину на очах у сусідів або не відвідують молочну кухню.

І якщо ви відносите себе до небайдужих батьків, а існують періоди (наприклад, підлітковий), коли батьки просто не можуть не втручатися, ви ризикуєте потрапити в немилість до свого підрослого шалапута (а заодно й до соціальних служб) через те, що не відпустили його, наприклад, у нічний клуб, де продаються наркотики… А невинний твір вашої дитини «Як я провів канікули» цілком може мати далекосяжні наслідки для її батьків і сім'ї в цілому.

Хотілося б торкнутися ще одного аспекту: дедалі менше народжується дітей зі здоровою нервовою системою. Діагноз «гіперактивність» у наш час — зовсім не рідкість. Такі діти нестійкі в психологічному плані. Більшість із них мають проблеми в навчанні, прояві емоцій. Психіатр Ірина Додух розповідає: «Найстрашніше, на мій погляд, що в настільки проблемних дітей не формуються (або слабо формуються) вольові процеси. Воля — це вміння стримати себе, тому що так прийнято, це правильно для тебе й оточуючих, це здатність зібратися й виконати необхідне завдання. Вони не можуть себе стримувати, а роблять те, що приносить задоволення. Як тут бути дорослим? Я в жодному разі не закликаю бити дітей. Але твердо переконана в тому, що такі діти потребують примусу, а іноді й жорсткого постійного контролю».

Ще одна причина, з якої можуть вилучати дітей із сім'ї, це бідність. У Росії стався резонансний випадок із 34-річною мешканкою Санкт-Петербурга, в якої органи опіки відібрали чотирьох дітей за борги з квартплати, що сягали на той час 140 тисяч рублів. Жінка опинилася в біді через втрату матері й чоловіка. Залишившись одна з дітьми, вона не зуміла одразу влаштуватися на роботу. Багатодітній матері як могли допомагали родичі та сусіди. Але чиновники вилучили дітей з сім'ї, пообіцявши повернути їх тільки після повного погашення боргів за квартиру... Дітей вдалося повернути в сім'ю лише після втручання уповноваженого з прав дитини. А потрібно було небагато — допомогти жінці адаптуватися у важкій життєвій ситуації і допомогти з працевлаштуванням.

Тому питання кваліфікації ювенальних кадрів залишається одним із головних. Концепція пропонує також ввести посаду спеціального слідчого і судді по роботі з неповнолітніми. До фахівців, які займаються з дітьми, висуваються особливі вимоги: вони повинні бути не тільки професіоналами своєї справи, але мати високі моральні якості, значний педагогічний досвід, знатися на дитячій психології. У тому разі, якщо ювенальна міліція створюється за рахунок внутрішнього перерозподілу кадрового складу, який звик до зовсім інших методів роботи, наслідки неважко передбачити...

У результаті страх батьків перед ювенальною юстицією не видається таким вже надуманим, адже в наших умовах повальної корупції правосуддя для неповнолітніх може стати ще більш небезпечною річчю. Розмиті критерії, що закладені в законодавство і дають змогу трактувати їх як завгодно, помилки в кадровому підборі і поспішність нововведень можуть зробити страшні речі нашою дійсністю.