Новини
Ракурс

Кого і як обирають українці

Днями Євромайдану виповнився місяць. Він вистояв. Завдяки, здавалося б, ексклюзивним в нашу епоху «моя хата скраю» якостям, які зосередилися тут і розмножилися в неймовірній кількості, — сміливості, силі духу, взаємодопомозі, а передусім — небайдужості. «Київській січі» вдалося «перестояти» мешканців Маріїнського парку, і чи то переродитися, а чи виродитися в іншу категорію — Народне об'єднання «Майдан». Що далі?

Loading...

Серед головних вимог євромайданівців були відставка уряду (цю вимогу поділяють 82% респондентів з Євромайдану), відставка діючого президента та проведення дострокових президентських виборів (відповідно проголосували «за» 75% учасників Євромайдану*). Згідно з результатами іншого соціологічного дослідження**, ці вимоги учасників масових акцій протесту підтримують 46% українців, що брали участь в опитуванні, не підтримують — 35%. Не визначилися 14%, відповіли, що це їм байдуже, 4%. Чи є ймовірними дострокові вибори та якого результату можна очікувати? Над цими питаннями розмірковували учасники прес-конференції «Яких політиків готові вибрати українці на виборах?», яка відбувалася в інформаційному агентстві «Главком».

За словами соціологів, є два головні аспекти: кого українці готові обирати, кого реально вибирають і чому. Зрозуміло, що виборці готові обирати тих, кому довіряють, хто буде прийнятним для них з моральної, професійної точки зору. Але вибори останнього часу показують, що кандидати, які мають ці якості в тій чи іншій мірі, програють. Виграють, навпаки, ті, хто частково або й зовсім не відповідає цьому образу. Чому ж вони виграють на виборах? Тому що дедалі частіше задіюються і проганяються певні технології, які дозволяють перемагати кандидатам, що зовсім не відповідають надіям електорату.

«У нас найчастіше голосують за «менше зло». Дослідження, проведені у листопаді (ще до Євромайдану) соціологічною фірмою Ukrainian Sociology Service спільно з відділом соціально-політичних процесів Інституту соціології НАНУ***, показали, що антирейтинг президента Віктора Януковича — 65%. До речі, лідерами недовіри народу є також Петро Симоненко і Микола Азаров (70,5 і 70,1% відповідно). Якщо ж брати до уваги рейтинги першого туру президентських виборів, то Янукович і Кличко ідуть практично врівень, а от у другому турі Кличко випереджає діючого президента на 18%. Це говорить про те, що лідер УДАРу здатний сконцентрувати голоси інших кандидатів, які були в першому турі. І не тому, що Кличко більше люблять, а тому, що його виборці вважають «меншим злом»», — розмірковує член Вченої ради Інституту соціології НАНУ Олександр Вишняк.

«Кличко «забирає» електорат, який не бажає перемоги опозиції і не хоче кандидата від влади, це своєрідна третя сила. До того ж помірковані виборці — це також електорат Кличка. Тягнибок «забирає» радикально налаштованих та ідеологічно визначених, Яценюк — електорат «Батьківщини», який з моменту ув'язнення Тимошенко зменшується. Останні також можуть переходити до Кличка», — говорить віце-президент Асоціації політичних психологів України Віктор Рибаченко.

За словами О. Вишняка, єдиним недоліком Кличка є те, що він погано фінішує, як засвідчили попередні вибори. Якщо лідером по набиранню голосів в останні 2–3 дні була Юлія Тимошенко, то Кличко «видихався» на останніх метрах, і на це слід зважати.

«Кличко починав як третя сила, але його політтехнологи вчасно зрозуміли, що це програшний варіант. Тому він і примкнув до опозиції. Ось чому частина опозиційних голосів піде до нього у першому турі, а у другому він отримає їх усі. Єдине, що може заважити Кличкові в першому турі вийти у другий і змусить програти, — це якщо буде балотуватися Петро Порошенко. Цей кандидат може відтягнути значну кількість виборців в першу чергу у Кличка, а також у Януковича», — каже О. Вишняк.

На думку соціолога, найвигіднішим супротивником для Януковича у другому турі є радикал Тягнибок. Адже у нього менше можливостей розширювати свій електорат: помірковані виборці Кличка можуть за Тягнибока й не проголосувати. Але, як сказав один із відомих російських аналітиків, якщо Тягнибок буде здатний вийти у другий тур, це буде зовсім інший Тягнибок і він теж «поб'є» у другому турі Януковича. «Я впевнений що буквально через місяць рейтинг Тягнибока істотно зросте. Під час радикалізації ситуації зростає потреба у радикалах», — додає О. Вишняк.

Найбільш незручним суперником для Януковича у другому турі є Кличко. Тому що ідеологічно невизначені виборці можуть проголосувати за Кличка, адже він не є радикалом, на відміну від Тягнибока. До того ж, у Кличка найнижчий серед українських лідерів першої десятки рейтинг недовіри — менше 50%.

За словами соціолога, якщо досліджувати всі вибори, починаючи від першого туру президентських, то в Україні вибирають за двома головними принципами, перший з яких — «свій — чужий» (залежно від політичної сили). Ось чому багато мажоритарників на минулих виборах, знаючи про цей головний фактор, перш ніж працювати з виборцями, купляли потрібний партбілет. Другий принцип: що зробив цей кандидат чи партія? Саме тому на президентських виборах в Україні з нових кандидатів перемагали колишні прем'єри. По-перше, вони мали найбільшу впізнаваність, по-друге, можливість щось зробити. Робота могла оцінюватися чи не оцінюватися, але такі кандидати могли працювати з виборцями за державні кошти. Згадаємо: таким був Л.Кучма у 1994 році, В.Ющенко у 2004, такими були В.Янукович і Ю.Тимошенко у 2010 році.

О. Вишняк впевнений: «Ніяких дострокових президентських виборів не буде. Тому що «донецькі» без бою влади не здають. І своїх також не здають. Все це імітація і це закінчиться нічим. Єдине — трохи постраждає імідж Попова». На думку соціолога, те ж саме відбувається і в мажоритарних округах. Останні п'ять виборів показали, що виборів в Україні взагалі немає, включаючи Київ. «Адже два екзит-поли, проведені у київському окрузі, де балотувалися Левченко і Пилипишин, показали колосальну перемогу Левченка. Причому один екзит-пол проводився на замовлення Левченка (тут він виграв 18%), інший — на замовлення Пилипишина (Левченко набрав на 19% більше). Екзит-поли проводяться для того, щоб розуміти, скільки треба «вкидати» бюлетенів. Пилипишин нещодавно сказав в інтерв'ю: «Хіба киян можна купити?». Ні, киян не можна, але Поплавський купив черкащан. Він чесно купив, а не сфальсифікував вибори. А Пилипишин купив комісії, які вкинули необхідну кількість бюлетенів», — додає пан Вишняк.

Ще у 2004 році Партія регіонів замовляла фальшиві екзит-поли для прикриття реальної фальсифікації результатів виборів. Але для того, щоб знати, скільки бюлетенів треба докинути, потрібні реальні дані. Такі дані були отримані за допомогою так званого паралельного серверу. Тоді опозиція заявляла, що таким чином фальсифікуються результати виборів. Але цей сервер, навпаки, був потрібний для того, щоб у режимі реального часу кожну хвилину знати, скільки ще бюлетенів треба докинути. Більше того, це було зроблено настільки брутально, що будь-якому неупередженому фахівцю було видно. Скажімо, щоб прикрити більшу, ніж 100% активність виборців (чого не буває), у Донецькій області у другому турі виборів 2004 року список виборців був збільшений на 250 тисяч за одну ніч. В результаті активність виборців стала 96% (що в Україні за роки незалежності не спостерігалося ніде). Тобто між першим і другим туром у цій області «народилося» 250 тисяч людей, які за два тижні досягли 18-річного віку і проголосували.

Учасники прес-конференції одностайні у думці, що на виборах 2015 року буде зроблено все, щоб переміг той кандидат, якого виставить влада. Довибори і вибори, що пройшли, були «прогонкою» технологій, що будуть задіяні пізніше. «Якщо раніше слово «підкуп» асоціювалося тільки з чимось нелегальним, підкупали тихенько, щоб ніхто не бачив, то сьогодні знайшли спосіб це робити легально. І на це навіть немає статті Кримінального кодексу! Прикладом може бути те, як це зробив Поплавський у Черкасах. З потрібною кількістю виборців (десятками тисяч) були укладені договори про те, що вони будуть агітаторами цього кандидата. Це легально? Звісно. Сума договору може писатися легальна або занижена. Але агітувати при цьому нікого не треба, треба переконати тільки... себе самого. Ця людина йде і голосує, отримує якусь суму до виборів та після них. Це цілком легальний трудовий договір буцім-то за те, що треба когось агітувати. Я вважаю, що ці технології будуть використовуватися і на президентських виборах, особливо у другому турі. Що стосується самих рейтингів, ситуація буде ще змінюватися багато разів», — говорить соціолог.

На його думку, ситуація може змінитися на користь Януковича: «Ще тиждень тому ми мали низький рейтинг діючого президента. Але Росія дає гроші на покриття дірки у бюджеті, знижені ціни на газ, щоб згуртувати олігархів, які отримають вигоду від дешевого газу, матимуть більші прибутки. Тактика президента — більше не бити Майдан, а взяти його змором. Тепер Віктор Федорович зможе трохи кинути грошей на соціалку перед виборами, щоб підкупити частину виборців». Проводилися соціологічні дослідження, які показали, що у 2004 році, коли уряд Януковича, який був кандидатом у президенти, підвищив пенсії на 30 грн, це не дало йому жодного відсотка протягом двох тижнів після підвищення. А от коли підвищили мінімальну пенсію у 2,5 разу (а тоді майже 80% пенсіонерів отримували саме таку пенсію), рейтинг Януковича серед пенсіонерів стрімко зріс удвічі. В результаті це додало йому до загального рейтингу 6–8%, адже пенсіонери становлять десь третину усіх виборців.

За словами В. Рибаченка, кожний тип електорату очікує і голосує, як правило, за свій тип політика: «Електорат я поділяю на чотири типи: переконані, мислячі, байдужі і продажні. Кожен з них в свою чергу розбивається на дві групи. Серед переконаних є фанати, які гаряче люблять свого кандидата, але ще можуть мислити, друга група — зомбовані, які вже не можуть мислити і сліпо довіряють йому. Для таких виборців підходять ідейні кандидати, розділені також на дві групи: палаючі і горлопани. Палаючі — це тип політиків, які вміють переконати у своїй правоті не тільки ідейно, але й емоційно. Я б сказав, якимось чином гіпнотизувати аудиторію. Горлопани — це люди, що впадають у гріх популізму. Вони вміють дуже тонко маніпулювати, цинічно змішувати правду й неправду. Горлопани діють на зомбованих, на фанатів вони діяти не можуть. Роль палаючої завжди грала Юлія Тимошенко. Серед нинішніх лідерів опозиції таку роль грає Олег Тягнибок.

Другий тип електорату — мислячий, який розділяється на дві гілки — аналітиків і пошуковців. Перші аналізують ситуацію, політиків і роблять свій вибір раціонально, розумно. Пошуковці — весь час у пошуку, частіше підпадають під категорію тих, «хто не визначився». Цьому типу електорату відповідають розумні кандидати. Серед них я розрізняю профі та оригіналів. Перші — гарні фахівці у своїй справі. Другі — ті, хто якоюсь незвичайною формою, подачею своєї програми, поведінкою приваблюють до себе увагу. Наприклад, Олег Ляшко. Розумний — так, але він весь час вибивається із рамок норми. Це, так би мовити, «політичні діти Жириновського». Такою дорогою іде Фаріон. Ті, хто можуть шокувати, екстравагантно себе поводити. Особисто знайомі з Жириновським знають, що це розумна і зважена людина, яка поза межами політики стаканами не кидається. Але він обрав такий тип поведінки, знаючи, що він принесе електоральний результат.

Третій тип виборців складається з розчарованих і байдужих. Наприклад, багато учасників майдану-2004 після того, як Ющенко не виправдав їхніх очікувань, перейшли в розряд розчарованих. Їх важко на щось підняти. Байдужі й не вірили ні у що, ні в кого, вони сміються і кажуть: політики всі продажні, нами маніпулюють. Таких виборців якось треба запалити, такому електорату відповідають інші політики — запальні і свояки. Запальні — це ті, що мають велику енергетику, велику емоційність і можуть розворушити тих, хто склав руки. Наприклад, після Майдану-2004 підняти людей на Євромайдан. Адже на Євромайдані є частина людей, які зневірилися після першого Майдану, але сьогодні вони все ж таки там. Свояки — це, як правило, уродженці тієї місцевості, де балотуються.

Четверта група — продажні виборці, які поділяються у свою чергу на циніків та бідних. Перші продаються, бо нікому не вірять і хочуть на цьому заробити. Ну а бідні могли б проголосувати за когось іншого, але їм конче потрібні ті 400 грн. Для них є інші кандидати — це ділки і чинуші. Перші просто мають гроші і відкрито купляють виборців, чинуші мають владу, колосальний адмінресурс».

За словами політичного психолога, всі типи виборців у нас існують, але залишається питання: чому деякі з них не йдуть на вибори? Найчастіше голосують ті, хто належить до байдужих, продажних або бідних. Вони готові не вибрати політика, а продати свій голос. Сучасні технології розраховані не на тих, хто голосує. Кандидати найчастіше не дуже надриваються, щоб показати, які вони хороші. Сучасні технології допомагають (і тому вони затребувані) якнайкраще зробити тотальну фальсифікацію, тотальний підкуп.

«Сьогодні політики в більшості не хочуть вчитися, як найкраще представитися аудиторії, створити свій імідж. Вони хочуть гарантованого результату, який готові профінансувати. Можливо, ви звернули увагу, що на останніх виборах було мало реклами, мало іміджевих статей, люди не намагалися показати себе. Відсуваючи етику у бік, вони не переймаються, яким чином результат буде забезпечений. Саме з таких людей поповнюється Верховна Рада. Тому про який її етичний рівень можна говорити?

Найменше в Україні мислячих виборців, трошки більше — переконаних, переважна частина — це байдужі і продажні. Все це позначається на результатах виборів. Мислячі розмірковують, що все куплене, то навіщо їм іти й голосувати? Таким чином у день виборів на виборчих дільницях не вистачає найкращих виборців. В свою чергу влада і кандидати нічого не роблять, щоб якось переконати їх у зворотньому. Відверто робиться цинічна ставка на фальсифікацію виборів», — констатує пан Рибаченко.

В якому напрямку може еволюціонувати Євромайдан?

В. Рибаченко: «Є радикальний варіант — штурмувати і повалити владу. Всі міжнародні інстанції, церква, опозиційні лідери пристали до мирного варіанту, за формулою: тиск Євромайдану і переговори з владою. Але при цьому не враховується характер Януковича, який не піддається тиску, він жорсткий і не гнучкий. Я сподіваюся, що він може піддатися на раціональний варіант розміну. Ви, наприклад, розблоковуєте державні установи і відходите, ми виводимо силовиків. Ви розбираєте барикади, я відправляю у відставку деяких високопосадовців. Це можуть бути різні компромісні варіанти. Але, мені здається, з точки зору нинішнього президента, це не має сенсу. Янукович не хоче помічати Євромайдан і вважає, що він розійдеться з часом».

Мирний сценарій ставить питання, яке євромайданівці інколи самі висловлюють (найчастіше у блогах): «Ми зустрінемо тут Новий рік, а що далі?». Радикали пропонують чітку мету. Прибічники мирного варіанту поки що чіткого плану не мають. На думку політичного психолога, люди зовсім не хочуть радикальних дій. Адже, якщо взяти, наприклад, знесення пам'ятника Леніну, то 67% киян не підтримали такі грубі і нелегітимні дії. Якби це було зроблено, наприклад, за рішенням київської громади, ставлення було б зовсім іншим. «Тобто і владі, і опозиції потрібно рахуватися з настроями народу, я б навіть сказав, мудрістю людей. Я остерігаюся, що вибори, які пройшли, посилять кількість продажних і байдужих виборців. Адже їх результати показали, що панує тотальний підкуп, фальсифікація, і навіть ті, хто якось сподівалися на чесні вибори, можуть опустити руки. У 2015 році до фальсифікації виборів буде комплексний підхід: вплив на продажний і бідний електорат, фальсифікація, готовність силовиків подолати будь-які спалахи опору, абсолютно підім'яті суди і повністю контрольована Центральна виборча комісія. За таких умов у чесного кандидата залишиться тільки вулиця. Люди, які будуть вражені цинізмом, зухвалістю, розмахом фальсифікацій, можуть створити третій Майдан. Адже іншого виходу у них не буде», — робить припущення В. Рибаченко.

О. Вишняк додає, що купити президентські вибори за середньої переваги Кличка у другому турі в 15% неможливо, адже один відсоток голосів — це десятки мільярдів гривень: «Не думаю, що партія влади збирається їх витрачати. Тому «варіанту Поплавського», скоріше за все, не буде. А от варіант Пилипишина не виключається, адже купити комісії значно дешевше — їх усього 33 тисячі, а не мільйони (як виборців). Фальсифікацію вище 3% буде брутально видно. І це буде поштовхом до ще одного Майдану».

Соціолог також вважає, що в жодному разі опозиції не можна висувати єдиного кандидата у першому турі, бо можливе застосування так званої «васильківської» технології, коли кандидата знімають і голосувати буде ні за кого. Кандидатів від опозиції будуть «тягати» по прокуратурах за державний переворот, щоб зняти з виборчих перегонів.

Кандидат від влади: якщо не Янукович, то хто?

«Якщо у опозиції є більш популярні і менш популярні кандидати, то на полі влади Янукович знищив усіх. Перетворив їх у чиновників, а не політиків. Це проблема будь-якого диктатора», — каже О. Вишняк.

Ось що думає з цього приводу В. Рибаченко: «Знаючи Януковича, ми розуміємо, що він жодним чином не буде уникати виборів, навіть якщо його рейтинг сильно впаде. Він боротиметься до останнього, застосовуючи всі можливі технології. Я пам'ятаю, як Леонід Кучма звільнив прем'єр-міністра Євгена Марчука, якого сам і призначав, з унікальним формулюванням: «за створення власного іміджу». Власний імідж — це означає загрозу. І Кучма кожен рік знімав прем'єра. Один В. Пустовойтенко протримався два роки, мабуть тому, що був особистим другом Кучми. Всі бояться робити своїм заступником другу чи третю особу свого апарату, людей, які можуть електорально перевершити їх. Микола Янович хороший тим, що він концентрує на собі колосальний суспільний негатив: і тому, що не володіє мовою, і вік у нього поважний. І тому, що не конкурент на президентське крісло.

Один із помітних — Олександр Єфремов, який керує фракцією, поміркований, не радикал. Але його рейтинг поки що наближається до нуля. За Януковичем немає нікого, абсолютно нікого. Якби навіть «реанімували» як політика Сергія Тигипка, його ніша зайнята Кличком. Тигипку нікуди повертатися. Типовий електорат Януковича не вважає його своїм, а ще й нагадає, що той залишив Януковича у 2004 році. І Віктор Федорович у спину йому сказав, що «пацюки біжать з корабля». Отже, у регіоналів поки що вибору немає — тільки Янукович.

Я не виключаю, що за допомогою різних технологій «нейтралізують» Кличка чи Яценюка і виведуть зручного спаринг-партнера Тягнибока у другий тур. А потім розгорнеться колосальна так звана антифашистська кампанія, йому будуть нав'язувати імідж фашиста. І Янукович зможе перемогти як «менше зло»».

Будь-який протест тримається не тільки на стійкості його учасників, але й на мудрості організаторів. І якщо, не дай Боже, Майдан-2013 не вистоїть, вибори-2015, швидше за все, будуть зовсім не схожі на вибори.

Майдан у цифрах*

Абсолютна більшість учасників Майдану (74%) готова звідти піти лише у разі виконання усіх вимог Майдану, ще 28,5% готові задовольнитися виконанням кількох основних вимог. Об’єктивні причини можуть змусити залишити Майдан 16,5%: втома, погане самопочуття — 13%, рішення більшості — 13%, розчарування у лідерах — 7,5%, репресії — 6%, холод — 2%.

Більшість учасників Майдану — 72% — відповіли, що готові бути на Майдані «стільки, скільки буде треба»; серед киян така готовність більше (83%), ніж серед приїжджих (62%).

На Майдані виявилося 50% киян і 50% приїжджих. Абсолютна більшість приїжджих учасників Майдану (92%) приїхали самотужки, приїзд 6% був організований якоюсь громадською організацією або громадським рухом і 2% — однією з партій.

Абсолютна більшість учасників Майдану (92%) не належить ані до якоїсь з партій, ані до громадських організацій та рухів. Членами партій є 4%, 3,5% належать до громадських організацій, 1% — до громадських рухів.

У соціально-демографічній структурі учасників Майдану більше чоловіків (56%), ніж жінок (44%), вона «молодша», ніж населення країни загалом: середній вік учасника Майдану — 36 років (38% віком від 15 до 29 років, 49% — 30–54 роки, 13% — 55 років і старше. За освітнім рівнем на Майдані явно переважають люди з вищою освітою (64%), з середньою та середньою спеціальною — 22%, незакінченою вищою — 13%, неповною середньою — менше 1%. Дещо більше половини учасників Майдану вдома спілкується української мовою, 27% — російськомовні, 18% спілкуються і українською, і російською, 1% — іншомовні. За родом занять серед учасників Майдану найбільшу групу — 40% — становили спеціалісти з вищою освітою, 12% — студенти, 9% — підприємці, 9% — пенсіонери, 8% — керівники, 7% — робітники.

* Опитування учасників Майдану було проведено 7(субота) і 8 (неділя) грудня 2013 року Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та Київським міжнародним інститутом соціології.

Методом персонального інтерв'ю було опитано 1037 респондентів. Вибірка включала виділення сегментів Майдану (включаючи захоплені будови) з реалізацією процедур випадкового відбору в кожному сегменті і зважуванням на оціночну кількість людей в сегменті. Теоретична похибка вибірки не перевищує: 3,2% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 1,9% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5% (дизайн-ефект близький до 1).

** Опитування проводилося Асоціацією політичних психологів України спільно з Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України 4–9 грудня ц. р. Опитування проводилося методом інтерв’ювання за вибіркою, яка репрезентує доросле населення України. В ньому взяли участь 2008 респондентів віком 18 років і старше. Похибка вибірки становить 3,2%.

*** Опитування проводилося з 26 жовтня по 5 листопада 2013 року. Всього було опитано 2013 респондентів від 18 років в 95 населених пунктах України (54 міста і 41 село) у всіх областях України, у Криму, Києві та Севастополі. Похибка вибірки не перевищує 2,15%.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter