Прогнози економістів: інвестицій з Китаю чекати не варто, але перспективи чудові

У бюджеті передвиборчого 2014 року закладено зростання ВВП на 3%. На чому базується ця цифра та яка вірогідність того, що оптимістичні 3% стануть реальними? Чи означатиме обіцяне зростання ВВП реальне зростання економіки? Відповідали на ці питання й робили прогнози експерти під час круглого столу «Макроекономічні тенденції-2014: прогнози і сценарії».

«Справді, сьогодні ця цифра виглядає досить оптимістично. Я б сказав, що зростання ВВП на рівні 3% — це складно, але можливо. Можливість економічного зростання залежатиме від кількох факторів. Перший — як почуватиметься економіка ЄС. Адже якщо вона ростиме, ми також будемо рости. Другий — відносини з Російською Федерацією. Також істотно вплине ситуація в Китаї, ми можемо сподіватися на пожвавлення наших відносин. І ще один фактор — це ситуація всередині країни», — вважає директор департаменту Міністерства економічного розвитку й торгівлі України Євген Олейніков.

За словами Ігоря Литвина, голови правління Асоціації українсько-китайського співробітництва, сьогодні не варто серйозно сподіватися на китайський фактор в прогнозах розвитку економіки України: «Ніяких інвестицій найближчим часом з Китаю очікувати реально не слід, адже у нас немає з цією країною жодних відповідних домовленостей. Є кредитні домовленості, є домовленості про принципи взаємодії з тим, щоб потім це все вилилося в якісь вкладення. Кожен може в цьому переконатися, звернувшися до сайту президента — там чітко вказано, які документи були підписані».

Водночас експерт відзначає конкретний прорив у відносинах з Китаєм: «Як колишній посол в цій країні можу сказати, що раніше такого не було. Кроки робляться правильні. Всі китайські структури націлені на розширення співпраці з нашою країною, в свою чергу і ми цього бажаємо. Тобто у нас існує чудова перспектива. Але не варто її прив'язувати до бюджету і економіки цього року. Нам не так важливо, наскільки зросте товарообіг між нашими країнами. Важливо знати, як розвивати нашу промисловість чи сільське господарство з тим, щоб українська продукція мала попит у Китаї. Якби у нас ще вистачило сили волі, в тому числі й політичної, щоб інвестиційний клімат став більш привабливим для китайців. Адже вони щороку вкладають кудись сотні мільярдів доларів. Це означає, що десь їм краще, ніж у нашій країні».

Експерти були одностайні в думці, що політика має сильний вплив на наше економічне життя. Євген Копатько, засновник групи компаній Research&Branding Group, зазначив: «У нас зараз ведуться політичні монологи, де ніхто один одного не чує. Ми дуже сильно зав'язані на політику, яка домінує над здоровим глуздом в Україні. Країні, в якій є колосальні політичні та соціальні ризики, дуже складно бути прогнозованим партнером. Я бачу розвиток цієї ситуації так: політична еліта, який би прапор вона не носила, і великий бізнес сідають за стіл переговорів, «вулицю» в ці речі вплутувати не можна. Майдан — це набатний дзвін про те, що багатьох людей щось не влаштовує».

Олександр Крамаренко, головний редактор «Деньги.ua», більше довіряє прогнозам міжнародного інвестиційного банку Morgan Stanley, який прогнозує зростання ВВП України в 2014 році до 2%. За словами експерта, зростання буде пов'язано зі споживчими витратами, а також мати яскраво виражений борговий характер: «Я вважаю, що ми беремо економічне зростання в борг. Думаю, що це жахливо. Адже борг нам будуть давати з частотою приблизно раз на квартал. Настрій нашого кредитора може сильно змінюватися,  залежачи не тільки від поведінки українського уряду, а й від контрагентів наших кредиторів. Найскладніше — конвертувати цей борговий зріст у здоровий, що ґрунтується на внутрішніх ресурсах економіки. У цій ситуації влада повинна проявити здатність домовлятися і з народом, і з бізнесом. Якщо це відбудеться, то боргове зростання стане своєрідним детонатором для здорового росту, якщо ні — буде лише першим кроком до великої фінансової кризи в Україні».

За словами Олександра Охріменка, президента Українського аналітичного центру, поки що жодному міжнародному банку не вдалося зробити правильний прогноз ні зростання ВВП, ні інфляції в Україні. Експерт вважає, що зростання, швидше за все, буде забезпечене не за рахунок боргів, а за рахунок податків: «Щорічно за рахунок податків ми фінансуємо бюджет. Цей рік передвиборний, тому я впевнений, що закладений ріст заробітної плати бюджетникам, пенсій буде виконано. Буде використана класична емісія гривні — це шикарний хід. Після кожної емісії гривні у нас спостерігається зростання економіки — ростуть споживчі настрої. Люди купують продукти харчування, які виробляють українські компанії, меблі, вироблені часто-густо в нашій країні, витрачають гроші на розваги в Україні. Сьогодні, на жаль, є політичні ігри. Давайте відкинемо цю риторику, за ними стоять не політики, а олігархи. Абсолютно впевнений: всі рішення будуть прийматися не на Майдані, а де-небудь в Монте-Карло, де зберуться олігархи».

«Податкова складова бюджету висока. Питання в тому, чи можна її надходження забезпечити? Ми робили аналіз і виявили залежність: коли податкове навантаження перевищує темпи зростання номінального ВВП, в Україні відбувається падіння економічного зростання. Але 2011 рік показав аномальні результати: зростання податків — 56%, номінального ВВП — 21%, зростання реального ВВП при цьому — 5,2%. Виявилося, що є ще один неврахований показник — рівень тіньової економіки. Всі роки він не змінювався, а в 2011-му «тінь» скоротилася відразу на 4%. Тобто ці надходження були не з легального сектора, а з тіньового. Тому сьогодні важливе питання — спонукати суб'єктів господарської діяльності, які ведуть законну, але невраховану діяльність, переходити в легальний сектор. Реформування ПДВ — це одне із завдань, яке цього року будуть вирішувати обов'язково. Я вважаю, що без вирішення цього питання економічне зростання якщо й буде, то невелике», — вважає Є. Олейніков.

Володимир Панченко, директор Міжнародного центру перспективних досліджень, вважає закладений ріст ВВП в бюджеті-2014 цілком реальним: «Ці цифри можливі. Але якщо взяти, наприклад, Росію, то там ні трьом відсоткам, ні навіть семи відсоткам зростання ВВП не радіють. Радіють структурним змінам в економіці. У нас таких змін не було. Саме це я вважаю причиною того, що нам потрібно було терміново робити запозичення під час досить радикальної зміни вектора розвитку. Одна з причин — постійне стримування гривні, адже у нас щороку проходять вибори, а це соціальне питання».

Говорячи про стабільність гривні, експерт додав: «Цього року уряд заявив, що гривня буде стабільною. Звісно, так і буде. Ми прогнозуємо курс 8,5 грн/дол. на кінець року. Трирічний незмінний курс гривні та при цьому високі депозитні ставки, що говорять про високі очікування ризиків банку, призводять до того, що кредитування реального сектора в принципі відсутнє. Тому про реструктуризацію економіки ми говорити не можемо. Насправді зростання ВВП не буде пов'язане з реальним зростанням економіки. Виробництво падатиме. Причини криються у неправильній макроекономічній політиці уряду, стримуванні гривні та низького рівня інфляції. Неправильна політика в банківській сфері. Депозити в минулому році зросли на 60 млрд грн, а видано в реальний сектор економіки було 25 млрд грн. У мене є кілька прикладів, коли бізнесмени воліють робити вклади в нестабільну банківську систему, вважаючи ці ризики нижчими, ніж вкладати гроші у виробництво. Тобто бізнес не бажає зараз працювати. У нас зараз нульова бізнес-ситуація».

Є. Олейніков вважає, що в Україні інфляція працює на зростання імпорту: «Наша промисловість сильно залежить від імпорту енергоносіїв, сировини, супутніх товарів (наприклад, сільське господарство — від імпорту сільгосптехніки, мінеральних добрив). Це означає, що тільки-но ми послаблюємо гривню, адекватно зростанню доходів зростуть і витрати, тому що в кінцевому вигляді вони здійснюються знову-таки в іноземній валюті. Ось чому сподіватися на просте правильне рішення не варто. Я можу навести два приклади. Перший, коли це спрацювало: 1998–1999 роки, коли країна дійсно була готова до стрімкого зростання виробництва. Не вистачало поштовху, його зробили якраз ослабленням національної валюти. У нас було економічне зростання в наступні роки. Тепер негативний приклад 2008 року. Послабили гривню за один короткий період майже в два рази. Наскільки я пам'ятаю, ми отримали нечуване економічне падіння в наступному році. Те ж саме стосується інфляції. В Україні вона працює не зовсім так, як у розвинених економіках. У розвинених країнах це, по-перше, фактор економічного зростання, по-друге — вона постійно знаходиться на невисоких показниках, ця величина сама контролюється. Як працює товаровиробник в цих країнах? Коли розуміє, що завдяки діям уряду зросте споживчий попит, він збільшує виробництво. У нас товаровиробник (принаймні, до 2008 року, вступу до СОТ) вимагав більше грошей за той самий товар і в тому ж обсязі. Постійна інфляція досягала двозначних показників. Сьогодні інфляція працює на зростання імпорту, тому що переважна більшість не харчового споживчого попиту задовольняється саме за рахунок імпортних товарів. Такі прості неправильні рішення для нашої економіки в її нинішньому стані просто небезпечні. Саме тому не будуть робитися різкі рухи в той чи інший бік. Не тому, що не бачать ефективності, а тому що прораховуються всі наслідки: як позитивні, так і негативні».

Є. Копатько зазначив, що минулий рік був важким, але важливим з точки зору виплат боргу МВФ: «2013-й був важливим у тому сенсі, що найбільшу частину грошових кредитів було виплачено. Україна виплатила за боргами МВФ минулого року близько 5,8 млрд дол. Цьогоріч борг істотно менше — близько 3,7 млрд дол. Можливо, цей рік буде легше з точки зору валютного навантаження». Підсумовуючи, експерт підкреслив важливість політичної стабільності для економіки країни: «Дуже важливо, щоб ми почали працювати, а не займатися політикою. Найбільший ризик — всередині нас».

Підготувала Оксана Шклярська