Масові заворушення: як побороти страх

Президент України Віктор Янукович вперше після довгої мовчанки висловився з приводу подій, які відбуваються вже четвертий день на вул. Грушевського в центрі Києва, де 19 січня, на Водохрещу, розпочався силовий конфлікт між протестувальниками та силовиками. Сьогодні, 22 січня, у День Соборності України, на вул. Грушевського загинуло п'ятеро людей, за попередньою інформацією, від вогнепальних поранень.

Президент висловив «превеликий жаль з приводу загибелі людей у конфлікті» і заявив, що конфлікт спровокували «екстремісти від політики». Приблизно за годину до цього на засіданні Кабміну прем'єр-міністр Микола Азаров назвав учасників протестів на вул. Грушевського в Києві «терористами».

Після трьох днів кровопролиття, в якому постраждали сотні демонстрантів і представників міліції, питання про те, хто першим почав бойові дії біля стадіону «Динамо» на Грушевського (праворадикали, ультрас, проплачені провокатори в натовпі мітингувальників, «Беркут» чи просто доведені до відчаю люди), іншими словами «хто винен», видається куди менш актуальним за інше — «що робити». У тому числі й тим українцям, які не беруть участь у цьому протистоянні, а спостерігають за ним з екранів телевізорів і комп'ютерів. «Ракурс» розпитав психолога і соціолога про те, що таке терор, які він має наслідки і як протистояти його впливу.

Наталя Черниш, доктор соціологічних наук, завідувач кафедри історії та теорії соціології, професор Львівського національного університету імені Івана Франка:

Якщо користуватись визначенням політичного словника, то терор — це політика залякування, насилля, нагнітання страху. Терор є кінцевою формою протистояння в суспільстві, якому передують напруга в супільстві і конфлікт.

Політичний терор є особливою формою політичного насилля, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю і, наголошу, позірною ефективністю.

Відповідальність за виникнення політичного тероризму несе держава і центральні органи влади, бо саме вони мають безліч можливостей запобігти йому — пом'якшити суспільну напругу на етапі конфлікту в суспільстві та залагодити його ще на ранній стадії.

Існує багато класифікацій терору — державний і недержавний, внутрішній і зовнішній, соціальний, національний, світоглядний, сектантський, кримінальний, культурний. Метою політичного терору є знищення політичних опонентів.

Опиратися терору суспільство може через громадські організації, тільки тоді цей опір може набрати форм масовості і призвести до перемовин.

Вадим Буре, психолог:

Наслідком психологічного і фізичного терору для людської психіки є депресія і зниження соціальної активності. Терор супроводжується обмеженням сенсорних каналів — людина починає дофантазовувати, домислювати. Він також заважає самореалізації, бо якщо ми не відчуваємо себе включеними в ситуацію, то можуть бути два результати: або воля до дії паралізується, або навпаки — людина стає здатною на радикальні вчинки.

Терор у масштабах суспільства здатний викликати також когнітивний дисонанс (суперечність між двома логічними передумовами): якщо постулюється одне (наприклад, ми демократична держава), а на екрані показують щось зовсім інше (наприклад, катування людей), то в людини виникає такий дисонанс, наслідком якого може бути як депресія, так і афективний стан.

Негативними наслідками терору в суспільстві є зниження творчої активності людей, відсутність пошукової активності. Ми, люди, дуже цікавимося всім. Саме завдяки тому, що ми багато чим цікавилися, ми багато досягнули. У затероризованих країнах рівень розвитку суспільства залишається на рівні підлітка. Єдиним позитивним наслідком терору є те, що в затероризованих країнах дуже низький рівень тривоги, людям немає за що переживати, за них уже все вирішено.

Депресія починається через те, що людина не відчуває, що контролює ситуацію. В умовах терору для людини дуже важливо знайти ті ділянки життя, на які вона може впливати.

При депресивних розладах, викликаних терором, важливо також не втрачати контакти з людьми, особливо близькими. Якщо людина залишається наодинці з телевізором чи монітором комп'ютера — це пряма дорога до «навченої безпорадності», є такий термін у психології. Навченою безпорадністю називається стан живого організму, в якому він навчається поводитися безпорадно. Ставилися досліди на собаках: коли пса закривали в клітці і били струмом, він через деякий час уже не виходив із клітки, навіть коли її відчиняли. На людину це діє так само, що підтвердили досліди в концтаборах.

В умовах психологічного терору людині може зашкодити надмірне самокопання, рефлексії. Краще не заглиблюватися в себе, а щось робити, спілкуватися з іншими, обговорювати те, що викликає страх, критично ставитися до інформації.

Конкретні поради, як захиститися відіндивідуального та масового психологічного терору, дає соціальний психолог, кандидат психологічних наук Ольга Духніч:

Психологічний терор має різноманітні прояви. Об'єднує їх одне — людина зазнає не фізичної, а психічної шкоди внаслідок впливу негативної інформації.

Масового психологічного терору люди зазнають тоді, коли постійно перебувають у просторі негативної інформації та стресу. Таке часто трапляється в ситуаціях масових заворушень, конфліктів або війн.

При масовому психологічному терорі можна порадити таке:

1. Визначте власні потреби в інформації, залежно від вашого занурення в перебіг негативних подій. Чи потрібно вам знати багато? Що саме вам важливо знати? Коли ви визначите свої потреби щодо інформування, обмежте потік інформації від ЗМІ, колег і друзів потрібною вам дозою.

2. Зберігайте спокій та намагайтеся якийсь час проводити лише в оточенні близьких людей та родини, займаючись повсякденними справами. Навіть найвитривалішій людині потрібен спокій повсякденності.

3. Вирішіть для себе, що саме вам важливо робити в житті тут і зараз, чи є ситуація для вас ризикованою? Як ви можете запобігти ризикам? Сформуйте собі план власних дій та намагайтеся його триматися.

4. Будь-яку емоційну реакцію намагайтеся обмірковувати — що саме я відчуваю зараз? Чому саме я відчуваю зараз страх чи відчай? Відповіді на ці запитання знижують тривогу та приносять більше користі, бо ви можете шукати способи покращити свій стан. Проговорюйте те, що ви відчуваєте, собі або близькій людині.

5. Переживаючи психологічний тиск, намагайтеся не зловживати алкогольними напоями та наркотичними препаратами. Це значно знижує особистісну витривалість.

6. Піклуйтеся про інших. Піклування про інших знижує рівень власної тривоги.

Що слід робити при загрозі індивідуального терору, коли загрозливу інформацію ви отримуєте персонально:

1. Зрозумійте, що будь-який психологічний тиск здійснюється саме для того, щоб викликати страх і відчай, тому корисно зразу задати собі питання: чому саме ви? Хто може застосовувати щодо вас такі дії і чи виправдані вони?

2. Будь-яку погрозу вам робіть публічною, хай ваші близькі та друзі знають, що певна негативна інформація спрямована на вас.

3. Ніколи не відповідайте на підозрілі дзвінки, погрози та смс, не вступайте в діалог з насильником. Якщо можливо уникнути таких контактів, уникайте їх.

4. Якщо погрози особисто вам мають підстави, подбайте про власну безпеку та безпеку рідних і близьких.

5. Ніколи не потурайте шантажу. Негативні наслідки від згоди на вимоги шантажистів гірші за оприлюднення ними будь-якої інформації про вас або застосування певних дій. Повідомте про шантаж рідних, близьких, правоохоронні органи.

6. Якщо ви займаєтеся медитацією, аутотренінгом чи схожими практиками, намагайтеся практикувати їх у випадках страху.

7. Ні в якому разі не вживайте алкогольних напоїв як спосіб захиститися від проблем. Буде гірше.

8. Кінцева мета будь-якого психологічного терору — завдати вам психологічного дискомфорту. Чим ви спокійніші, тим менше шансів і мотивів впливати на вас з допомогою психологічних загроз.
 

Марина БЛУДША