У незаконно засуджених з’явилася надія на перегляд справ

У ВР нещодавно було зареєстровано законопроект «Про заходи забезпечення конституційних гарантій громадян на судовий захист в Україні», поданий на розгляд Ігорем Мірошниченком. Цій ініціативі було присвячено прес-конференцію, яку провели представники ГО «Комісія захисту незаконно обвинувачених». Ця громадська організація є одним із співавторів законопроекту. На думку ГО, закон, у разі його прийняття, не лише посприяє боротьбі за конституційні права незаконно засуджених громадян України, а й визначить чіткий механізм проведення повного аудиту та люстрації судової і правоохоронної системи в Україні.

Автори законопроекту ініціюють створення спеціальної державної комісії, до якої б могли звертатися громадяни у разі порушення їхніх прав судовими та правоохоронними органами. Компетенція цієї комісії — проводити перевірку та визначати, чи були під час слідства чи судового процесу порушені процесуальні норми. У разі, якщо буде виявлено, що слідство або судовий процес проводилися з порушеннями Конституції, чинного процесуального законодавства, було порушено права людини, комісія виноситиме рішення, згідно з яким людина, чиїми правами було знехтувано, має право на повторний судовий розгляд своєї справи.

Представник ГО адвокат Юлія Василенко наголошує, що ця комісія не підмінятиме собою судовий орган і не матиме повноважень визначати ступінь вини або невинуватості особи. Комісія лише констатуватиме факт порушення прав людини. Тобто робитиме в Україні те саме, що робить у Страсбурзі Європейський суд з прав людини, який фізично не може впоратися з тим шквалом скарг, що йдуть із України.

«Це дасть шанс невинним людям, що були незаконно засуджені, зрештою вийти на волю та реабілітуватися, — впевнена пані Юлія. — У законопроекті передбачено можливість зробити діяльність комісії прозорою та публічною. Будь-який громадянин матиме право бути присутнім при розгляді справ, зокрема це стосується й представників ЗМІ».

Дмитро Павличенко, якого разом з сином було визнано незаконно засудженим, тепер бореться за права своїх товаришів по нещастю, які потерпають за ґратами. Адже зі зміною влади вийти на волю пощастило лише кільком людям, героям найбільш резонансних справ. Чимала кількість жертв міліцейського «плану з ловлі злочинців» ще й досі сидить. «Перебуваючи у місцях позбавлення волі, я стикнувся з тотальним свавіллям та тотальною корупцією, — розповідає Дмитро. — Попри те, що відбувся Майдан, у правоохоронній системі нічого не змінилося. Там працюють ті самі люди — ті, хто фальсифікував справи, катував затриманих, щоб вони зізналися у злочинах, які не скоювали. Те саме із судовою системою. Наведу приклад зі свого досвіду. Нашою справою займалися 13 слідчих, 9 прокурорів, 9 суддів. Вони діяли завідомо незаконно. Усі вони працюють досі, а дехто пішов на підвищення. Той самий слідчий прокуратури, який фальсифікував нашу справу, сьогодні веде розслідування вбивства Небесної сотні. Сподіваюся, що комісія, яку створять, дозволить незаконно засудженим якнайшвидше вийти з місць позбавлення волі та поновити свої права».

Тетяна Чорновол, голова Антикорупційного бюро України, розповідає, що до неї практично щодня звертаються родичі людей, яких катували у відділках міліції, засуджені з колоній. «Я дуже хочу допомогти цим людям, але наразі якогось механізму, за допомогою якого я б могла це зробити, просто не існує».

Тетяна розповіла історію зі свого журналістського минулого. До неї звернулися з приводу страшних подій, що відбувалися у Новосавицькому психоневрологічному інтернаті, що на Одещині. 11 серпня 2010 року пізно ввечері до голови одеської громадської організації Олексія Косарєва зателефонував підопічний цього інтернату Андрій Баранов, який благав про допомогу. Він розповів правозахисникові, що його товариша Юрія Вовченка саме зараз вбивають санітари. Зранку група правозахисників виїхала до закладу. На запитання, де Юрій Вовченко, керівництво інтернату розводило руками: «Десь був». А потім «згадали», що той помер. Від серцевої недостатності. Навіть медичну довідку показали. Після ексгумації виявилося, що Вовченко помер від страшних травм, завданих молотками та залізними прутами. В нього не залишилося жодної цілої кістки. Зрештою в його вбивстві звинуватили... Андрія Баранова та ще двох хворих. Мовляв, санітари тут ні до чого...

Самі ж мешканці інтернату розповіли правозахисникам страшні речі: їх використовують, як рабів, здаючи у найми до місцевих селян. Ті мізерні гроші, що хворому залишаються з пенсії, працівники інтернату відбирають. Ставляться гірше, ніж до худоби. За провину саджають у карцер на хліб і воду. З тими, хто намагається «качати права», розмова коротка — їх просто вбивають молотком по голові за кочегаркою і таємно ховають. За останні роки в інтернаті загинуло 30 підопічних.

«Суд над хворими пройшов таємно: як за відсутностіі самих обвинувачених (чого, мовляв, їх приводити, вони ж недієздатні), так і без правозахисників та журналістів. Що характерно, правозахисника Олексія Косарєва теж посадили, звинувативши у здирництві, — розповідає Т. Чорновол. — Система розправлялася з тими, хто йшов проти неї. Таких прикладів чимало».

Щодо застережень, мовляв, створюємо ще одну державну організацію, яка буде висмоктувати гроші з нашого і без того кволого бюджету, Т. Чорновол каже, що для цієї постійно діючої комісії знадобиться зовсім небагато грошей: лише нормальна зарплата невеликому штату працівників, а приміщення може надати Вища рада юстиції. Та пані Тетяна не виключає, що робота комісії може здійснюватися і за сприяння міжнародних донорів.

Адвокатів-практиків цікавить, чи не суперечитиме закон КПК, який чітко визначає перелік підстав для нового розгляду справи в суді. Ю. Василенко каже, що рішення комісії, яка визнала факти порушень, буде вважатися підставою для поновлення розгляду справи в суді, бо вважатиметься нововиявленою обставиною. Ця норма закріплена в законопроекті. «Навіть якщо людину незаконно засудили багато років тому і вона вже на волі, її права все одно потрібно поновити, людину реабілітувати. Людина зможе звернутися до суду саме за цими нововиявленими обставинами. Цей закон слід прийняти, але, щоб він не став мертвонародженим, нам усім потрібно докласти зусиль. Наша задача як громадян — пильнувати, щоб цей закон виконували», — впевнена Ю. Василенко.

Новий закон може істотно полегшити долю багатьох громадян, які були несправедливо і незаконно засуджені. Хоча рішення комісії не буде підставою для негайного звільнення такої людини, воно послужить підставою для більш ретельного і, сподіваюся, більш об'єктивного нового розгляду справи, що у свою чергу дасть людині змогу звільнитися та реабілітуватися.