Бойові дії за правилами: захист жертв чи деморалізація армії?

Дуже дивні речі відбуваються сьогодні в інформаційному і правовому полі навколо російської агресії та бойових дій в Україні. У той час як одна скандальна медіаперсона не соромлячись бере інтерв'ю у зрадниці і військового злочинця, на руках і на совісті у яких — кров тисяч українців, у парламенті збираються розглядати один цікавий законопроект. Деякі серйозні аналітики стверджують, що шум навколо скандальних інтерв'ю — не що інше, як димова завіса, покликана відвернути увагу громадськості саме від цього документа, який і справді викликає запитання. Втім, про все по черзі.

Отже, законопроект №2689 має нейтральну назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», він зареєстрований у парламенті наприкінці грудня минулого року, на початку лютого отримано подання профільного комітету про розгляд. Джерела повідомляють, що голосування за нього може відбутися найближчим часом.

Злочини проти людяності в новому законопроекті про бойові дії

«Окрім воєнних злочинів, на окупованих територіях України вчиняються й інші різновиди міжнародних злочинів — так звані злочини проти людяності», — йдеться в пояснювальній записці. Однак винним вдається уникнути кримінального переслідування, тому що кримінальне законодавство України не повною мірою відповідає положенням міжнародного і кримінального права. Тому законодавці пропонують ввести в КК принцип універсальної юрисдикції, що відноситься до злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів.

Під «універсальною юрисдикцією» мається на увазі, спрощено кажучи, право держави притягувати до кримінальної відповідальності незалежно від громадянства обвинуваченого або потерпілого та місця скоєння злочину. Автори законопроекту стверджують, що це необхідний крок «в умовах міжнародного збройного конфлікту з Російською Федерацією, що триває вже понад шість років». Вони посилаються на міжнародну практику: 147 зі 193 держав ввели універсальну юрисдикцію стосовно подібних міжнародних злочинів під час бойових дій.

Правила джентльменської війни

Автори законопроекту про правила бойових дій пропонують ввести в КК й інші вельми цікаві зміни: ліквідувати низку статей і внести частину нових. Умовно кажучи, пропонується зробити невеличку перестановку: прибрати статті 432 (мародерство), 433 (насильство над населенням у районі воєнних дій), 435 (незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею) з розділу XIX, де зібрані військові злочини, і додати відповідні статті до розділу XX — «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку».

У цих нових статтях докладно описуються правила «джентльменської війни», яка відповідає всім високим міжнародним стандартам.

Наприклад, «заяви про те, що пощади не буде, тобто адресованої особам, які беруть участь у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту», передбачають позбавлення волі на строк від шести до восьми років. Там само у статті — напад, «що завідомо для винного становить небезпеку загибелі або поранення цивільних осіб, завдання шкоди цивільним об’єктам або обширної, довгострокової та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка є явно непропорційною порівняно з конкретною і безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою», дії, спрямовані «на створення голоду для цивільного населення як методу ведення війни, у тому числі шляхом створення перешкод для надання гуманітарної допомоги».

Дуже цікавий пункт — «поранення особи, що бере участь у бойових діях, шляхом застосування віроломства». Віроломно, на думку авторів законопроекту, поводитиметься той, хто викличе довіру в «особи, що бере участь у бойових діях, яка належить до протилежної сторони конфлікту, і змусить її повірити, що вона має право на захист або зобов'язана надати такий захист згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, з метою обману такої довіри в подальшому». Строк за це — від семи до 15 років позбавлення волі.

Дуже жорстко регламентується заборона на заборонені засоби ведення війни — від шести років до довічного. Заборонені засоби в період бойових дій — це отрута, отруйні гази, розривні кулі, хімічна, лазерна і мікробіологічна зброя.

Кругова порука командирів

У законопроекті ще багато правил гуманної війни, яка відповідає всім міжнародним стандартам (якщо, звичайно, бойові дії взагалі можна укласти хоч в якісь стандарти і правила). Новації виглядають дуже привабливо: з урахуванням принципу універсальної юрисдикції можна буде судити тих мерзотників, які вдерлися в нашу країну і потрапили під дію українського правосуддя.

Крім того, такі речі, як мародерство, наприклад, або військові злочини проти особистості переносяться з розряду суто військових у, так би мовити, загальнолюдські. Це теоретично має стати ефективним механізмом для приборкання безчинств і беззаконь, які так легко кояться в зоні бойових дій.

Але є в законопроекті ще одна стаття, яка може звести нанівець благі починання. Це стаття 31-1 «Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників». Відповідно до неї, командир або фактичний начальник військовослужбовця, який вчинив злочин за кількома новими статтями, підлягає кримінальній відповідальності разом з ним.

Чим це може обернутися на практиці? Війна — жахлива річ, що оголює часто не найкращі сторони людської натури. Тепер при виявленні випадків «нелюдського поводження», наприклад, під яким слід розуміти, в тому числі, «діяння, що заподіяли сильний фізичний біль або фізичне чи моральне страждання, за відсутності ознак катування», разом з винним за ґрати може відправитися його безпосередній командир. Але ж під «нелюдське поводження» можна підвести навіть ляпас полоненому ворогові. Виходить, це чудовий механізм для того, щоб за необхідності прибрати декого зі справжніх бойових командирів, які потрапили «під статтю»? І заодно деморалізувати усіх решту. І все це, зауважте, в умовах воєнного конфлікту.

«Подібний законопроект мав бути ухвалений ще п'ять років тому»

Ось ще одна цікава деталь: у пакеті документів, викладеному на сайті Верховної Ради, окремим файлом дається список авторів. Випадок рідкісний — зазвичай автори перераховуються тільки в «шапці» законопроекту. Однак у цьому окремому списку поряд з депутатами (переважно «слуги народу», мажоритарники та один депутат від партії «Голос») вказані дуже авторитетні вчені-правознавці, громадські діячі та навіть троє іноземних представників міжнародних організацій.

Чи не стане стаття 31-1 інструментом для усунення та деморалізації бойових командирів в умовах бойових дій? Це запитання ми поставили Олександру Павліченку, виконавчому директору Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), одному з авторів законопроекту №2689:

— Я щось не пам’ятаю випадків порушення норм міжнародного гуманітарного права з боку українських військових, поправте мене, якщо я помиляюсь. Ми маємо багату практику захисту і добробатівців, і військових у різних кримінальних справах, але це не має ніякого стосунку до МГП. Як і самих фактів. Хто вигадав таку страшилку — це питання до них. Я оцінюю цей законопроект як такий, що мав бути ухвалений ще п’ять років тому. Наше законодавство містило лише одну статтю — 438 Кримінального кодексу (порушення законів та звичаїв війни. — Ред.), яка була, м’яко кажучи, недосконалою і на практиці не мала застосування. Це вимагало двох речей: перенесення норм сучасного гуманітарного права у Кримінальний кодекс України та прописання специфічних механізмів застосування цих норм. Зокрема, той самий механізм універсальної юрисдикції.

— А чи не зарано, на ваш погляд, прописувати правила «джентльменської війни» в умовах російської агресії, що триває?

— Україна дотримується норм міжнародного гуманітарного права, і саме тут на її боці міжнародна підтримка, на відміну від РФ, яка розпочала агресію і порушувала ці норми — ми маємо факти страти полонених, використання живих щитів в тому ж Криму, інше. Тому ні, не завчасно вводити такі правила, вони мають бути імплементовані до національного законодавства чимшвидше, і, ще раз повторю, це не несе загрози українським військовим, які не вчиняли цих злочинів.

«Прохання зливати воду»

Боротися з жахами війни — мета найблагородніша. Але продовжує непокоїти ось що: останнім часом дедалі виразніше моральні орієнтири зміщуються в бік «всі винні». Зовсім нещодавно, наприклад, колишній радник секретаря РНБО України Сергій Сивохо розмірковував про мародерство українських військових під час бойових дій на Донбасі. На його думку, у нас є не вороги і окупанти, які захопили нашу територію, поголовно винні у тяжких злочинах, та окремі мерзотники з нашого боку, які, на жаль, зустрічаються в будь-якій війні, а просто-таки армія мародерів-українців. «Хто пограбував — ще велике питання... Варіантів два: дві сторони... Ні для кого не секрет, що на «Новій пошті» висіли оголошення щодо пральних машинок, які відправлялися звідти: «Прохання зливати воду перед відправкою в Україну», — сказав самодіяльний комік-невдаха в інтерв'ю дружині того самого «журналіста», який брав, своєю чергою, інтерв'ю у зрадниці і військового злочинця з Росії.

Коміків-балакунів тримають при владі зазвичай з єдиною метою — вони, як середньовічні юродиві, промовляють вголос те, що у влади на думці. Тому є побоювання, що гуманістичний закон, покликаний захищати загальнолюдські цінності, у нас вкотре вивернуть навиворіт.