Особливості українських виборів: «джинса», «чорний піар» та карнавальні білборди

За словами політтехнолога Дениса Богуша, особливістю нинішньої виборчої кампанії є наявність одного фаворита, який має великий відрив від інших конкурентів. Тому відпадає сенс проводити негативні кампанії проти тих, хто займає третє чи четверте місце. Фактично ведеться негативна кампанія проти одного кандидата.

«З неабиякою постійністю у нас намагаються застосовувати негативну кампанію проти конкурентів, однак вона працює неефективно, — говорить експерт. — І швидше така тактика впливає негативно на того, хто це придумав і втілює. Працює ж контрпропаганда, аргументація. Сьогодні менталітет людей змінився, вони по-іншому дивляться на багато речей, тому такі ігри дуже швидко розпізнають. На жаль, далеко не всі кандидати це усвідомили, тиражуючи листівки, газети з «чорним піаром», які поширюються всіма способами і у великих кількостях в різних регіонах України. Вважаю це великою дурістю, адже вичислити джерело дуже просто. Тим більше в такому масштабі це шито білими нитками.

Інструкції для агітаторів також можуть містити елементи маніпулятивних технологій. Наприклад, ось невеликий уривок з однієї (прізвища кандидатів не називаємо): «Поставити певні питання і вивести людину на потрібний висновок, наприклад: «Чому, на ваш погляд, є люди, які підтримують кандидата N (конкурента)?» Далі йде пояснення для агітатора: слід в процесі відповіді ненав'язливо донести особисті недоліки кандидата N (йде перелік недоліків). Якщо ж виборець радикально відстоює свою думку, спокійно завершити бесіду словами «ваше право робити свій вибір, і ваше право знати правду про всіх кандидатів». Якщо ж виборець позитивно або нейтрально сприймає вас, то слід переходити до третього питання: «Чому тільки (кандидат агітатора) може зберегти державу і захистити людей?» Зачитується відповідь з переліком чеснот. Далі йдуть кілька подібних питань з готовими відповідями».

На думку Д. Богуша, ця кампанія відрізняється також чималою кількістю «чорного піару» в інтернеті. У кандидатів в президенти існують не тільки акаунти, а й антиакаунти. За словами експерта, йому вдалося знайти один негативний акаунт проти Тимошенко, і значно більше проти Порошенка. «Звісно, нам ще далеко до Америки, де, наприклад, у 2004 році за Буша було 60 позитивних сайтів і 40 негативних, — каже політолог. — Наприклад, у Обами на останніх виборах тільки в Facebook було 250 акаунтів. У нас подібні технології ще не так активно використовуються. Вважаю, що все ж таки будуть спроби задіяти різні фальсифікації, адмінресурс, якщо один з кандидатів у президенти не зрозуміє, що він точно не виграє».

Якщо підкуп виборців став рідкісним винятком у масштабах країни, то в Києві він досить поширений: хтось роздає тривіальні «набори кандидатів» — ручки, блокноти, кепки або кульки з відповідними логотипами; інші за можливість пробратися у владу не шкодують грошей на встановлення лавок, будівництво дитячих майданчиків та інший благоустрій прибудинкових територій; треті, креативні, дарують враження — екскурсії по Україні, наприклад, до святинь Почаєва, по-батьківськи забезпечивши мандрівників теплим пледом і попросивши помолитися. На думку пана Богуша, вибір Києва для підкупу виборців абсолютно неправильний, адже люди тут мислять логічно і стали іншими після Майдану.

До речі, все вищесказане відбувалося б, напевно, в значно менших масштабах, якби законопроект №4741 щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян 20 травня став законом. На жаль, «регіонали» і комуністи не підтримали кримінальну відповідальність за підкуп виборців. Згідно з цим проектом закону, виборця пропонувалося карати штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (тобто від 1700 до 5100 гривень), або виправними роботами чи обмеженням волі на строк до двох років. Тих, хто підкуповує виборців, пропонувалося карати обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той же термін без права займати певні посади. Законопроект також передбачав відповідальність за крадіжку або приховування виборчої урни з бюлетенями, або протоколу підрахунку голосів. За такіі дії планувалося карати позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади на строк від одного до трьох років.

А поки всі активні та небайдужі можуть повідомляти про порушення, свідками яких стали. Наприклад, Громадянська мережа «Опора» (всеукраїнська мережа громадських активістів) на своєму сайті візуалізувала їх у вигляді «Мапи порушень», де наочно можна побачити, скільки і які саме порушення мали місце у вашому регіоні. Тут також є можливість повідомити про порушення, які перед внесенням до бази, за словами активістів «Опори», обов'язково перевіряються її спостерігачами. Ще однією можливістю вже скористалося чимало громадян України, ставши незалежними спостерігачами на виборах, зареєструвавшись на сайті цієї організації. На цьому ресурсі можна знайти навчальну платформу для спостерігачів, практичну інформацію для кожного виборця, наприклад, як реагувати на порушення під час виборів, є форми скарг.

МВС України розробило і запустило на своєму сайті геоінформаційну систему «Вибори-2014», в якій відображена інформація про правопорушення, пов'язані з виборчим процесом. Якщо ви подали заяву про порушення, то зможете, за словами глави МВС Авакова, контролювати хід її розслідування на цьому сайті. У ході голосування можна буде оцінити, скільки фіксується порушень, в яких регіонах і чи можуть вони вплинути на результати.

«Якщо говорити про чесність кампанії, сьогодні ми можемо назвати її практично європейською, — зазначає Олександр Черненко (Комітет виборців України). — Безперечно, є проблеми з організацією. Але що стосується фальсифікацій, то ми зафіксували тільки поодинокі факти адмінресурсу (нещодавно це була ключова проблема), підкупу, єдиною проблемою залишилася «джинса» (замовні матеріали у ЗМІ), хоча випадків у рази менше, ніж раніше. Сьогодні жодний кандидат не має монополії у комісіях (раніше партія влади мала там більшість). Те, як проходить виборча кампанія, дає нам можливість прогнозувати, що вибори відбудуться чесно».

Продовжуючи тему можливої фальсифікації виборів, Ольга Айвазовська («Опори»), каже, що адмінресурс не використовується і цьому є просте пояснення — не сформована жорстка вертикаль влади, тоді як в 2010 і 2012 роках на місцевих виборах адмінресурс мав значний вплив на виборців. Також експерт зазначила, що майже відсутній підкуп. Нинішня виборча кампанія є малобюджетною, у жодного з кандидатів немає ресурсів для того, щоб купити голоси і змінити порядок кандидатів. Мабуть, тому жоден з претендентів на президентське крісло цього не робить.

Наскільки «брудна» київська кампанія з виборів мера? «Я б назвав її швидше не брудною, а карнавальною, — вважає Д. Богуш. — Адже якщо подивитися на кампанію зовнішньої реклами — білборди, то більшість з них робили далеко не професіонали. Тобто люди, не наймаючи ніяких фахівців, «жахнули» свій креатив на ці білборди. Виходять строкаті ідеї, якісь божевільні меседжи. У мене (та напевно у багатьох) також велике здивування викликала кількість білбордів кандидата на пост президента Михайла Добкіна в Києві. Ми знаємо його рейтинг у столиці. Підозрюю, що це дуже серйозне самолюбство і бажання перетиснути інформаційно, зайняти рекламні площі. У соцмережах навіть з'явилася гра під назвою «хто знайде не розмальований фарбою білборд Добкіна». Замість цих білбордів можна було проїхатися по Луганській і Донецькій областях, зустрітися з виборцями. Інші ж кандидати туди в бронежилетах їздять...»

Громадянський рух «Чесно» ще на початку виборчої кампанії розіслав усім кандидатам у президенти запит з проханням відкрити фінанси: 1) хто дав гроші на заставу у 2,5 млн грн; 2) які джерела надходження виборчого фонду; 3) скільки коштів було витрачено під час президентської кампанії і на що саме. «Відповідь ми отримали лише від п'яти кандидатів у президенти, — розповідає Світлана Заліщук». — Як відомо, такі звіти подаються до ЦВК вже після виборів і тоді оприлюднюються. Ці кандидати проявили добру волю, адже, не дивлячись на законодавство, яке цього не вимагає зробити до виборів, вони пішли на цей крок. Тепер стисло про отриману інформацію. Ольга Богомолець та Анатолій Гриценко мають фінансові звіти на своїх сайтах, вони єдині, хто добровільно з початком президентських перегонів почали оприлюднювати цю інформацію. Згідно цієї інформації, Ольга Богомолець отримала надходження від пожертв. Вона не оприлюднила прізвища цих людей та суми, але показала, що її фонд склав на сьогодні 1 млн 437 тис. грн, також показані статті витрат. Анатолій Гриценко повідомив, що його фонд складає наразі 8 млн 249 тис. грн, це також пожертви — надходження від людей, список яких є на сайті. Також відзначено, на що витрачені гроші, але без конкретних сум. Петро Порошенко зазначив, що всі кошти — і на заставу, і у виборчий фонд, є його власними. Наразі цей фонд складає 88 млн 224 тис. грн. 80% усіх цих коштів пішло на оплату ефірного часу на телебаченні. Сергій Тігіпко відкрив лише загальні цифри — 68 млн грн і так само зазначив, що всю кампанію фінансує власним коштом. Виборчий фонд Юлії Тимошенко на сьогодні складає 40 млн 748 тис. грн. Найбільшим донором її фонду була партія «Батьківщина». 180 тис. грн зробила пожертви фізична особа, прізвище якої не зазначене. 80% усієї цієї суми пішло на оплату ефірного часу. Олег Тягнибок публічно під час дебатів на каналі УТ-1 пообіцяв відкрити фінанси ще до виборів, щоб виборці могли керуватися цією інформацією, але поки що цього так і не сталося. З усією інформацією більш детально можна ознайомитися на сайті громадянського руху «Чесно».

До того ж, цією громадською організацією був підготований законопроект №4846, який зобов'язує всіх кандидатів на законодавчому рівні відкривати своє фінансування ще до виборів, це так само стосується і партій, які повинні щорічно звітувати про своє фінансування у відкритому просторі. «Цікаво, що цей законопроект підтримало безпрецедентне число кандидатів у президенти, такі як Порошенко, Тимошенко, Богомолець, Гриценко, Тягнибок і Тігіпко, — розповідає пані Світлана. — Законопроект був зареєстрований 13 травня. На жаль, 20 травня цей проект закону ставили на голосування двічі, та обидва рази забракло голосів винести його на порядок денний. Законопроект був відхилений. Це свідчить про те, що політичні сили не готові на цьому етапі, щоб принцип прозорості фінансів став правилом».

Для того, щоб вибори відбулися і президент був соціально легітимним, на думку Д. Богуша, конче необхідно, щоб у Луганській і Донецькій областях проголосувала хоча б одна окружна виборча комісія. Тоді можна сказати, що президент був обраний усією країною. Ось чому на Сході готується зрив виборів на рівні не дільничних комісій, а окружних.

«Для того щоб вибори на Донбасі відбулися, слід бути готовим оперативно реагувати на поточну обстановку в тих чи інших містах під час виборів, — радить аналітик «Опори» Олександр Клюжев. — Треба моніторити ситуацію і, враховуючи безпеку і різні аспекти, приймати рішення про можливість або неможливість відкриття дільниць безпосередньо перед днем голосування. Забезпечити конституційне право громадян обирати владу — це тест на здатність державної системи оперативно вирішувати труднощі. Право вибору можна розглядати як елемент діалогу, населення має через вибори бути залученим у врегулювання ситуації, що склалася в Україні. За прогнозами, за відсутності серйозних загроз з боку терористів явка буде не меншою, ніж у 2010 році, коли обиралися місцеві органи влади, тобто близько 50%».

«Чому в Донецькій і Луганській областях це відбувається? Тому що витерта національна ідентифікація, цим Росія займалася багато років, — вважає Д. Богуш. — Хоча саме в цих областях нарівні з Запорізькою та Дніпропетровською свого часу було найсильніше та непокірне козацтво. Ще Катерина ІІ нищила їх, вичищаючи ці землі, а потім заселяючи території іншим населенням, і зараз ми пожинаємо плоди такої політики.

Сьогодні дуже важливо викорінювати хоча б основні міфи російської пропаганди, наприклад, про бандерівців, «Правий сектор», про те, що Донбас годує всю Україну. Найскладніше для Південного Сходу зрозуміти одну думку: Росія — це ворог. Вони не можуть цього усвідомити. Для них це найшокуюча думка. Навіть ті, хто брав участь в антитерористичній операції, воювали, не можуть зізнатися в особистій бесіді, що Росія — агресор.

Російська пропаганда побудована дуже грамотно, вона працює зі страхами, їх потрібно нівелювати. Почати можна з простої речі — розповсюджування листівок, які б розвінчували ці міфи. Поки ми не приберемо їх, спокійно з жителями Сходу спілкуватися не вийде. Відповідно у нас будуть проблеми з виборами. У нас виникнуть інші проблеми в майбутньому».

Вибори нас очікують непрості. На противагу бунтівному і розгубленому Сходу соціологи очікують більш високу явку на Заході, в Центрі та в Києві, який раніше, як правило, активно не голосував. До того ж, є великі проблеми з організацією виборів, що, швидше за все, призведе до черг на виборчих дільницях, тому експерти радять приходити голосувати не в пікові ранок або вечір. Можливо, не у всіх вистачить терпіння очікувати, і це певним чином позначиться на явці. Разом з тим, є позитивні новини, наприклад, так звані «дружинники Ахметова» заявили, що беруть під захист виборчі дільниці у Маріуполі. Дуже важливо, щоб ті, хто хоче, змогли проголосувати. Адже кожен додатковий голос є підтвердженням легітимності виборів. Пригадалися слова Черчилля «Поганих політиків обирають хороші люди, які не ходять на вибори». Давайте не будемо пасивними, адже, нічого не роблячи, ми навряд чи щось змінимо.