Проблеми переселенців і учасників АТО турбують українців найчастіше — правозахисники

Юристи, що ведуть безоплатний прийом громадян, як ніхто обізнані з юридичними проблемами, з якими найчастіше стикається українське суспільство, принаймні найбідніші та найменш захищені його верстви.

Українська Гельсінська спілка з прав людини, до офісів якої за юридичною допомогою щодня звертаються наші громадяни, звернула увагу на те, що більше половини звернень стосуються саме захисту соціально-економічних прав. Максим Щербатюк, програмний директор УГСПЛ, представник ініціативи «Варто знати», зауважує, що в цьому немає нічого дивного, адже Україна — це «країна пільг, субсидій та дотацій», принаймні, якщо орієнтуватися на величезну кількість законів та підзаконних актів, що гарантують окремим категоріям громадян різні допомоги та доплати. Звернення здебільшого стосуються нарахування цих коштів та подолання усіляких перешкод, що утруднюють або унеможливлюють отримання соціальних гарантій.

Якщо актуальні проблеми ранжувати за кількістю звернень, то у поточному році на останньому, п'ятому місці опинилися питання соціальних гарантій для малозабезпечених сімей, допомога по безробіттю та субсидії на комунальні послуги.

В Україні вельми нестабільне законодавство щодо субсидій, часті зміни норм і механізму надання соціальних гарантій. Кожне підвищення вартості комунальних послуг тягне за собою відповідну зміну нарахування субсидій. Це нібито й добре, але... «Коли відбувається така зміна, починаються серйозні процедурні проблеми, люди не можуть скористатися тими субсидіями,— каже М. Щербатюк.— Крім того, усі виплати малозабезпеченим прив'язані навіть не до прожиткового мінімуму, який і так є істотно заниженим і не відповідає жодним мінімальним критеріям, а до такого сурогатного показника як рівень забезпечення прожиткового мінімуму. По суті держава визнає, що вона не в змозі утримувати непрацездатного громадянина хоч на мінімальному рівні, а може надати йому лише якихось 20% від необхідного мінімуму. З одного боку, держава декларує, що дбає про малозабезпечених, мовляв, у нас є мінімальні соціальні стандарти, яких ми маємо дотримуватися, а з іншого — вводить такі показники, які нівелюють значення цих соціальних гарантій».

Те ж саме, за словами пана Щербатюка, стосується допомоги по безробіттю, яку наразі людям важко отримати — і через механізм встановлення, і через збільшення числа офіційно безробітних.

На четвертому місці — питання, пов’язані із пенсійним забезпеченням, а також проблеми виконання судових рішень щодо пенсій. Насправді, ця болюча для суспільства тема не залежить від того, яка саме політична сила при владі. Величезна кількість звернень щодо пенсій була і за часів Януковича, і нині таких звернень не поменшало.

«Через неефективне проведення пенсійної реформи юридичні питання щодо пенсій стали складнішими, вони стосуються і пенсійного віку, і різних доплат. Багато запитань ставлять чорнобильці, проблеми виникають з підрахунком пенсій працюючих пенсіонерів. Усе це стає предметом розгляду в національних судах. Юристи звертають увагу на неоднакове застосування правових норм у різних судових рішеннях. Та це не найгірше. Зважаючи на те, що наше законодавство усіляко налаштоване на надання пільг, а грошей на це в держави немає, позови громадян беззаперечно задовольняються, проте судові рішення просто не виконуються», – зазначає М. Щербатюк.

Громадяни, які намагаються реалізувати національні судові рішення (не лише щодо пенсій, а й щодо інших виплат), звертаються до ЄСПЛ. Це стало більш-менш ефективним механізмом. Хоча Європейський суд, який вже під зав'язку завантажений подібними справами з України, останнім часом все частіше стає на позиції держави щодо її можливостей самій визначати та регулювати пропорційність та рівень соціальних гарантій.

Але й тоді, коли судові рішення дивним чином виконуються і людина отримує належні їй за рішенням суду кошти, в неї можуть виникнути проблеми. Юрист Анна Ющенко зазначає, що є чимало звернень від пенсіонерів, яким за рішенням суду нарахували підвищену пенсію (з огляду на якісь коефіцієнти), і цю пенсію вони отримували, а згодом, за два роки, виникло рішення апеляційної інстанції, яке скасовує рішення місцевого суду про призначення такої пенсії. Тепер вже Пенсійний фонд намагається стягнути з пенсіонера надмірно сплачені кошти.

На третьому місці — так звані дитячі виплати: допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною; допомога матері-одиначці. В Україні досить розгалужене законодавство з цих питань, але нинішнього року держава включила режим максимальної економії, скасувавши різні види допомоги на дітей. Зараз практично ліквідована допомога по догляду за дитиною, зменшена допомога при народжені. З приводу цього люди масово звертаються у центри безоплатної правової допомоги за консультаціями.

«Ситуація, коли при настанні економічної кризи держава в першу чергу обмежує допомогу дітям, насправді яскраво демонструє пріоритети держави, які спрямовані не на людину, а на вирішення політичних питань»,— зазначає М. Щербатюк.

На друге місце цього року вийшла нова і чи не найбільш актуальна тема, пов'язана з участю громадян в АТО. Юридичні питання, з якими зіштовхуються правозахисники, стосуються і гарантій при мобілізації, і отримання статусу учасників бойових дій, компенсації у випадку поранень чи смерті. Це усе дуже непрості процедури, з реалізацією яких держава довгий час зволікала через банальну причину — бракувало коштів.

Ще на кінець вересня жоден з учасників АТО, який звертався по правову допомогу до УГСПЛ, не міг отримати статусу учасника бойових дій. Лише з середини жовтня, як зазначають правозахисники, почався певний рух у цьому напрямку. Нещодавно юристи УГСПЛ одержали відповідь від Міноборони України на свій запит стосовно комісій з питань розгляду матеріалів, пов’язаних з визнанням військовослужбовців, працівників Збройних сил та звільнених із лав ЗС учасниками бойових дій. Перелік таких відомчих комісій з прізвищами і контактними телефонами уповноважених осіб тепер можна знайти на сайті ініціативи «Варто знати». Проте юристам досі невідомо, чи насправді цей механізм є дієвим.

Також багато звернень отримують правозахисники з приводу лікування поранених, протезування. Щоб одержати допомогу при пораненні, необхідно зібрати чимало довідок, а отримувати кожну з них — довга і марудна процедура.

Окремі звернення стосуються забезпечення житлом сімей військовослужбовців, які загинули в АТО.

До речі, держава дає змогу учасникам бойових дій першочергово отримати земельні ділянки під будівництво, садівництво, городництво. Юристи зазначають, що досі до них з цього приводу ніхто з військових не звертався, вочевидь, це питання не на часі.

На перше місце вийшла проблема соціального захисту переселенців. Це питання стало актуальним водночас у різних регіонах України, куди потрапили вимушені переселенці. Люди звертаються з питаннями щодо отримання статусу переселенців, реєстрації, допомоги.

Питання, що ставлять переселенці, досить різні. Людей цікавить, де і яким чином працевлаштуватися; як звільнитися з роботи там, щоб працевлаштуватися тут; що робити з проміжком часу, коли людина не мала змоги працювати; як отримати адресну допомогу на працездатних та непрацездатних членів родини. А. Ющенко говорить, що нині ця адресна допомога зовсім невелика — 480 гривень, проте, щоб отримати ці кошти, людям потрібно пройти достатньо складну процедуру, зібрати стос документів.

Для того, щоб отримати компенсацію по житлу, переселенцям зі Сходу слід пройти досить непросту процедуру, потрібно мати реєстрацію у тих зонах, які знаходяться під контролем бойовиків. Частина звернень, пов'язана із судовим захистом прав переселенців, взагалі зависла у повітрі, бо суди знаходяться на підконтрольних терористам територіях.

«Нас запитують, які документи необхідно мати, до кого звертатися. Проблема у тому, що деякі переселенці взагалі не мають з собою оригіналів необхідних документів, вони не встигли взяти їх, тікаючи із зони АТО. Виникають питання, як отримати дублікати цих документів. Зверталися до нас люди, які хотіли отримати допомогу на поховання своїх родичів, що загинули у зоні АТО. Вони вже поховані там, проте родичі хотіли б перепоховати небіжчиків у більш безпечних регіонах, там, де тепер живе сім'я. На такі звернення державні органи зазвичай відповідають відмовою», необхідно мати розповідає А. Ющенко.

«Те, що робить держава з цього питання, на мій погляд, є недостатнім. Ухвалений Верховною Радою Закон “Про внутрішньо переселених осіб” мав би вже діяти, але він ще досі не підписаний президентом. Власне, це досить дивно. Такі закони мають бути підписані одразу після прийняття, бо вони є вкрай важливими для країни, потребують негайної імплементації. Але вже є традицією: закони, направлені на соціальний захист громадян, імплементуються у законодавство досить тривалий час, 7–8 місяців після прийняття. Як на мене, тримати такий важливий закон у замороженому стані — безвідповідально», — вважає М. Щербатюк.