Що чекає на гривню

Курсову політику Нацбанку експерти називають «валютним геноцидом» відносно багатьох верств населення. Насамперед це стосується людей, які взяли валютні кредити й наразі перебувають у безвиході. Банки, які видали ці кредити, теж не знають, що робити, адже гроші їм не повертають.

Ще одна категорія — малозабезпечені верстви населення. У пенсіонерів та людей з мінімальною зарплатою левова частина доходів йде на оплату послуг ЖКГ (де є пряма залежність від курсу, адже газ — складова частина цих тарифів). До того ж, пенсіонери витрачають значну частину пенсії на ліки, які дорожчають з кожним днем. Поступово валютна політика перетікає з макроекономічної у соціальну сферу. І тут уже назріває проблема соціальної безпеки української держави.

Головне протиріччя нинішньої ситуації в тому, що не існує макроекономічного дисбалансу, який би став підґрунтям для стрімкого послаблення гривні. Але із банків тікають кошти, випливають депозити, при цьому народ абсолютно не вірить банкам і не бачить ніяких перспектив — ось така хаотична ситуація склалася наразі на українському банківському ринку.

«Вважаю, що за п'ять-шість років за умови адекватного керівництва Нацбанку і Кабінету міністрів можна довести курс гривні до 8, — розповідає екс-заступник голови НБУ Олександр Cавченко. — Але люди не вірять, зауважуючи, що головне, щоб не 20. Це теза нашого суспільства — люди змирилися терпіти. Причому, що бідніші люди, тим більша зневіра. На жаль, дії Нацбанку та уряду виховали нову психологію людей, яка чекає негативу».

Причиною падіння гривні експерти вважають ірраціональну поведінку населення та суб'єктів бізнесу, які забрали з банків з початку поточного року більше 110 млрд грн (мабуть, сьогодні кожен громадянин, який має валютний депозит, хоче його забрати). Але для цього були всі підстави, а саме непослідовна політика керівництва Нацбанку. Не зважаючи на те, що курсова політика — це спільна відповідальність Нацбанку та уряду, фактично відбулося відсторонення вищого керівництва і урядовців від супроводження політики НБУ.

«Як правило, після виборів іде посилення гривні, приплив капіталу, тому що статус-кво визначений, — вважає О. Cавченко. — Я чекав, що відбудеться стабілізація. Але політичний фактор не спрацював через непродумані, не фахові дії Нацбанку: щотижневі зміни нових обмежень, рекомендацій, регуляцій. Мене дивує невтручання чи мале втручання органів влади у ситуацію на валютному ринку. Згадую інші буремні роки — 2005, 2008-й... Тоді майже щоденно відбувалися розмови президента і глави Нацбанку. Наразі традиційно це «посиденьки» керівництва НБУ і вибраних банкірів, які мали можливість купувати валюту на аукціонах за пільговим курсом. Це викликає тривогу, адже, як правило, на таких зустрічах виникають договірні, по суті адміністративні рішення».

За свою історію Україна пережила чимало глобальних криз. На жаль, ми не навчилися робити з них висновки і чомусь не використовуємо всі напрацювання, які є в Нацбанку. «Свого часу Віктор Ющенко використав так званий вторинний ринок державних цінних паперів, фактично помінявши інтерес з валюти на гривню, — розповідає Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру. — У 2012 році після виборів відбувся сплеск-попит на валюту, почали проводити аукціони і регулювати кількість грошей на міжбанку. В результаті в кінці 2012-го отримали ревальвацію гривні (хоча ще в листопаді була девальвація). Тобто методи напрацьовані».

Всі пропозиції Нацбанку втілюються дивним чином: тільки після того, як НБУ провів якісь дії, ми намагаємося зрозуміти, що відбувається насправді. Великий відтік вкладів та недовіра громадян до гривні свідчать про те, що стратегічно це питання Національний банк не контролює і не впливає на ці показники. На руках у громадян налічується більше 90 млрд доларів. Це говорить про потенціал банківської системи, який залишається поза увагою Нацбанку.

Чи можна виправити ситуацію та не допустити подальшого падіння гривні? На думку О. Охрименка, курс 12 грн/дол. є реальним. Якщо робити правильні кроки. В іншому разі він може перетнути психологічну межу 20.

«Можливо, комусь це здасться парадоксальним, але слід скасувати майже всі адміністративні обмеження Нацбанку, — вважає О. Савченко. — Адже такими обмеженнями ми привели до того, що валютні ринки України формуються за межами регулювання Нацбанку. Приклад: декілька експортерів залишають валютну виручку за кордоном, там продають її імпортерам, щоб ті здійснювали імпорт, уникаючи адміністративних утисків і валютних ризиків. Те ж саме з готівковим ринком, він переходить за межі України — є у Варшаві, навіть у Лондоні. Своїми діями ми витісняємо організований ринок з України. Про це свідчить той факт, що на міжбанку кожен день продається все менше і менше доларів».

До того ж, надмірна кількість адміністративних обмежень доводить до абсурду саме поняття депозит: я приніс гроші для депозиту і буду мати проблеми, коли забиратиму його. 

Скасування адміністративних обмежень підтримує також О. Охрименко: «Адміністративні обмеження справді можуть ефективно діяти, але максимум місяць. Якщо це триває довше, вони вбудовуються в ринок. По суті саме вони ринок ліквідували. Ми не маємо наразі плаваючого курсу гривні, у нас маніпулятивний адміністративний курс. Друга фундаментальна умова — припинити друк грошей (емісію), яка не забезпечена товарною масою. Це набагато складніше, ніж ліквідація адміністративних обмежень. Адже зупинка емісії означає початок економічних реформ, скорочення витрат державного бюджету (за моїми підрахунками, на 30%). Це вельми непопулярно, вимагає дуже швидких майстерних дій, причому соціально виправданих і справедливих. Скороченням когорти чиновників тут не обійдеться (що частіше підтримується населенням), мова йде про скорочення кількості вузів, лікарень, шкіл — про непопулярні речі. Хтось має це почати робити. Це і є уряд реформаторів».

На думку Ярослава Жаліла, президента Центру антикризових досліджень, Нацбанк має вести більш жорстку політику у напрямку відсікання спекулятивних операцій і забезпечення виконання законодавства: «Якщо написано, що експортер має протягом певного періоду часу продати частку своєї валютної виручки — він це мусить робити. Якщо цього не відбувається, слід говорити, що країна не веде війни і не мобілізує свої ресурси. Будь-які реформи не дадуть швидкого ефекту. Тому я б їх не розглядав як чинники для стабілізації курсу. Що може вплинути на стабілізацію курсу гривні? Перше — збільшення експорту того, що у нас є. Варто очікувати зростання надходжень від експорту продукції аграрного сектору. Треба скористатися тим, що наприкінці року, як правило, потрібна гривня: населенню — тому що Новий рік, бізнесу — бо традиційно здійснюються певні платежі. Тому ті, хто набрав забагато валюти, намагатимуться її скидати, і це сприятливий момент — адже курс високий.

Чого не слід робити? Активне фіскальне стиснення. В умовах, коли в країні триває війна, зменшувати соціальні видатки, які битимуть по болючих питаннях, — це дуже великий ризик для стабільності у країні. До речі, в одній із своїх останніх доповідей МВФ вперше заговорив про стимулюючу фіскальну політику (що є певною сенсацією, адже раніше фонд був на боці фіскального стиснення).

Відновити довіру до Національного банку важко. Не коментую кадрових питань, але констатую: та політика, яка проводиться Нацбанком останнім часом, не є сприятливою для довіри, не є перспективною, стабільною, прямо скажемо, є достатньо корупційноємною. Банківську систему не можна змінити за один день, потрібні ефективні кроки. На жаль, ми не бачимо антикризової програми, яку Нацбанк готовий анонсувати».

На думку Василя Горбаля, колишнього члена Ради НБУ, листопад буде непростим: «Всі політичні сили заявили про те, що коаліція — це питання початку грудня. Швидше за все, період, поки не збереться новий парламент і не буде підписана нова коаліція, буде складним. Представники ряду політичних сил, що мають намір увійти до коаліції, ставлять питання зміни керівництва Національного банку. Сподіваюся, що у грудні курс стабілізується. На якій позначці — прогнозувати складно. Глибина падіння є вельми високою. Але в нас є всі підстави сподіватися, що формування коаліції, послідовна економічна та інформаційна політика у грудні призведуть до стабілізації курсу».

Підготувала Оксана ШКЛЯРСЬКА