Впровадження нового КПК: наслідки несправедливості

«Щоб навчити людей любити справедливість,

треба показати їм результати несправедливості»

А. Сміт

Суспільство потребувало більш гуманного законодавства та наближення його до європейських стандартів. Певною мірою новий КПК відповідає цим вимогам, зокрема, передбачаючи такі поняття, як «злочин» і «кримінальний проступок». Кримінальний проступок характеризується меншим ступенем тяжкості, що, відповідно, передбачає застосування до того, хто вчинив кримінальний проступок, більш гуманних заходів.

Впроваджено також новий запобіжний захід — домашній арешт. За новим КПК України триматися під вартою будуть лише ті особи, які вчинили насильницькі дії та які становлять небезпеку для суспільства, а також вчинили злочини, внаслідок яких настала смерть людини.

Запроваджено суд присяжних, який діє лише в місцевому загальному суді першої інстанції і розглядає справи у складі двох професійних суддів і трьох присяжних лише за клопотанням обвинуваченого у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено довічне позбавлення волі.

Тепер суди братимуть на себе всю відповідальність і виноситимуть або обвинувальний, або виправдувальний вирок. Адже новим КПК не передбачено направлення судом справи на «додаткове розслідування» (тобто повернення за рішенням суду кримінальної справи прокурору у зв’язку з тим, що основне розслідування виявилося неповним або неправильним через істотне порушенням слідчим вимог кримінально-процесуального закону чи з інших підстав, що визначені КПК 1960 року, для організації усунення цих недоліків).

Позитивно оцінюючи новели нового КПК, спікер українського парламенту Володимир Литвин у своєму інтерв’ю телевізійному каналу «Рада» зазначив, що новий КПК України має «суттєві позитивні моменти» і здатний позитивно позначитися на відносинах українських громадян із правоохоронною системою. Завдяки новому закону українська судова система буде не «каральним органом», а системою, що захищає права людини і громадянина в Україні та дасть змогу Україні, на його думку, отримати абсолютно нові життєві стандарти. Однак при цьому голова Верховної Ради наголосив, що новий КПК усе ж «недосконалий» і потребує деякого техніко-юридичного опрацювання.

Однак через Перехідні положення, якими запроваджено одночасну дію правового акта, що втратив чинність, і нового КПК, виходить, що для осіб, кримінальні справи відносно яких не встигли передати до суду до 19 листопада, судова система все ж таки може залишитись «каральним органом». І ці особи не зможуть отримати доступу до «нових життєвих стандартів»: у разі вчинення одного й того ж злочину одні особи як запобіжний захід матимуть право перебувати під домашнім арештом, інші — поповнять камери слідчих ізоляторів; одні матимуть право на те, щоб їх справу розглядав суд присяжних, інші цього права будуть позбавлені. За суспільно небезпечні дії, які новим КПК визначені як кримінальний проступок, буде передбачене більш суворе покарання у разі застосування КПК 1960 року. І все це тільки з огляду на те, до чи після 19 листопада цього року справа надійшла до суду.

КПК 1960 року втратив чинність 20 листопада 2012 року, а значить, його норми не можуть застосовуватися після 20 листопада 2012 року.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що так само є загальновизнаним принципом права. Крім того, статтею 24 Основного Закону передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Аналогічний принцип закріплено у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, який ратифіковано указом президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.73 р.

Усупереч цим тезам, Перехідні положення нового КПК передбачають розмежування сфери дії КПК 1960 року та нового КПК України.

Відповідно до приписів Перехідних положень в Україні продовжують діяти обидва кримінальні процесуальні кодекси.

20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, ухвалений Верховною Радою України 13 квітня 2012 року. Частиною другою його Прикінцевих положень визначено: із дня набрання цим кодексом чинності втрачає чинність КПК України 1960 року із наступними змінами та Закон УРСР «Про затвердження КПК Української РСР».

Як відомо, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено у частині першій статті 58 Конституції України.

Зазначений конституційний принцип знайшов своє відображення і у статті 5 нового КПК України (дія кодексу в часі), яка передбачила, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Як роз’яснив Конституційний суд України у своєму рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце

Конституційний суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема, наголошував, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рамках надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою недопущення неоднакового застосування та неправильного тлумачення положень нового КПК України 26 листопада 2012 року видав інформаційний лист № 1735/0/4-12 «Про деякі питання застосування розділу XI „Перехідні положення“ Кримінального процесуального кодексу України», скерований головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим. У цьому листі він роз’яснив судам, що при вирішенні питання, за яким процесуальним законом має здійснюватися кримінальне судочинство, визначальною є дата надходження до суду скарг, клопотань, подань, матеріалів кримінальної справи з обвинувальним висновком тощо.

Наприклад, запобіжні заходи, які були обрані до 19 листопада включно, продовжують свою дію до моменту їх припинення і можуть бути змінені або скасовані лише в порядку, передбаченому КПК 1960 року.

Кримінальні справи, які згідно з реєстраційним штампом надійшли до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру тощо до дня набрання чинності КПК України (тобто до 19 листопада 2012 року включно), повинні розглядатися судами першої інстанції відповідно до п. 11 розділу XI «Перехідні положення» КПК лише в порядку та у строки, визначені КПК 1960 року, без будь-яких обмежень і винятків (у тому числі складу суду, фіксування судового провадження тощо).

Кримінальний процес — це регульована законом діяльність компетентних органів, яка складається із вирішення заяв (повідомлень) про злочин, розслідування, вирішення кримінальних справ, а також питань, пов’язаних із виконанням вироків. Отже, ця діяльність створює правові відносини між її суб’єктами і повинна забезпечувати ефективність правосуддя.

Тож за кримінальними справами, порушеними до 19 листопада 2012 року, не переданими до суду та не розглянутими судом (слід розуміти це як і забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження), правовідносини між компетентними органами та особою, яка обвинувачується у скоєнні злочину, тривають уже під час набрання чинності новим КПК. Отже, до них мають бути застосовані його приписи.

Беззаперечним є факт, що сьогодні найпоширенішим запобіжним заходом є тримання особи під вартою, що за наявності певних чинників, які перебувають поза межами права, створює можливість жорстокого поводження з особою, катувань тощо.

Новий КПК встановлює, що тепер запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований у виключних випадках (до рецидивістів та осіб, які вчинили насильницькі злочини). В інших випадках суду надано право надати особі можливість внести грошову заставу. Отже, новий закон пом’якшує відповідальність, що з огляду на приписи статті 58 Конституції України також є підставою для його застосування до правовідносин, які виникли до 19 листопада.

Тому ще раз варто згадати конституційну тезу про рівність усіх громадян перед законом як наріжну в будь-якому суспільстві, що вважає себе демократичним.