Семен Глузман: І Захід, і Схід ставляться до українців краще, ніж наша влада

Ну от, іще один привід для критики влади. Наш прем’єр-міністр перейнявся психологічною реабілітацією учасників АТО. Розумію, сказав він це не всерйоз, радячись у головному офісі Національної гвардії. Проявив, так би мовити, глибокий інтерес. Політику належить обнадіювати. Ось і тут обнадіяв — створенням посади особливого віце-прем’єра з реабілітації. Це крім двох вже наявних, близьких за профілем панів Кириленка і Зубка. А ще Арсеній Петрович попросив у Заходу допомоги з реабілітацією наших бійців.

Свідчу: пан Яценюк запізнився. У всьому запізнився. В Україні вже існує те, що він тільки збирається робити. Шкода, його віце-прем’єри неправильно інформують шефа. І в Міністерстві охорони здоров’я, і в Міністерстві соціальної політики досить впевнено намагаються вирішувати цю проблему. Страшну, гірку проблему. Ось і фонд Ахметова, не чекаючи державного на те благословення, готує відповідних психологів, які вміють допомагати жертвам посттравматичного стресу. Давно й ефективно працюють із нашими психологами, лікарями та соціальними фахівцями компетентні професіонали з Великої Британії, Нідерландів, Ізраїлю, США та низки міжнародних організацій, включаючи НАТО і ЮНІСЕФ. І Захід, і Схід нам вже допомагають. У хаотичному бурлінні тисяч наших псевдоспеціалістів повільно з’являється якийсь порядок. В основному, за рахунок недержавних структур та іноземних фахівців.

Але є проблема. Звична українська проблема. Відсутність у вищого керівництва країни політичної волі реформувати соціальну систему України. Безглузді інститути та інститутики, що паразитують на чималих бюджетних коштах, академії та академіки в цій загрозливій їхньому існуванню ситуації продукують цілком калічні ідеї, концепції та конкретні плани... як правило, дикі й дурні. Шкода, не розповідають про це віце-прем’єри пану Яценюку, бережуть його психічне здоров’я. Втім, і вони, віце-прем’єри, не поінформовані. У першу чергу тому, що їм це нецікаво.

Не приховую: переживати сором доводиться мені. Оскільки заїжджі гості й акредитовані в Україні дипломати зі мною говорять відверто. Але, на жаль, конфіденційно. А їм би Петру Олексійовичу це безпосередньо висловити... От би голови полетіли. І реформи почалися. І, мабуть, кількість віце-прем’єрів в Україні скоротилася б. І ніхто з нас, платників податків, нічого поганого не відчув би.

А ось і деякі цифри, які свідчать про наше незліченне багатство. Вибрані, так сказати. У країні, де ніхто і ніколи не намагався всерйоз підрахувати, яка реальна вартість медичної послуги (виняток — міністр Богатирьова, вона хотіла зробити це в психіатрії, але не встигла), працює 130 медичних коледжів, де щорічно навчаються медсестринської справи 30 тисяч студентів. І... впродовж перших трьох років після випуску 67% з них ідуть із професії.

Захід і Схід продовжують нам допомагати. З простої причини: вони ставляться до нас, українців, краще, ніж наша влада. Особливо віце-прем’єри.