Як банкіри задумали технічно «кинути» валютних позичальників

Незалежна асоціація банків України (НАБУ) на початку жовтня розповсюдила відкрите звернення, адресоване голові Нацбанку Валерії Гонтаревій, із проханням підтримати новий законопроект «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)», який, на їхню думку, пропонує «збалансовані та цивілізовані шляхи вирішення» проблеми валютних позичальників. Не встигла преса опублікувати лист НАБУ, як перший заступник голови НБУ Олександр Писарук повідомив, що Національний банк схвалює цей проект, а з Міжнародним валютним фондом уже проведені переговори з проблеми реструктуризації іпотечних кредитів. Якщо вірити чиновнику, МВФ попередньо підтримав пропозиції банківського співтовариства щодо врегулювання проблеми. Загалом, нам усім дали зрозуміти, що банкіри між собою вже домовилися. Ймовірно, залишилося переконати депутатів, а позичальників просто поставлять перед фактом. А факт неприємний — під обнадійливою назвою документа зі словом «реструктуризація» криється звичайне кидалово.

Що обіцяють

Передбачається конвертація валютних іпотечних кредитів у гривневі за поточним курсом на момент реструктуризації та списання частини боргу, розмір якої залежить від штучного поділу позичальників на різні категорії. Залежно від категорій позичальників (площі квартири, участі в АТО, інвалідності, інше) списуються різні суми боргу — від 25% до 70% і більше. На залишок боргу нараховується така ж ставка, яка була по валютному кредиту, і фіксується на три роки без зміни. Після трьох років — підвищення до рівня «середня депозитна ставка +3%» з правом для банку перегляду щороку. Для прикладу, якщо в цьому році депозити у гривні приймають під 23–26% річних, отже, теоретично кредитна ставка може бути 26–29% — непідйомні відсотки по іпотеці. І що буде через три роки зі ставками у гривні — нікому не відомо.

Кому обіцяють

Насправді — майже нікому. Мета, яку переслідують банкіри в законопроекті, дуже примітивна — максимально звузити кількість клієнтів, які отримають гарантоване зрозуміле і прозоре право претендувати на списання частини суми боргу. Для досягнення такої мети фінансисти цинічно назвали документ соціальним, відразу розділивши позичальників на категорії за двома основними ознаками: площі житла та участі в АТО. Для посилення настільки неявного соціального ефекту додали ще одну «наймасовішу» категорію позичальників, до якої входять: ветерани війни, інваліди першої групи, батько або мати багатодітної сім’ї, які виховують дитину-інваліда. Ось кому, виявляється, банки із задоволенням видавали валютні іпотечні кредити під довідку про допомогу за інвалідністю чи пенсію учасника Другої світової.

Щоб не допустити якомога більшої кількості клієнтів до можливості реструктуризувати кредити, банкіри винайшли велосипед у вигляді спеціальних термінів саме для цього закону.

«Єдине житло» — місце, в якому позичальник 1січня 2014 року зареєстрував постійне місце проживання (право власності в законі і не згадується — прописку подавай). І це житло є предметом іпотеки, а позичальник або члени його сім’ї не мають іншого житла станом на 1 січня 2015 року.

«Єдине соціально житло» — єдине житло (див. вище), загальна площа якого не перевищує 60 кв. м для квартир або 120 кв. м для будинків.

А ноу-хау полягає в тому, що претендувати на реструктуризацію мають право тільки ті позичальники, у яких є саме таке єдине житло. Всі, хто отримав спадщину у вигляді розвалюхи-будиночка в селі, — не проходять. У кого була квартирка, але брав кращу — теж. Хто прописаний у батьків або в іншому місці — пролітають. А те, що реєстрація (прописка) не є підтвердженням права власності, банкірів не цікавить, їм просто потрібно відсіяти якомога більше людей. Нічого особистого — це лише бізнес. Будь-які засоби хороші. Свобода вибору місця проживання і переміщення? Ні, не читали, не чули.

Є й інші обов’язкові критерії, щоб потрапити під програму реструктуризації: 1) загальний борг разом із пенею та штрафами не повинен перевищувати 2,5 млн грн станом на 1 січня 2015 року; 2) на 1 липня 2015 року має існувати непогашена прострочена заборгованість понад 30 днів. Іншими словами — якщо ви зразковий позичальник, вчасно платили, — вас доїли і доїтимуть. Банк вас живим не відпустить. А з проблемними клієнтами потрібно розлучатися.

Кому вигідно

За непрямими оцінками, скористатися таким законом, у разі його прийняття, зможуть лише кілька відсотків від усіх валютних позичальників, що, природно, ніяк не вирішує системної проблеми. Натомість банкіри зможуть голосно заявити, як вони піклуються про клієнтів (особливо про учасників АТО) і формально закрити питання — щоб їх більше не турбували. Крім того, законопроект містить пункт, який дозволяє банкам для позичальників, що не потрапили під дію закону, здійснювати реструктуризацію за взаємно обговореними умовами. Цікавий, одначе, пункт. А що тепер заважає пропонувати індивідуальні програми реструктуризації?

Станом на 18 жовтня 2015 року так потужно просовуваний банківським лобі документ ще офіційно не зареєстрований на сайті Верховної Ради. Хоча вже схвалений НБУ і «підтриманий» МВФ. Повідомлень про благословення церквою поки не надходило.