Новини
Ракурс

Адвокатура: правова допомога чи юридичний бізнес

Багатовікова історія людства беззаперечно свідчить, що адвокатська професія  є найдревнішою на землі (після землеробів і мисливців) та найбільш інтелектуально розвиненою разом з  релігійними, академічними і мистецькими та, не зважаючи на створення людиною штучного інтелекту, буде залишатись такою впродовж, мабуть-таки, всього подальшого часу розвитку  людства.

Loading...

Зважаючи на те, що історичною місією адвокатури, як суспільного інституту, є надання правової допомоги окремій людині та людським спільнотам у тлумаченні правил (законів) суспільного життя та захисті основоположних прав і свобод людини передусім  перед свавіллям державної влади і владоможців різного  ґатунку – професія адвоката за своєю сутністю є (має бути) визначальною мірою незалежною і самодостатньою серед всіх інших професій та видів діяльності людини.

Високий інтелектуальний рівень цієї професії, який потребував спеціальної освіти і підготовки, та її самодостатність і незалежність у міжлюдських взаєминах та відносинах з інститутами державної влади,  об’єктивно створили цій професії імідж високого рівня престижності та вартості її послуг у повсякденності як окремих людей, так і людських спільнот. Такий високий рівень престижності та оплати призвів до створення адвокатських корпорацій, часто доволі закритих від суспільного ока та, певною мірою, навіть «утаємничених»...

Слід наголосити, що суспільні відносини на Земній кулі розвивались НЕ рівномірно і відповідно до цього не рівномірно розвивалась адвокатська професія та інститут адвокатури – в цілому. На цей розвиток мали вплив багато чинників релігійного, культурологічного, економічного і політичного життя різних народів і країн. Історія розвитку адвокатури Італії, Греції, Франції, Німеччини, Великобританії нараховує багато століть. І адвокати історично є основою людського потенціалу функціонування правових систем цих країн. Вони реально впливають на формування інших правничих інституцій: суду, прокуратури, нотаріату. Крім того, сама по собі наявність диплому про вищу юридичну освіту не є беззаперечною підставою для заняття юриспруденцією в цих країнах.  Юристи, в тому числі (і в першу чергу) адвокати однозначно усвідомлюють свою соціальну місію – надання правничої допомоги людині. В тому числі й тому, хто не в змозі оплатити такі послуги. Адвокати в цих країнах, не зважаючи на достатньо високі адвокатські гонорари (НЕ традиційну «заробітну плату» – наголошую!), не вважають свою діяльність  «бізнес-процесом» в контексті мети – «створення прибутку», а сприймають як спосіб особистого розвитку та розширення сфери надання правничої допомоги, в тому числі в умовах «безоплатної допомоги/ pro bono»!

Історія  адвокатури на теренах сучасної  України становить не більше 250-300 років. Її роль у суспільному житті за часів  різних  імперій, до складу яких входили наші землі, була настільки малозначущою, що вона не змогла створити високого рівня правової культури (правової свідомості) і правових традицій в нашому народі. Відсутність цих важливих елементів для демократичного суспільства створює тепер значні проблеми в реалізації принципів і засад правової держави, побудова якої задекларована в нашій Конституції.

Активна розбудова  адвокатури сучасної України розпочалась лише наприкінці ХХ століття і значних  темпів досягла уже в часи самостійності нашої  держави. Враховуючи перехід економіки,  ринкові відносини та розвиток приватної власності в Україні, виникла шалена потреба в адвокатах, і країна  продовжує переживати «бум» розвитку вищої юридичної освіти та надання правничих послуг. До адвокатської спільноти вливаються тисячі нових кадрів. Сьогодні адвокатура України нараховує понад 30 000 адвокатів, серед яких не малу частку становлять колишні прокурори,  слідчі, оперативні працівники органів правопорядку, військові, судді.

Якщо у переважній більшості країн з розвинутими і стабільними правовими системами саме адвокати поповнюють лави суддів і прокурорів, то в нас це відбувається з точністю до навпаки. Враховуючи, що суто психологічно за багато років імперіалістично-тоталітарної системи  урядування прокурори і  судді були виховані в доволі жорсткій системі підпорядкування та відсутності самоврядування зі стабільною заробітної платою з державного бюджету, то цю психологію вони принесли і в систему сучасної адвокатури України.

Бажання і можливості заробити якомога ябільше власних статків на тлі нестабільної економіки і недосконалої правової системи держави перехідного періоду, а також за відсутності належного рівня правової культури суспільства в цілому – адвокатські послуги набули ознак звичайних бізнес-процесів...Поле правничої допомоги перетворилося на ринок  юридичних послуг, в якому домінуючим критерієм стало не «надання правничої допомоги тим, хто її потребує», а –  «отримання прибутку та збільшення розмірів грошового обігу юридичних/адвокатських компаній».

Адвокати і правники в цілому перетворилися із «лікарів» долі людини/спільноти на «пожежників» різних негативних соціальних процесів, а іноді – й на ініціаторів таких процесів! На жаль, цьому сприяють такі чинники: розпорошеність правничої/адвокатської спільноти по різних групах та угрупуваннях, недосконалість адвокатського самоврядування, втручання державних інституцій в діяльність адвокатури, низькі критерії професійної культури і відповідальності правників за результати своє діяльності.

На мій погляд, недостатньо прозорі та зрозумілі за своєю методикою  різні  правничі конкурси – на кращих/успішних юристів і юридичних компаній/фірм також не сприяють належному якісному розвитку адвокатської професії зокрема і правової системи держави - в цілому.

Попереду в нас багато довготермінової і  напруженої роботи з лікування та належної розбудови адвокатської професії і правової системи країни – в цілому...

Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter