Про сенси правничої професії. Бути правником – робота чи покликання?

За плечима – життєвий шлях у ¾ століття, з яких 50 років присвячені правничій професії. Починаючи з невдалої спроби вступити до юридичного ВИШу і завершуючи громадською діяльністю пенсіонера на ниві експертних оцінок стану правової системи держави, реалізації основоположних прав і свобод людини. Це звичайна трудова діяльність, щоби прогодувати себе і сім’ю, чи щось більш важливе і вагоме з точки зору сенсів земного життя людини?

Спробую знайти відповідь на це доволі складне запитання у своїх максимально стислих дописах – не тільки і не стільки для себе, скільки для тих з вас, шановні читачі, хто лише збирається обрати цей шлях. Шлях пошуку і утвердження справедливості та  відповідальності  людини перед собою і  своїм оточенням, а для мене – ще й перед Господом...

Пошук цієї відповіді – це будуть, скоріше, роздуми про сенси правничої професії, аніж конкретні рекомендації чи настанови  чи «рецепти» для молодих. Бо кожен із нас –  творець власної долі і господар власних здобутків і помилок.

Можливо, мої роздуми просто допоможуть комусь з читачів краще і точніше оцінити власне призначення у земному житті та визначати оптимальні шляхи для самореалізації, враховуючи досвід старшого покоління і своїх рідних та близьких.

Пропоную в наступній нашій віртуальній зустрічі вирушити в подорож  океаном життя в пошуках омріяного берега.