Замітки адвоката. «Чого ви включаєтеся? Він же безплатник»

Сьогодні досить часто можна почути про тотальну байдужість людей до проблем оточуючих, а також про трагічні наслідки такої байдужості. Слова докору звучать як вирок суспільству та окремим індивідам, але ця історія — про ціну чуйності, жагу справедливості та високу плату за самопожертву.

6 листопада 2016 року громадянин У. (раніше несудимий, працював шеф-кухарем кулінарного закладу в м. Києві), почувши погрози кримінальника — особи, за плечима якої близько 20 років відсидок (востаннє за замах на вбивство другої дружини з використанням ножа), не пройшов повз, хоча мав таку можливість. Подальші дії правоохоронців змушують сміливця переконатися у дорогій ціні, сплаченій за те, щоб бути справжньою людиною.

Погрози кримінальника лунали на адресу його ж власних рідних — сина, його дівчини, онука та першої дружини. Вони були реальними, бо в руках тримав два ножі й перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння. Громадянин, який володіє прийомами ножового бою та раніше був засуджений за насильницькі злочини з використанням ножа, поводився агресивно, погрожував, що зараз переріже всім горло.

Сміливець, усвідомлюючи, що часу на зволікання і виклик поліції немає, завдав одного удару рукою, збивши кримінальника з ніг і наступивши йому на грудну клітину. Убезпечивши себе від продовження нападу, він завдав ще одного удару по голові, але, почувши заклик сина «потерпілого»-кримінальника зупинитися, припинив свої дії. Обеззброєний кримінальник, зрозумівши свою поразку, припинив свій напад і навіть відмовився від запропонованої медичної допомоги. Але прийшовши додому і лігши спати, помер через крововилив.

Якою має бути правова оцінка цієї ситуації? Особа діяла в умовах необхідної оборони чи було перевищення її меж? Оригінальну і трагічну, злочинно-недбалу, недолугу та несправедливу відповідь на це запитання дали слідчий і прокурор, кваліфікувавши дії рятівника як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягло за собою смерть.

А як же ножі, спроба їх застосування, реальність погроз, колоритна особа псевдопотерпілого? А отак…

Кримінальне провадження №12016100100014134 від 7 листопада 2016 року. Цитата з підозри: «Громадянин У., реалізовуючи свій злочинний намір на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків наніс…

09.11.2016 року гр. У. повідомлено про підозру по ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що потягло смерть.

10.11.2016 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо гр. У. обрано запобіжний захід тримання під вартою».

Ну що тут додати? Такою є подяка правоохоронної системи за правосвідомість громадянина і його людяність. Так би мовити, у всій своїй красі.

Апогеєм є запитання слідчого до автора цих рядків, адвоката затриманого. Усвідомлюючи свавільність дій правоохоронців і несправедливість, кричущість ситуації та її наслідків, я попереджав (відверто кажучи, на підвищених тонах) слідчого та прокурора про те, що саме вони змінять героя за ґратами. Тоді слідчий запитав: «Чого ви включаєтеся? Він же безплатник…».

Для мене це запитання є відповіддю. Відповіддю на те, як відбувається процес очищення правоохоронної системи…

Найкращим підтвердженням слів адвоката, певне, є той факт, що «потерпіла», колишня дружина померлого кримінальника, та його син, яких той намагався позбавити життя, носили в СІЗО передачі обвинуваченому… вважаючи його янголом-охоронцем.

Беручи участь у цьому кримінальному провадженні, я зіткнувся з шокуючою та цинічною невідповідністю обставин, викладених у підозрі та обвинувальному акті, дійсним обставинам справи, коли свідки-очевидці хронологічно та послідовно розповідають про обставини необхідної оборони, а слідчий і прокурор, переслідуючи якісь невідомі цілі або будучи некваліфікованими, викладають обставини не просто у довільній формі, а намагаючись фактично забезпечити поміщення героя за ґрати.

Ця ситуація є вироком правоохоронній системі, коли правоохоронні органи своїм злочинно-недбалим ставленням до власних обов’язків, а можливо, переслідуючи корисливі мотиви, привчають людей бути байдужими одне до одного…

Довгі місяці розплати за чуйність, низка безрезультатних апеляцій як биття головою об стіну були перервані наслідками копіткої роботи та законним, обґрунтованим і справедливим рішенням судді під час підготовчого засідання, згідно з яким було змінено запобіжний захід моєму підзахисному.

Слід зазначити, що суддя Шевченківського районного суду м. Києва Хардіна, вислухавши всіх учасників процесу, зрозуміла ситуацію і роль, яку «правоохоронці» відвели в ній обвинуваченому і… самим собі.

На даний час, коли справа йде до справедливого виправдувального вироку, прокуратура, відчувши запах смаженого та невідворотність відповідальності правоохоронців, почала проявляти ініціативу про необхідність і навіть обов’язковість… перекваліфікації дій героя на перевищення меж необхідної оборони. Смішно, коли прокуратура хоче виступити білим янголом, насправді бажаючи уникнути відповідальності.

Серед нас є небайдужі люди — попри всі затяті намагання держави в особі окремих її уповноважених представників покарати за цю небайдужість. І, мабуть, було б справедливим, а ще і прагматично-далекоглядним, аби суспільство віддячувало тому, хто не відходить убік, коли коїться злочин, зацікавленістю в його долі.

Наступне судове засідання призначене на 10 жовтня 2017 року.