Комунальний колапс відкладається, але не скасовується?

Творці реформи у сфері житлово-комунального господарства, яка для людей мала розпочатися з набуттям чинності 10 червня цього року закону «Про житлово-комунальні послуги», взяли черговий тайм-аут. Причина — не встигли за відведені для цього півроку (а сам закон було ухвалено в листопаді минулого року з відстроченим на шість місяців введенням в дію) розробити механізми, які потрібні для реалізації цього закону.

Тому на початку червня 2018 року Верховна Рада квапливо ухвалювала законопроект №2454-VIII, яким введення в дію закону про ЖКП фактично відклали на рік. Та чи врятує це ситуацію, тобто чи вистачить часу людям, щоби приготуватися жити по-новому і брати на себе повну відповідальність за багатоквартирні будинки, не маючи при цьому реальних важелів впливу на монополістів, що надають послуги?

Про те, що чекає на українців з набуттям чинності закону про ЖКП, «Ракурс» писав у травні цього року в матеріалі «Житлово-комунальні послуги: пеня не за горами, абонплата не за долами?». Тепер запровадження тієї ж самої пені, яку неплатникам мали почати нараховувати з 1 січня наступного року, відсунули до 1 травня 2019-го, тобто фактично до кінця опалювального сезону 2018–2019 років. У будь-якому разі загальний розмір пені не може перевищувати розміру самого боргу. І її не нараховуватимуть, якщо держава не виплачує вчасно пільги та субсидії, як і в разі, якщо людині затримують зарплату. Але це треба буде підтверджувати документально. А ось про штрафні санкції для недобросовісних постачальників, як і раніше, законодавець забув. Навмисно він це зробив чи випадково, з «неуважності», треба розбиратися окремо.

Зміни, без яких не зрушити з місця

Новий закон передбачає і низку інших, більш важливих змін. Так, термін укладення договорів на комунальні послуги перенесено аж на 1 травня 2020 року, а до цього залишаться в силі вже укладені договори, за якими будинки «живуть» зараз. А ось норми закону, що стосуються послуг управління (поки що їх надають переважно старі «добрі» ЖЕКи), нібито введено місяць тому — з 10 червня цього року. Однак чинні договори про утримання висоток залишаться доти, доки уряд не розробить зразок типового договору на управління будинком.

За словами народного депутата Дмитра Андрієвського, який є заступником голови парламентського комітету з питань містобудування та житлово-комунального господарства, відстрочка введення частини норм закону про житлово-комунальні послуги необхідна для дотримання правового боку питання, адже багато його норм не стикуються з чинними постановами Кабміну, а нові документи ще не готові. Нестиковка насамперед має місце в питаннях укладення договорів між постачальниками та споживачами послуг, припинення надання комунальних послуг у разі несплати, нарахування пені тощо. Народний депутат запевняє, що могли виникнути загрози з проходженням наступного опалювального сезону, та й вивезенням того ж сміття, адже якщо б закон про ЖКП не відстрочили, постачальники комунальних послуг формально не мали би права ці послуги надавати. І знову — до укладення нових договорів, типові варіанти яких поки не розроблені.

У ЖЕКах сподіваються, що хоча б договори на управління будинком до кінця року з'являться, і тому на деяких будинках в Києві вже розклеюють оголошення за підписом керівників підприємств району про те, що норму про послугу управління відкладено до 10 грудня 2018 року, а до цього часу людям потрібно визначитися з формою управління будинком. Мовляв, це може бути як ОСББ, так і колективний власник (що це таке, не пояснюють), а також нинішній ЖЕК, який потрібно обрати на зборах власників квартир. Звідки взяли дату 10 грудня, незрозуміло, тому ми вирішили розібратися, якою є ситуація насправді та які кроки вже потрібно робити власникам житла в багатоквартирних будинках.

Управитель потрібен вже зараз

«Грудень тут ні до чого: все, що стосується послуги управління, вже введено, — каже в коментарі для «Ракурсу» начальник Управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації Віра Радченко. — Це означає, що управитель людям потрібен вже зараз. Але з цим неабияка проблема, адже виходить, що договору типового немає, але управителя люди можуть вже обирати й укладати з ним якийсь — невідомо який! — договір. При цьому поки що немає механізму розрахунку внесків на управління, як і переліку послуг... Розумієте, в чому заковика: з одного боку, люди обирають собі управителя, але водночас Мінрегіон має затвердити обов'язковий перелік послуг з утримання, а не управління. І таких нестиковок — безліч. Я говорила з колегами: пазл, як це все працюватиме на практиці, поки не складається ні в кого».

І навіть якщо в будинку зможуть організуватися і провести ці збори продуктивно, проблема в тому, що знайти людину, яка б ефективно вирішувала питання з управління будинку, насправді дуже непросто. Поки що навіть ті компанії (а це найчастіше товариства з обмеженою відповідальністю), які реально працюють на ринку, всіма правдами і неправдами залишають будинки, бо їм це невигідно, а працювати собі у збиток ніхто не хоче. За словами Віри Радченко, до них в управління щотижня телефонують по 3–4 рази із запитанням: як правильно покинути будинок? А мешканці таких будинків сильно ризикують, як та бабуся з відомої казки, залишитися біля розбитого корита, коли і накопичені, скажімо, на ті ж самі ремонти кошти попливуть в невідомому напрямку — разом з компанією, яка цей будинок обслуговувала, — і суди ні від чого не врятують, бо сам судовий процес фінансово є дуже витратним.

«Якщо будинок вирішили покинути, — пояснює чиновник КМДА, — то там, скоріш за все, є борги без ресурсу покриття, і компанії з обслуговування працювати з ним вже нерентабельно. Це можуть бути заборгованості з пільг та субсидій, адже субсидії, які начебто отримують на комуналку люди, насправді держава має перерахувати компанії з обслуговування. Вона не платить, і збитки накопичуються, що теж стає однією з причин, щоб відмовитися від обслуговування будинку. І таке — повсюдно, не лише в Києві, оскільки субсидії вчасно не сплачуються ніде. Тут є ще один нюанс: жоден управитель, який себе поважає, знаючи цю ситуацію, не зайде в будинок, бо розуміє, що зазнаватиме збитків. У такій ситуації людям треба виставляти повну вартість: мовляв, ви заплатите мені зараз усе повністю, а коли я отримаю за вас субсидію, то зроблю перерахунок. Але на це не готові ті, хто — через свою бідність — оформив цю соціальну допомогу на сплату ЖКП. І якщо, припустімо, пенсіонеру, який отримує 1500 грн пенсії, виставити рахунок, умовно кажучи, замість 100 грн всі 500, він не заплатить жодної копійки. І таких пенсіонерів по Україні багато, тому зростатиме рівень неплатежів».

У КМДА вважають, що заводити в подібній ситуації управителя, на якого будинок потім не матиме жодного впливу (провести нові збори і переобрати — практично нереально в наших умовах), — це взагалі катастрофа. «Якщо комунальні ЖЕКи, на які так чи інакше має вплив муніципальна влада, так-сяк працюють, якимось чином перекривали досі всі подібні недофінансування, сміття вивозилося, ліфти їздили, освітлення в місцях загального користування було, двірники прибирали, то що буде після них, вам зараз не скаже ніхто», — зазначає Віра Радченко.

З одного боку, Мінрегіон зараз розробляє документ про сертифікацію управителів. Але поки незрозуміло, що це будуть за люди, яку базову освіту вони повинні мати — тільки вищу або вистачить, скажімо, середньо-спеціальної технічної. З іншого, навіть ті, хто наче й хоче займатися цим бізнесом, на цьому етапі мало розуміють, що являє собою процес управління будинком. «На практиці виявляється, що людина взагалі нічого не розуміє, заходить в будинок тільки щоб заробити грошей, а не навести лад, — пояснює експерт. — Натомість дуже гарно розповідає, як усе буде добре. Скоріш за все, люди дуже швидко зіткнуться з необхідністю пошуку нового управителя — і ситуація може повторитися. Тим більше що немає типового договору і не прописано відповідальність. У законі сказано, що він робить тільки те, що люди йому делегували. Тому в підсумку мешканці ще й будуть винуваті в тому, що він нічого не робив».

У більш-менш виграшній ситуації — ті будинки, де вже є або збираються створювати ОСББ, яке насправді чудово справляється з роллю управителя. «Людям при цьому не потрібно відкривати розрахунковий рахунок, достатньо просто створити ОСББ й обрати главу правління, якого в разі якихось нюансів легше переобрати, ніж управителя, — каже Віра Радченко. — І в них буде юридична особа, яка укладатиме договори з постачальниками послуг. Причому механізми впливу на них з боку ОСББ є — аж до того, щоб не оплачувати ненадані послуги».

Виходить, що на цьому етапі, хоч мешканцям і потрібен управитель, до його вибору потрібно підходити вкрай обережно, щоби потім не розгрібати наслідки необачних кроків. Експерти кажуть, що входити в процес реформування ЖКГ громадянам України потрібно виважено: якщо є можливість вирішити питання за допомогою створення ОСББ або будь-якого його аналога, варто нею скористатися. І оскільки насправді якийсь запас часу для вибору в людей ще є, можна спробувати виховати непоганого управителя з того ж самого комунального ЖЕКу: спроба мешканців налагодити з ним комунікацію — це теж корисний досвід, який стане в пригоді у найближчому майбутньому, якщо з ЖЕКом все ж буде не по дорозі.

Чи вистачить року для створення нормативних документів

Реформа в житлово-комунальній сфері, яка і так розтяглася в часі, насправді і наступного року може отримати ще одну відстрочку. У всякому разі, так кажуть експерти у сфері житлово-комунального господарства. І ось чому. Як стверджують в Асоціації міст України, щоб отримати можливість повною мірою реалізувати закон про житлово-комунальні послуги, який є одним з наріжних каменів реформи, за цей час потрібно розробити й ухвалити щонайменше 34 нормативно-правові акти, 19 з яких — урядові постанови, 11 наказів профільного міністерства, а також два накази Міненерговугілля і стільки ж постанов Нацкомісії з регулювання електроенергетики і комунальних послуг.

Наступна ланка в цьому ланцюжку, яка має наблизити нас на крок до запровадження вимог нового законодавства, — дії органів місцевого самоврядування та постачальників комунальних послуг. Вони мають реалізувати для цього певні організаційно-технічні заходи, тобто обкатати сам механізм цього процесу, на що теж знадобиться додатковий час.

«Зараз дійсно все впирається в розробку нормативної документації, яка необхідна, щоб закон про житлово-комунальні послуги зміг перетворитися на реально чинний документ, — пояснює «Ракурсу» директор Дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — Досі ж упоратися з цією роботою так і не змогли. Це по-перше. По-друге, мало написати закон, як недостатньо і прописати механізми реалізації цього закону. Треба відпрацювати процес на практиці, можливо, навіть не в масштабах країни, а як пілотний проект. Але таку роботу не проведено, а без цього не можна рухатися далі: ані оголосити конкурси на управителів, ані розпочати якісь процедури, оскільки немає типових договорів. І це лише дещиця проблем, які є на сьогодні в цій сфері».

Тобто з одного боку, процес розробки нормативних документів є вельми тривалим — навіть на один з них, враховуючи необхідність узгодження документа в безлічі міністерств і відомств, зазвичай іде до півроку часу. І щоби впоратися до встановленої дати, розробляти усі треба практично одночасно. А з іншого, питання також впирається у власне розробку самих документів, які, щоб забезпечити безперебійну роботу в сфері ЖКГ, мають бути певної якості. Тому запитання «Чи впораються з цим чиновники, які звикли все робити абияк?» і «А чи є у нас в країні експерти потрібної кваліфікації, готові цим чиновникам підставити своє плече?» зовсім не пусті.

Олександр Сергієнко вважає, що за бажання впоратися з цією роботою за рік цілком реально. «Експерти, котрі розуміються на проблемі, у нас є, — запевняє він, — але поки що в країні все робиться виходячи з інтересів компаній, які надають послуги, тобто монополістів. А так чинити в жодному разі не можна, якщо ми не хочемо отримати в результаті комунальний колапс, спровокований різким зростанням рівнем неплатежів населення, який і так є високим. Експерти, які працювали над самим законом про ЖКП, добре попрацювали на замовлення монополістів, а не в інтересах людей. Що вони зробили насправді, прикриваючись гаслами про європейський вектор розвитку та орієнтацію на досвід інших країн? Перелицювали старий, ще радянського зразка закон, фактично створивши його оновлену редакцію, і видали це за надновий документ, який допоможе осучаснити сферу житлово-комунального господарства. Але доки не почнуть реально думати про людей, а не лише про свої кишені та рахункив офшорах, всі ці висловлювання так і залишаться словесною демагогією, а країна зіткнеться зі ще більшими проблемами».

Експерт вважає, що якщо не подбати про реальний механізм захисту споживача (через суди, які в нас і так перевантажені, люди навряд чи зможуть захистити себе, наприклад, від недобросовісного управителя, а управи на нього, судячи з норм нового закону, просто не буде), можна дочекатися хіба що обвалу платежів. «Людей знову спробують лякати тим, що за великі заборгованості почнуть відбирати майно, те ж саме житло, наприклад, — прогнозує директор Інституту міста. — Та проблему це теж не вирішить, а лише посилить її».

Виходить, що за цей рік, на який відстрочили введення в дію більшості норм закону про житлово-комунальні послуги, треба не лише розробити нормативно-правові документи, тобто сам механізм його запровадження, а й переглянути окремі норми, а якісь, можливо, додати. Та чи захочуть можновладці, в яких апріорі немає таких проблем з оплатою житлово-комунальних послуг, як у більшості українців, розглянути саму необхідність таких змін — питання мало не риторичне.