Супрун розвінчала ще один міф: лікувати не треба, природа все зробить сама

«Дві з трьох гриж дисків хребта розсмоктуються без операції, — розвінчала днями ще один міф в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. — Доказова медицина свідчить, що більшість гриж дисків поперекового відділу хребта зникають спонтанно (!), тобто самі по собі. І це природний процес в організмі людини. Таке явище має назву резорбція, тобто розсмоктування».

На думку в. о. міністра охорони здоров'я, в Україні популярною методикою лікування міжхребцевих гриж є операція, попри те, що необґрунтоване хірургічне втручання на хребті є дуже небезпечним, адже може більше нашкодити, ніж вилікувати пацієнта.

«Також досить популярними є скоріш магічні, ніж доказові способи вирішення проблеми. Деякі центри й клініки пропонують різного роду «авторські» методики, які начебто допоможуть позбавитись грижі міжхребцевого диска без оперативного втручання. В такій рекламі можуть навіть демонструватися знімки МРТ до і після лікування з коментарем на кшталт «ось бачите, пройшло сім місяців і грижі немає». Насправді, це не означає, що ці альтернативні методи спрацювали. Просто пацієнти заплатили за те, що природа зробила сама», — застерігає Супрун.

Що кажуть лікарі?

«Наукові публікації про спонтанні резорбції гриж міжхребцевих дисків з'являються регулярно ще з 1984 року та підтверджуються даними КТ та МРТ досліджень, — пояснює лікар-нейрохірург Вадим Ілляшенко. — В середньому близько 66% випадків гриж поперекових дисків зникають спонтанно. А за даними зі Сполученого Королівства — в більш як 80% випадків. В більшості випадків строки резорбції становлять від трьох до 12 місяців. Як правило, симптоми зникають набагато раніше».

У частини пацієнтів грижі міжхребцевих дисків не проявляють себе якимись симптомами, а виявляють їх випадково під час МРТ або КТ. Про захворювання може свідчити частіше біль у нозі, ніж у попереку. «Біль зазвичай поширюється нижче коліна у вигляді смуги. Можуть також турбувати відчуття оніміння, поколювання чи повзання мурашок у нозі», — описує клінічні симптоми нейрохірург.

За словами Вадима Ілляшенка, у 70% пацієнтів з цим діагнозом завдяки нехірургічному (консервативному) лікуванню симптоматика минає протягом чотирьох тижнів, у 90% — протягом 12 тижнів. У більшості випадків терапія має починатися з консервативного лікування.

«Це передбачає прийом протизапальних та знеболювальних препаратів, збереження рухової активності, спеціальні вправи, епідуральні блокади, якщо є сильний біль. І тільки якщо немає ефекту від комплексного консервативного лікування через 6‒8 тижнів, можна розглядати варіант хірургічного лікування. Його потребують щонайбільше 5% пацієнтів з грижами дисків, що виявляються корінцевим синдромом», — дає поради лікар.

Такий біль...

За статистикою, майже кожна людина протягом життя стикається хоча б з одним нападом болю в спині. Всупереч розхожій думці, пік спостерігається не у літніх людей, а припадає на активний вік — 35‒55 років. На думку фахівців, це може бути пов'язано із сидячим способом життя. Сучасна людина чимало часу проводить в офісі, а фізична активність зводиться до рухів комп'ютерної миші. Інша крайність, яка призводить до того ж самого результату, — важка фізична праця. Якщо в молодому віці джерелом болю в спині є зазвичай міжхребцеві диски, то з віком на перше місце виходять інші причини, наприклад, остеопороз.

Якщо у людини болить спина, скоріш за все, вона мало рухається, має зайву вагу, веде здебільшого сидячий спосіб життя. Напевно, присутні також якісь шкідливі звички, наприклад, куріння. Подібний «букет» сприяє розвитку захворювань серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, страждає також хребет.

Основна рекомендація для здоров'я спини — зберігати фізичну активність. Приводом для візиту до лікаря мають стати такі симптоми: ви не можете визначити положення, при якому біль у спині зникає або значно зменшується; турбують нічні болі; окрім болю в спині підвищується температура тіла, з'являється лихоманка, погане загальне самопочуття; ранкові болі і скутість у спині, що турбують понад 30 хвилин; якщо протягом короткого часу з незрозумілих причин людина втрачає вагу; в разі порушення чутливості, слабкості в нижніх кінцівках.

На завершення хотілося б зауважити, що пропаганда фізичної активності від МОЗ, безумовно, заслуговує на увагу кожного з нас. Це є особливо актуальним у країні з жалюгідним бюджетом на медицину. Однак «прості і дієві поради» не замінять кваліфікованих консультацій лікарів (яких в Україні залишається дедалі менше), не зроблять медичну допомогу для наших громадян доступнішою. І як би ми не старалися залишатися здоровими в темні часи «трансформації української медицини», завжди є ймовірність потрапити, серед іншого, у 5% тих, хто потребує операції з видалення міжхребцевої грижі (згідно з вищенаведеною статистикою). Що робити в такому разі — МОЗ поки рецепт не дає.