Новини
Ракурс
Охматдит, Київ. Фото: Juliya Sachko / facebook.com/juliya.sachko.3

Війна в «Охматдиті»: чому онкохворі діти під загрозою

«Ракурс» вже писав про реорганізацію в лікарні «Охматдит» («Операція «Реорганізація»: поставити діагноз лейкемія в Україні невдовзі не зможуть»). Замість декларованого МОЗ поліпшення медичних послуг, на Україну, на думку провідних онкологів, чекає руйнування всієї системи дитячої онкогематології, вибудовуваної десятки років.

Loading...

На жаль, головний лікар НДСЛ «Охматдит» Ірина Садов'як так і не прислухалася до професійної спільноти, що голосно кричала (наказ про реорганізацію не обговорювався з фахівцями в цій галузі, з жодним членом Асоціації онкогематології). Не стала перешкодою для трансформації і скорочення штату в дитячій лікарні й відсутність згоди профспілок. Отже, у високий відпускний серпневий сезон двох провідних онкогематологів найбільшої дитячої лікарні зі статусом національної — завідувачку Центру онкогематології Світлану Донську і заввідділення трансплантації кісткового мозку (ТКМ) Олега Рижака — було звільнено зі своїх посад. На знак протесту за ними пішла частина лікарів і медсестер відділень ТКМ і референс-лабораторії, які занесли до відділу кадрів заяви про звільнення за власним бажанням.

Україна фінансує чужу медицину

 

Щоб зрозуміти, чим загрожує реорганізація, потрібно знати специфіку роботи Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку.

«Всі діагнози дітям з онкогематологічною патологією ставляться у цьому центрі. Сюди доставляється матеріал з регіональних відділень. На підставі результату завідувачка центру, яка є лікарем-клініцистом, ставить діагноз і обирає протокол, за яким дитину лікуватимуть. Хворого скеровують у відповідне відділення. Тепер цю координаційну роботу виконуватиме начмед, який є анестезіологом за фахом, що не розуміється на дитячій онкогематології. Хіба це адекватне рішення?» — риторично запитує Олег Рижак, донедавна завідувач відділення трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит».

Аутологічну трансплантацію кісткового мозку (пересадку власних клітин) в Україні почали робити з 1998 року. З 2000-го в нашій країні запровадили алогенну трансплантацію від родинних повністю сумісних донорів. «Протягом цих років ми намагалися розвинути технологію алогенної трансплантації, щоб дати шанс на виліковування більшій кількості дітей, — розповідає Олег Рижак. — Адже серед тих, хто потребує донорської ТКМ, тільки у 25–30% випадків вдається знайти родинного повністю сумісного донора».

Виходом для інших хворих може бути неродинний повністю сумісний донор. На жаль, Україна не має доступу до Міжнародного реєстру донорів кісткового мозку. Прохання ж про допомогу онкохворим дітям в нашій країні стали звичними. Страшно навіть уявити, що відчувають батьки, змушені шукати захмарну для звичайної сім'ї суму, щоб обміняти її на життя найріднішої маленької людини. Нашим громадянам доводиться лікувати хворих дітей за кордоном, переплачуючи гроші. Порівняйте: аутологічна трансплантація в Україні коштує 20–30 тис. дол., в Європі — в середньому близько 70 тис. євро. Алогенна в нашій країні — 50–70 тис. дол., у Європі в середньому — 170 тис. євро.

«Сьогодні ми підійшли впритул до початку трансплантації від неродинних донорів, — каже Олег Рижак. — Залишився останній крок — укласти договір з одним із міжнародних реєстрів, фондом Стефана Морша в Німеччині. (Саме таким шляхом починали робити неродинну трансплантацію в Білорусі, Росії. Там на це держава виділяла кошти. — Ред.) Від МОЗ вимагалося лише одне — забезпечити легальне транспортування неродинного трансплантата через кордон. Затвердити методику, забезпечити, так би мовити, зелений коридор. Навіть гроші на покупку трансплантатів ми планували знаходити через благодійні фонди».

За словами лікаря, ще навесні було підготовлено план покрокової імплементації трансплантації від неродинних донорів, який подали до МОЗ. Відтоді про нього нічого не чутно.

Що буде з хворими дітьми?

На думку головного лікаря Ірини Садов'як, трансплантацію кісткового мозку робитимуть інші лікарі.

«Трансплантація кісткового мозку відноситься до медичного хай-теку. Це командна робота, в якій кожен виконує свою функцію. Якщо з цієї команди вилучити хоча б одного, це як з авто зняти колеса чи іншу деталь — машина не поїде. Це свідчить про повне нерозуміння того, про що людина говорить, і нехтування думкою фахівців, — реагує на заяву головного лікаря Олег Рижак. — Дитячих онкогематологів, здатних робити алогенну (тобто донорську) трансплантацію, на сьогодні в Україні налічується шість. З них тільки двоє можуть робити трансплантацію самостійно — від початку до кінця. Це я і Юлія Базалук (лікар-гематолог Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит». — Ред.). Юлія Борисівна вважає нижче своєї професійної та людської гідності продовжувати працювати в лікарні, адміністрація якої дозволяє собі незаконні дії по відношенню до своїх колег. Ознайомившись з наказом, яким її планували призначити тимчасовою виконувачкою обов'язків заввідділення, вона відмовилася від цієї посади».

Після звільнення під кабінетом на Олега Рижака чекали розгублені батьки маленьких пацієнтів зі сльозами на очах і лише одним запитанням: що тепер нам робити? Лікар пообіцяв обов'язково всіх долікувати, зауваживши, що нових пацієнтів брати не зможе. «Ми будемо оскаржувати це все. Будемо добиватися поновлення. Порушено прямі норми законодавства. В будь-якому разі ми залишаємося однією командою. Ми не припинимо надавати допомогу вашим дітям», — запевнив він.

Не можна не відзначити, що у вересні розпочне роботу тимчасова слідча комісія з питань «Охматдиту», ініційована в червні Комітетом ВР з охорони здоров'я. Хочеться сподіватися, що і з питання його реорганізації буде ухвалено експертне рішення.

Кандидатуру Ірини Садов'як, яка до цього очолювала Коломийську районну центральну лікарню, на пост головного лікаря «Охматдиту» трохи більш як рік тому одноголосно схвалила конкурсна комісія МОЗ. Свій вибір на користь Ірини Дмитрівни в. о. МОЗ Уляна Супрун пояснила так: «Коли вона сказала, що через корупцію звільнить лікаря, це було різко і нам дуже сподобалося». А ще Садов'як, чий виступ під час конкурсного відбору я уважно слухала, обіцяла змінити філософію лікарні, вважаючи основними цінностями повагу, довіру, любов, а головними якостями персоналу — старанність, новаторство, ініціативність і професіоналізм.

Якось змішалося все в купу в Україні. Зовсім не Міністерство охорони здоров'я має боротися з корупцією. Пам'ятаєте, як у фільмі Ельдара Рязанова «Службовий роман»: «Шуро! Якщо пам'ять мені не зраджує, ви, здається, числитеся в бухгалтерії?.. Так ось. Було б дуже корисно, якби ви займалися не лише громадськими справами, але і своїми прямими обов'язками». Міністерство, захопившись полюванням на відьом, часто забуває про рутинну роботу і покладені на нього «прямі обов'язки». Цькування професіоналів (по-іншому це назвати важко), що стало трендом останніх років, як ти його не назви — реорганізацією, трансформацією, — насамперед ударить по пацієнтах.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter