Новини
Ракурс
Фото: Bru-nO / pixabay.com

Дивні фуфломіцини: чому вони живуть в Україні і що з цим робити

Фуфломіцини — саме таку назву дістали лікарські засоби, які не мають належної доведеної ефективності та безпечності. На презентації, що відбулася в Українському кризовому медіацентрі, було представлено результати першого в нашій країні дослідження ринку подібних препаратів. Загалом експерти озвучили те, що більшість українців і так знали (ну, можливо, дещо помилялися з цифрами). Отже, 26% коштів, витрачених нашими громадянами на ліки у 2017 році, пішли на препарати, які навряд чи комусь допомогли. Тобто на фуфломіцини.

Loading...

Як подібний аналіз допоможе пацієнтам захистити себе? Відповідаючи на це популярне запитання, спеціалісти зазначили, що їхнє дослідження — один із перших кроків до підвищення обізнаності українців, надання їм інструментів та інформації для розуміння того, що пацієнт також відповідальний за своє лікування. Тож головна рекомендація — не боятися питати лікаря про призначення тих чи інших лікарських засобів, адже це не тільки право, а й обов'язок пацієнта. Якщо порозуміння з лікарем досягти не вдасться, експерти радять шукати іншого.

Ліки, які українці купують найчастіше: «витяжка з телячої крові», фітопрепарати та гомеопатія

 

Медикаменти в дослідженні поділили на декілька груп: 1) гомеопатичні лікарські засоби; 2) лікарські засоби рослинного походження; 3) лікарські засоби, що відсутні у сучасних стандартах надання медичної допомоги; 4) ефективні лікарські засоби; 5) лікарські засоби без доведеної ефективності.

Дослідники проаналізували публічно доступну інформацію щодо діючих речовин лікарських засобів (загалом вивчили близько 1500 діючих речовин та їх комбінацій). Найважливішим критерієм того, що препарат має доведену ефективність, вважали фактор його реєстрації у країнах з суворим регуляторними вимогами — ЄС, США.

Загалом у 2017 році українці витратили 53,6 млрд грн на ліки в аптеках. Чверть цих коштів заплатили за гомеопатичні і фітотерапевтичні препарати та інші ліки без доведеної ефективності.

Якщо казати про торгові назви лікарських засобів, то найчастіше українці купують німесил (349 млн грн), актовегін («витяжка з телячої крові» коштувала нашим громадянам 342 млн грн), натрію хлорид (262 млн грн). Як зазначають експерти, 4 з 10 препаратів, яким віддають перевагу українці, можна віднести до фуфломіцинів.

Перша категорія — гомеопатичні засоби, які не містять діючої речовини, не мають доведеної ефективності. Але історично склалося, що вони мають реєстрацію як в Україні, так і в інших розвинених країнах. Ця група препаратів фактично не має доводити свою ефективність, а реєструється лише за фактом безпечності. На гомеопатичні ліки у 2017 році українці витратили в аптеках 1,1 млрд грн. Трійка найпопулярніших з них виглядає так: «Траумель С» (138 млн грн), «Лімфоміозот» (69 млн грн) та «Афлубін» (61 млн грн).

Друга категорія — лікарські засоби рослинного походження. Переважна кількість рослинних препаратів відсутня у більшості стандартів надання медичної допомоги, адже вони не мають достатньої концентрації діючої речовини, стабільності вмісту. До них застосовуються спрощені вимоги щодо видачі реєстраційного посвідчення як в Україні, так і в країнах Євросоюзу та США. Ліків рослинного походження українці купили на 3,3 млрд грн.

Далі йдуть лікарські засоби, що відсутні в сучасних стандартах надання медичної допомоги. Яскравий приклад — гідазепам, розроблений українськими вченими в Одесі ще за часів СРСР. Він має виражену заспокійливу дію, широко застосовується у клінічній практиці на теренах України. На жаль, майже невідомий за межами нашої країни.

Інсульт: тромболізис VS нейропротектори

Дослідження виявило, що українці небайдужі до всіляких «протекторів». Популярною є група гепатопротекторів (1,1 млрд грн), які не мають доведеної ефективності, кардіопротекторів (920 млн грн) та хондропротекторів. Але поза конкуренцією серед ліків з недоведеною ефективністю — нейропротектори. Зазвичай в Україні їх призначають для лікування інсультів та інших захворювань центральної та периферичної нервової системи. Ці препарати відсутні в усіх міжнародних стандартах надання медичної допомоги. Багато років перше місце в цій категорії впевнено посідають лікарські засоби з важковимовною діючою речовиною — депротеїнізований гемодериват із крові телят (наприклад, це препарат «Актовегін»).

Українці найчастіше вмирають від серцево-судинних, судинно-мозкових та онкологічних захворювань. В усьому світі при інсульті головним є надання допомоги в спеціалізованих інсультних відділеннях.

«Існує єдиний лікарський засіб, який обґрунтовано застосовується для лікування пацієнтів з гострим інсультом. Це препарат для розчинення тромбів, які утворилися в судинах, що постачають кров у головний мозок, — розповідає лікар Євген Гончар, член Громадської ради при МОЗ. — У країнах з найкращою організацією допомоги при інсульті частота виконання тромболізису (внутрішньовенне введення препаратів, що розчиняють тромби) досягає 30%. Одне таке втручання коштує близько 1000 дол. Якщо порахувати, скільки потрібно коштів на тромболізис в Україні (на рівні тих самих 30%), то вийде близько 2,6 млрд грн. Саме стільки українці витрачають на нейропротектори. Щодо цієї групи препаратів, то в усіх клінічних настановах цивілізованих країн є розділ про нейропротектори, де наголошується, що у клінічній практиці вони не мають підстав для надання допомоги при інсульті. В українській настанові про це також йдеться. На жаль, нейропротектори використовують. В оптимальному сценарії в Україні мало б здійснюватися близько 30 тис. тромболітичних втручань на рік, але добре було б досягти принаймні 10 тис. (як, наприклад, в Польщі, Чехії, Словаччині). У нас таких втручань в найкращі роки здійснювалося лише близько 400».

За словами лікаря, другим важливим аспектом надання допомоги при інсульті є реабілітація. «Хоч би яким ефективним не було лікування лікарськими засобами, у більшості пацієнтів залишаються наслідки після інсульту, які потребують втручань фізичних терапевтів, логопедів та інших фахівців реабілітаційної допомоги, — зазначає Євген Гончар. — В Україні майже відсутня служба реабілітаційної допомоги в державних установах. Зараз є певна тенденція до покращення ситуації. Якби пацієнти зекономили кошти, які витрачають не лише на нейропротектори, а й на засоби рослинного походження, гомеопатичні та ліки з недоведеною ефективністю, їм би, можливо, вистачило навіть на оплату приватних реабілітаційних послуг, які коштують недешево, але мають ефективність».

Чому так сталося і що робити?

Причинами невтішної ситуації, що склалася в Україні з попитом на фуфломіцини, експерти вважають сам факт наявності таких ліків на ринку. В нашій країні ліки з сумнівною доказовою базою поки що успішно проходять реєстрацію. Можливо, це відбувається через брак компетенції експертів, які аналізують надані виробником матеріали, а також через корупцію. Одна з причин — помилкові клінічні рішення, які приймають лікарі відповідно до свого суб'єктивного досвіду. Корінь проблеми лежить також в агресивній рекламі лікарських засобів. 30% всього телевізійного простору займає реклама фармацевтичних препаратів. Знайома аптекарка розповідала, що як тільки по телебаченню почнуть рекламувати якийсь препарат, його можна спокійно завозити вагонами — продасться все. Особливо восени, коли українці скуповують всілякі сиропи, таблетки на травах для посилення імунітету. Чіткий контроль за змістом реклами ліків може встановити законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку реклами лікарських засобів», новелами якого є реклама без маніпуляцій та підвищення штрафних санкцій. Якщо він, звісно, стане законом та буде виконуватися.

Ще одна українська проблема — неетична промоція. Поширена практика, коли представники фармацевтичних компаній заходять до лікарів у гості. Так, за 2017 рік було здійснено понад 3,5 млн візитів. Є інформація, що вони матеріально заохочують лікарів в обмін на призначення певних лікарських засобів.

Ще один важливий момент — відсутність контролю за протоколами лікування.

В Україні унікальна ситуація: споживачі не можуть отримати дані про ліки, якими користуються, тому що матеріали реєстраційних досьє є комерційною таємницею. Водночас у США та ЄС значна частина цих даних є відкритою. В Австралійському союзі відкритим є майже все.

Мабуть, для вирішення ситуації в нагоді могла б стати практика США та європейських країн — провести перегляд реєстраційних досьє препаратів, що не зареєстровані у високорозвинутих країнах. У США така ініціатива зайняла приблизно 10 років, але після неї біля третини лікарських засобів було знято з реєстрації.

На жаль, під час дослідження не було детально проаналізовано централізовані закупівлі МОЗ, до яких, м'яко кажучи, є чимало запитань. Про безліч порушень, зафіксованих Рахунковою палатою, «Ракурс» писав неодноразово. На жаль, часто-густо в основі цих закупівель лежать зовсім не інтереси пацієнтів.

Так, назріває скандал щодо забезпечення імуносупресивними препаратами пацієнтів із пересадженими органами. Згідно з офіційними даними з 15 регіонів, понад 55% пацієнтів вже підписали відмову від сумнівних генеричних препаратів, закуплених МОЗ. Річ у тім, що пацієнти після трансплантації (коштовної операції, яка вартує понад 3 млн грн) мають приймати ліки-імуносупресанти довічно. Важливим у препараті є його концентрація в організмі пацієнта, бо навіть незначні її коливання можуть призвести до відторгнення пересадженого органу. Згідно з європейськими протоколами, заборонено безконтрольне переведення пацієнтів з одних ліків на інші, навіть якщо ці препарати містять одну й ту саму діючу речовину. Однак попри це МОЗ закуповує різні медикаменти: у 2016 році за кошти держбюджету було придбано одні генеричні аналоги, а в 2017 році — зовсім інші. Як наслідок — задокументовано численні випадки високої токсичності та загрози відторгнення органів, тому пацієнти почали масово відмовлятися від закуплених міністерством ліків за державною програмою. Ось така економія замість лікування.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter