Жорстоке поводження з тваринами: справа про смерть Жучка

Рік тому набули чинності поправки до Кримінального кодексу і Кодексу про адміністративні порушення, що посилюють покарання за жорстоке поводження з тваринами. Тепер за вбивство тварини загрожує від півроку до трьох років позбавлення волі, за вбивство в присутності дитини — від трьох до п'яти років. А якщо йдеться про живодера зі стажем, то такому мерзотникові може світити і до восьми років позбавлення волі.

Тому зараз питання, як буде кваліфіковано насильство над твариною — як адміністративне правопорушення чи кримінальний злочин, — набуло додаткової гостроти.

В історії, яку зовсім нещодавно розглядав Верховний суд, йшлося про перекваліфікацію кримінальної статті на адміністративну. Відбувалося все в симпатичному приморському курортному містечку в Херсонській області. Один місцевий дядько повертався додому добряче напідпитку, а його дворовий пес (маленька дворняжка), який сидів на прив'язі біля будки, терпіти не міг п'яних. Ну і порвав своєму хазяїнові штани. Той розлютився, пішов у будинок, набрав інструментів і спочатку проломив собаці голову молотком, а потім порізав пащу садовим секатором. Але бідолашний Жучок помер не відразу — він скиглив і плакав, лежачи на землі й стікаючи кров'ю. Мати вбивці викликала ветеринара, і той, переконавшись, що врятувати собаку не вдасться, приспав страждальця. За словами очевидців, песик до останнього подиху виляв хвостом.

Мученицька смерть Жучка не залишила свідків байдужими — сусіди звернулися до поліції. У квітні районний суд визнав вбивцю дворняги винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, і засудив його до місячного арешту. Той подав апеляційну скаргу до обласного суду, вимагаючи перекваліфікації справи на адміністративну. Проте суддя скасував вирок районного суду в частині покарання, засудивши обвинуваченого на цілих чотири місяці. Той не змирився і пішов вище — до Верховного суду. У касаційній скарзі захисник обвинуваченого знову-таки просив визнати, що в діях його підзахисного немає ознак кримінального злочину. Вбивця собаки казав, що тварина була агресивною, а сам він не збирався її мучити, плануючи швидко вбити молотком. А отже, це не кримінальний злочин, а адміністративне правопорушення.

Однак Верховний суд погодився з висновками судів нижчої інстанції. Якими міркуваннями він керувався, пояснює суддя Кримінальної колегії Верховного суду Світлана Яковлєва: «В цій справі важливу роль зіграв висновок експерта, який встановив, що після ударів собака ще довго був живий і мучився. Саме цей момент — муки тварини — визначає межу між адміністративною та кримінальною відповідальністю. Ще один момент: обвинувачений і адвокат заявляли, що собака напав. Якщо людина обороняється від тварини, що нападає, і завдає їй ушкодження, то це фактично самооборона. Але в цьому випадку собака був невеликим, він був прив'язаний, тобто не було встановлено факт нападу».

Сьогодні живодерських справ поки що дуже мало, та й ті не завжди порушуються за ст. 299. Наприклад, проти відомого догхантера Святогора порушено справу за ст. 300 «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію».

Тому наразі важко говорити про якусь статистику щодо живодерських справ, вважає Світлана Яковлєва: «Поки не багато таких випадків доходить до суду, оскільки факти жорстокого поводження з тваринами важко довести. Хто повинен повідомляти про них? Який механізм порушення справи? У цих питаннях є неясності. Але в будь-якому разі, якщо ви стали свідком знущання з тварин, слід викликати поліцію, яка зобов'язана відреагувати».

Однак ставлення суспільства до подібних справ дуже змінилося за останній час. Можливо, незабаром можна буде вже робити якісь узагальнення. Моя співрозмовниця, наприклад, згадала жахливу історію, що сталася навесні-влітку в Кропивницькому. На початку весни на кінологічних форумах з'явилися попередження: хтось труїть собак ізоніазидом, отрутою, від якої тварини вмирають у муках. Замість того щоб стежити кожен за своїм собакою, жителі міста об'єдналися. До затримання живодерів підключилася місцева преса, а в травні справу взяли під контроль у мерії. Поліція почала перевіряти аптеки, з'ясовуючи, хто останнім часом скуповував у великих кількостях ізоніазид. В результаті отруйника було знайдено — ним виявилася 46-річна місцева мешканка. Ведеться досудове слідство, і, з огляду на те, що отруєння були масовими, догхантерка може отримати чималий строк.

«Може, хтось із читачів вважатиме неправильним, що після посилення законодавства покарання за вбивство тварини майже таке саме, як і за вбивство людини, — резюмує Світлана Яковлєва. — Проте експерти-психологи кажуть, що від знущання з тварини до жорстокості щодо людини — шлях короткий».